На жаль, це стало традицією — підходити до чергової річниці зникнення Георгія Гонгадзе в атмосфері відсутності крапки в резонансній справі журналіста. За 12 років навколо цієї трагічної історії сталося стільки подій, що можна було написати не одну книжку і зняти не один фільм. На сьогодні відбувають покарання лише виконавці злочину — колишні працівники міліції Костенко, Протасов, Попович, а над їхнім керівником, головним виконавцем Пукачем, і дотепер триває закритий від громадськості суд. А як же замовники? Здавалося б, усі про все знають, але юридичної оцінки й досі немає. Італійське суспільство домагалося справедливості у справі Андреотті 23 роки. Нагадаємо, колишнього високопосадовця Джуліо Андреотті засудили 2002 року за причетність до вбивства журналіста Міно Пекореллі 1979-го. Скільки триватиме шлях українського суспільства? І головне — чи усвідомить нарешті суспільство, що йому важливо цей шлях пройти?
Певна надія на покарання замовників у справі Гонгадзе з’явилася в березні 2011 року. Тоді перший заступник генпрокурора України Ренат Кузьмін порушив кримінальну справу проти екс-президента Леоніда Кучми. Після цієї неочікуваної події більшість журналістів почали шукати підводні течії — як і чому це відбулося. Називали різні причини: «наїзд» на бізнес Пінчука, помста Кучмі за допущення помаранчевої революції, замилювання очей Заходу, самопіар Кузьміна... Можливо, ці закиди мали підѓрунтя, але нині, із відстані часу, ще більш очевидно: вони справі не допомогли. Недарма після ухвали Печерського суду в грудні 2011-го про незаконне порушення кримінальної справи проти Кучми Кузьмін заявив: «Хочу запитати, зокрема й у деяких журналістів, які завжди все критикують: тепер вам стало легше? Тепер щасливі всі? А ви ж сприяли цьому своїми критичними статтями!»
Упродовж 2012-го рішення Печерського суду щодо невинності Кучми залишили в силі дві вищі інстанції — апеляційна й касаційна. Далі за логікою має бути Європейський суд із прав людини. «До ЄСПЛ ми поки що не зверталися, — розповідає адвокат Миколи Мельниченка Микола Неділько. — На це законодавство відводить шість місяців (Вищий спецсуд ухвалив рішення 26 червня цього року. — Авт.). Тут варто підкреслити, що ми як захисники одного зі свідків у справі Гонгадзе можемо оскаржувати дії українського правосуддя в Євросуді, але це не той механізм, який дасть змогу викрити замовників убивства Гонгадзе. Такими правовими повноваженнями наділена Генеральна прокуратура. Вона ще не вичерпала правових способів для встановлення замовників. Оскільки справа Гонгадзе не закрита, у рамках слідства можуть знайтися інші приводи й підстави для порушення кримінальної справи щодо ініціаторів».
До речі, про це заявляв і Ренат Кузьмін. Він наголосив: якщо суд установив, що справу щодо Кучми було порушено без достатніх підстав, то «у слідчого тепер є можливість доопрацювати матеріали й зібрати на цей раз достатньо підстав для порушення нової кримінальної справи». За словами першого генпрокурора, плівки Мельниченка — не єдиний доказ проти Кучми. «Є й інші», — підкреслив Кузьмін. До слова, один і той самий Печерський суд вирішив, що записи Мельниченка можуть бути підставою для порушення кримінальної справи проти нього самого, але вони не стали причиною для порушення справи проти Кучми. Подвійні стандарти?
ЧИМ МОЖЕ ДОПОМОГТИ РОДИНА КУЧМИ ВЛАДІ?
А поки ГПУ веде слідство у справі Гонгадзе, сім’я Кучми намагається зміцнити свої позиції. Парламентські вибори — це прекрасна можливість провести в наступну Раду чималу кількість своїх людей, які захищатимуть інтереси родини. За даними ЗМІ, люди Пінчука розставлені всюди: як у партійних списках, так і в мажоритарних округах, як в опозиційному таборі, так і в провладних партіях. Не говорячи вже про давній зв’язок зятя екс-президента і одного з лідерів Об’єднаної опозиції Арсенія Яценюка. Напевно, тому у списку цієї політичної сили не знайшлося місця активним учасникам акції «Україна — без Кучми!» на початку 2000-х, польовим командирам Майдану — Стецьківу, Філенкові, Донію... «Те, що опозиція не взяла в списки і не виставила на округи багатьох відданих український справі, надійних людей, революційних бійців — це її великий мінус, — коментує народний депутат Тарас Стецьків. — Цю помилку громадськості доведеться виправляти 28 жовтня на парламентських виборах». Такий наступ на парламент клану Кучми спонукає замислитися: це ще в кого і яка буде більшість у парламенті?
