У зв’язку з ситуацією на сході країни та в Криму Україна втратила значну частину унікальних в своєму роді наукових установ. Також військові дії сприяють відходу на другий план фундаментальних напрямків досліджень, які були характерні для наукового життя України. Їхнє місце займають прикладні галузі, пов’язані з обороною, розповідає «Дню» науковець, громадський та політичний діяч, доктор фізико-математичних наук, а віднедавна ще й заступник міністра освіти і науки Максим Стріха.
— З одного боку, у нас є прекрасні школи у фундаментальних напрямках. Цю фундаментальну науку втрачати не можна, але зрозуміло, що сьогодні, в умовах кризи та війни, ми зобов’язані підтримувати ті дослідження, які протягом найближчого часу можуть знайти застосування в реальних технологіях, бути впроваджені у виробництво. Нещодавно наше міністерство спільно з Академією наук та Укроборонпромом провело захід, присвячений оборонним технологіям: від броні та безпілотників до інформаційної безпеки. У нас є значні напрацювання. Під час конкурсу наукових робіт, який проводитимуть протягом наступного року в університетах, комісії з особливою увагою ставитимуться до робіт, які можуть реально сприяти обороноздатності держави.
— На сході та в Криму є велика кількість установ, які Україна тимчасово не контролює... Як вплинула ця ситуація на загальний розвиток науки?
— Звісно, це відобразилося на науковому житті негативно. У Криму ми втратили такі установи, як Кримська астрофізична обсерваторія, Євпаторійський радіотелескоп, який був модернізований нашою державною, низку академічних інститутів та заповідників, університети МОН. Інакше, ніж грабунком, це назвати не можна, коли президент Російської академії наук описує цей процес переходу в статті «Кримська наука — повернення додому»... У моєму розумінні вже це дає українській владі підставу оголосити його персоною нон ґрата на території України. В Криму нашим вченим виплачують заробітну плату. Хоча вже почалися ідеологічні чистки, зокрема, ліквідовано кафедру української мови у Таврійському університеті.
На Донбасі ситуація значно трагічніша. Зрозуміло, що так звані ДНР та ЛНР наукою займатися не можуть. Наукові установи там покинуто напризволяще. Україна їх фінансувати не має можливості, а ці «ДНР» та «ЛНР» фінансувати не хочуть. Міністерство ухвалило рішення про переведення провідних університетів та наукових установ поза межі регіонів, підконтрольних терористам. На жаль, поки більшість установ лишилася на місцях, а перевести частину з них взагалі немає можливості. До прикладу, ботанічний сад неможливо перевести. Зрозуміло, що з настанням холодів захистити від загибелі колекцію субтропічних рослин проблематично. Втрати будуть величезні. Болючим є питання Донецького фізико-технічного інституту ім. О. О. Галкіна НАН України. Якщо говорити про медицину, то у Донецьку був розташований провідний опіковий центр, у зв’язку з тим, що поряд ставалися трагедії на шахтах. Єдина унікальна лабораторія з вирощування штучної шкіри була також на Донбасі.
— Що буде з цими установами?
— Значна частина людей трималася до останнього. Вони сподівалися, що українські війська звільнять Донбас швидко. Але зараз ми розуміємо, що це тривалий процес. Велика кількість людей зараз покидає регіон і шукає притулку в інших наукових установах. Міністерство всіляко цьому сприяє, ми намагаємося знаходити вакансії в інших університетах. Також плануємо організовувати спільні лабораторії МОН та НАН при наукових установах за тими напрямками, на які набереться достатня кількість людей. Але цю рану вдасться залікувати нескоро.
— Чи можливе відновлення тією чи іншою мірою втрачених наукових установ, до прикладу Кримської обсерваторії, на території материкової України?
— Звичайно, ні. Кримська астрофізична обсерваторія — це унікальне обладнання та унікальний астроклімат. Обладнання нам ніхто не віддасть, хоча частина його і наша. А щодо астроклімату, то кримські гори значно привабливіші, ніж Карпати. Щодо Євпаторійського телескопа, то частково компенсувати його вдасться. Буде використано потужності колишньої системи космічного зв’язку Радянського Союзу, які були законсервовані і розташовані в інших регіонах України.
— Нещодавно дослідники центру Ukrainian Scientists Worldwide визначили, що в Україні за останні роки суттєвого збільшилась кількість наукових публікацій університетами. Чи може це бути показником покращення якості наукової діяльності?
— Я б не говорив про публікації загалом. Більшу увагу треба звертати на публікації у журналах, що входять до міжнародної науково-метричної бази даних. Йдеться не лише про зарубіжні видання. В Україні теж є кілька десятків таких журналів. Ці публікації пройшли ретельне рецензування і ухвалення редакційними колегіями, тому це об’єктивний показник наукового рівня. Число таких публікацій справді збільшилося. Зокрема, це викликано й тим, що їх почали вимагати для вступних випробувань. Я не можу сказати, що ми сильно просунулися вперед, оскільки фінансування науки значно зменшилося, а не можна робити ефективну науку без коштів. Але збільшення кількості матеріалів є свідченням того, що у нас є великий науковий потенціал. І він здатний продукувати і фундаментальні, і прикладні результати, тому головне завдання України — зберегти його попри всі негаразди.