За нашими джерелами, Віктор Янукович наразі схиляється до того, що зв’язки сім’ї Кучми йому справді можуть допомогти. Зіпсована репутація на Заході через справу Тимошенко, Луценка, інших опозиціонерів штовхає Президента на пошуки варіантів виходу із ситуації. Один із них замикається на зв’язках Пінчука. Колишні президент США Білл Клінтон, голова МВФ Домінік Стросс-Кан, президент Польщі Александр Кваснєвський та інші — часті гості в Києві на запрошення Фонду Віктора Пінчука. Хороший друг сім’ї Кучми — пан Кваснєвський, наприклад, спостерігає в Україні за перебігом справ Тимошенко й Луценка від Європейського парламенту, від цієї ж структури він контролює проведення парламентської виборчої кампанії... Для нинішнього керівництва України дуже важливо, що говоритиме екс-президент Польщі в Європі про українські процеси.
«Справа Гонгадзе є елементом шантажу у великій політиці, — вважає Олексій Подольський. — Нинішній владі вона дає змогу тримати на гачку родину Кучми. Я припускаю, що сьогодні є певні домовленості в цьому напрямку. Враховуючи добре лобі на Заході в Пінчука, він, напевно, крім іншого, пообіцяв пролобіювати визнання виборів в Україні несфальсифікованими. Якщо раптом Пінчук чи Яценюк вийдуть з-під контролю влади, проти Кучми можуть порушити нові кримінальні справи. Це ж уже не таємниця, що керівник опозиції Яценюк — креатура родини екс-президента. Сьогодні ми маємо Об’єднану опозицію імені Леоніда Даниловича Кучми. Якщо ж Пінчук і Яценюк поводитимуться правильно, може статися таке, що Арсеній Петрович навіть займе крісло прем’єр-міністра».
Ідеальний майданчик для міжнародної легітимізації дій влади — 9-та Ялтинська щорічна зустріч «Україна і світ: долаючи завтрашні виклики разом», яку організовує Ялтинська європейська стратегія у партнерстві з Фондом Пінчука. Триватиме саміт із 13 по 16 вересня. Для Віктора Федоровича — це чудова нагода поспілкуватися із західними політиками, обговорити актуальні теми, адже останнім часом це йому вдається дедалі рідше. А поговорити йому є з ким. Пленарну частину цьогорічної зустрічі він відкриє разом із прем’єр-міністром Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. Вони обговорять актуальні питання розвитку України й Туреччини, а також майбутнє «широкої Європи» в ХХІ столітті. До речі, модератором цієї дискусії буде Александр Кваснєвський. Він же є головою Наглядової ради Ялтинської європейської стратегії.
Серед інших запрошених до Ялти — колишній державний секретар США Кондоліза Райс; екс-прем’єр-міністр Великобританії Джеймс Гордон Брауне; колишній президент Світового банку Роберт Зеллік; колишній директор-розпорядник МВФ Домінік Стросс-Кан; екс-віце-прем’єр-міністр Російської Федерації Олексій Кудрін; комісар ЄС із питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле; старший радник з питань інновацій Державного секретаря США Алек Росс; міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт, Верховний представник ЄС із зовнішньої політики і безпеки (1999 — 2009) Хав’єр Солана та інші. Загалом, як зазначено в резюме, більш як 200 провідних представників політичних, ділових і громадських кіл із понад 20 країн світу обговорять основні глобальні виклики та їхній вплив на Європу, Україну та світ... Так, Віктор Пінчук прагне довести Президентові свою корисність.
Одним словом, високі гості говоритимуть на високі теми. Але чи задумувався хтось із них, до речі, що закриття цього саміту відбуватиметься 16 вересня? У день убивства Георгія Гонгадзе. Можливо, вони поки що не помічають або взагалі не усвідомлюють ситуації, але це виклик не тільки українському суспільству, а й міжнародному співтовариству. А як же цінності демократичного світу?
ПАРАЛЕЛІ...
Для розуміння того, що відбувалося довкола трагічної історії Гонгадзе протягом цих 12 років, корисно подивитися, який шлях пройшли головні її фігуранти.
Микола Мельниченко — головний свідок у справі журналіста. Завдяки його записам в кабінеті Кучми громадськість дізналася про численні антиправові дії екс-президента. Порушуючи кримінальну справу проти Кучми, Кузьмін якраз спирався саме на докази у вигляді плівок Мельниченка. Після «касетного скандалу» 2000 року Мельниченка звільнили з військової служби, а потім порушили проти нього кримінальну справу за незаконне прослуховування кабінету президента. 2001-го він уже в як екс-майор Державної охорони був змушений залишити Україну — отримав політичний притулок в США. Сьогодні —Мельниченко також переховується в США. За його словами, в Україні існує небезпека його життю з боку родини Кучми. Після закриття 2005 року кримінальної справи щодо колишнього охоронця, 2011-го її знову поновили.
Олексій Подольський — наприкінці 1990-х — початку 2000-х рр. активіст Фонду «Українська перспектива». Організація активно боролася проти режиму Кучми. У червні 2000 року, за три місяці до вбивства Гонгадзе, його за аналогічним сценарієм викрали в Києві, вивезли за місто, побили. Але Подольському пощастило — залишився живим. Після замаху на його життя він одразу заявив, що замовником злочину проти себе вважає тодішнього президента Кучму. Щодо останнього, як вже зазначалося, порушили справу тільки через 11 років. Сьогодні Подольський проходить як потерпілий у «справі Кучми», а також у справі «Гонгадзе — Подольського», в рамках якої судять головного виконавця Пукача.
«У Європейський Суд ми будемо подавати, але ЄСПЛ не зможе порушити кримінальної справи проти Кучми, — розповідає Подольський. — А поки що, в рамках судового процесу над Пукачем, ми будемо вимагати від суду викликати на засідання і Кучму, й Литвина як свідків. Я не буду здивований, якщо нам відмовлять, адже вже вся Україна знає, що таке Печерський суд. Якщо Пукач посилається на те, що мотивом його злочину проти мене та Гонгадзе були доручення президента Кучми, які йому передав міністр МВС Кравченко, екс-президент обов’язково має бути допитаний».
Леонід Кучма — президент України в 1994 — 2004 рр. Сьогодні порушену відносно екс-президента кримінальну справу всіма інстанціями українського суду визнано такою, що її порушено незаконно. Наразі триває термін, який дозволяє учасникам процесу звернутися до Європейського Суду. Сім’я Кучми нині є однією з найбагатших та впливових груп в Україні. Про це, зокрема, свідчить і потужна кампанія з реабілітації Кучми після порушення проти нього кримінальної справи. Були залучені серйозні ресурси: ЗМІ, зв’язки, фінанси тощо.
Володимир Литвин — голова Адміністрації Президента в 1999—2002 рр. Про його причетність до злочину проти Гонгадзе в пресі писалося неодноразово. Крім цього, у своєму офіційному запиті до Генерального прокурора України Вікторові Пшонці від 8 квітня 2011 року народний депутат Григорій Омельченко на підставі наведених в запиті підставах вимагає «порушити кримінальну справу щодо народного депутата України, Голови Верховної Ради України Литвина В.М. за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 і 5 ст. 19, п.п.«и»,«і» ст.93 КК України 1960 року (як організатора і підмовника (замовника) умисного вбивства Георгія Гонгадзе...». Сьогодні Литвин — спікер парламенту, має свою фракцію у Верховній Раді, а також є кандидатом у депутати на майбутніх виборах у законодавчий орган по мажоритарному окрузі на Житомирщині.
Це — найпоказовіші приклади. Аналогічні порівняння «з двох таборів» можна проводити й щодо інших осіб, наприклад, Мирослави Гонгадзе чи Леоніда Деркача. Чи змінилося їхнє життя? ...А в декого його вже немає. Як казав свого часу той же Кузьмін, «довкола справи Гонгадзе гора трупів». Справді, генерал-полковник Фере, генерал-полковник Дагаєв, генерал армії Кравченко, Володимир Шушко (знайшов тіло Гонгадзе)... вже мертві.
Отже, що ми маємо в підсумку цих дванадцяти років? Звісно, є певні досягнення — процес довкола справи Кучми запущено. Як він закінчиться — покаже час. А поки ми бачимо, що Литвин — при владі й прагне будь-що там залишитися; зять другого президента організовує «теплі ванни» у вигляді Ялтинського саміту для нинішньої влади, а самого Кучму увічнюють у вигляді барельєфа в Дніпропетровську. Все це свідчить про те, що антиправила часів Кучми живуть і продовжують інфікувати країну. І ми, на жаль, пересвідчимося в цьому в результаті жовтневих парламентських виборів.
ХТО МАЄ ГАРАНТУВАТИ «ОСТАТОЧНЕ ЗАКОННЕ РІШЕННЯ»?
Нещодавно Віктор Янукович, відкриваючи 64-й Всесвітній газетний конгрес та 19-й Всесвітній форум редакторів у Києві, наголосив, що влада ретельно стежить за дотриманням закону в судовому процесі у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. «Українська влада, як я неодноразово наголошував, зацікавлена в тому, щоб ця справа була позбавлена будь-якого тиску, що гарантуватиме остаточне законне рішення», — сказав Янукович.
За словами Стецьківа, незважаючи на десятки, можливо, сотні обіцянок можновладців з різних таборів, які мали владу, таємниця загибелі Гонгадзе до сих пір не розслідувана. «Це є велика пляма на український Феміді, владі, яку діюча влада вочевидь і не збирається відмивати, — говорить депутат. — Так, була порушена справа проти Кучми, але його відбілили — при нинішній владі. Попередній президент — Ющенко, очевидно, дав Кучмі певні гарантії, що він його не чіпатиме. Кравченко — мертвий, основних свідків немає, Литвин не зачеплений текою компрометуючих матеріалів. Тепер Кучма може собі спокійно жити в український державі. З цього приводу я можу сказати свою точку зору. Знаючи Леоніда Даниловича, хоч і був його опонентом, я не вважаю, що він давав пряму команду на знищення журналіста. Думаю, він просто висловився певним чином, а деяке його оточення сприйняло це як сигнал до прямої дії. Але тим не менш це не знімає з нього відповідальність».
Стецьків також повідомив, що 16 вересня у Львові буде проведено велике Віче (в Києві та багатьох містах України відбудеться Вечір пам’яті Георгія Гонгадзе 2012. — Авт.). «В цю неділю у нас буде сумний привід згадати річницю загибелі Гонгадзе. Для мене Георгій був не просто журналістом, він був особистим другом. Ми з ним познайомилися ще в 1980-ті роки на фестивалі «Червона рута» в Чернівцях. А пізніше в 1994-му він працював прес-секретарем під час моєї передвиборчої кампанії до парламенту. Разом з ним ми фактично до останніх днів його життя йшли пліч-о-пліч. Я вважаю, що Гія був один із зразкових, безкомпромісних українських патріотів, який зробив великий вплив на українську політику і журналістику. Єдине, що ми можемо зробити в цей день, і ми це зробимо — віддамо данину пам’яті. 16 вересня у Львові буде проведено велике Віче, а потім ми підемо до дерева, що знаходиться в центрі Львова, посаджене на річницю загибелі Гонгадзе».
Чи буде позбавлена «справа Гонгадзе» тиску, як заявив Президент, залежить сьогодні якраз від влади. У неї достатньо ресурсів для того, щоб забезпечити незалежний, відкритий розгляд резонансного криміналу. Щоб, наприклад, особисто Віктор Пінчук з невідомих мотивів не приїздив до суду, як це було напередодні засідання Вищого спеціалізованого суду задля вирішення питань. Юридична крапка в цій трагічній історії також залежить і від тиску і вимог суспільства. А воно, на думку народного депутата Верховної Ради ІІ та ІІІ скликання Олександра Єльяшкевича, «не забуло про злочини режиму Кучми». «Воно обов’язково повернеться до обговорення цієї теми, — говорить Єльяшкевич в коментарі «Дню» від 23 серпня цього року. — На сьогодні у громадян стільки проблем, що минуле часів Кучми навряд чи забувається. Тим паче, що ситуація, у якій ми опинилися, — логічний наслідок того, що і як побудував Леонід Кучма».
На думку колишнього народного депутата, «ті, хто сьогодні ігнорують або навмисно вдають, що не знають про ті чи інші події минулого, не захочуть бути заплямованими і дуже впевненими кроками відійдуть і від впливу клану Кучми і навіть від тіні «шинелі» Кучми». До речі, це стосується гостей Ялтинського саміту, які сьогодні провалили іспит, взявши участь в цій зустрічі, тим більше, в день річниці загибелі Гонгадзе. «Як тільки інформація про те, що собою являв режим Кучми: які команди він віддавав для переслідування політичних опонентів, журналістів, для свого казкового збагачення за рахунок українського народу, — стане надбанням провідних світових засобів масової інформації, — продовжує Єльяшкевич, — все зміниться».
