День святого Миколая, як завжди, приніс радість в оселі тернополян, хоч цього року це свято з присмаком смутку: кожен переживає за долю України, за те, що в зоні АТО гинуть люди. Доводиться економити на подарунках, бо нереально високо підскочили ціни. Додає доброго настрою ялинка на головному майдані обласного центру — Театральному. Серед її прикрас видніються голуби миру. Саме миру бажають тернополяни одне одному передусім у ці передноворічні дні...
Галина ЗУБИК, головний звукорежисер обласного радіо Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії:
— Зателефонував мій племінник Олександр Матвієк, котрий із вересня служить в АТО, що приїде додому на десять днів у відпустку. Це дуже радісна новина! Вірю, що війна скоро закінчиться і наші бійці повернуться до своїх родин живими й здоровими. Але все одно болить душа за те, що захищаючи незалежність країни, гинуть українські патріоти. Молю Бога, щоб якнайшвидше минулося це жорстоке випробування для всіх нас і щоб наша Україна стала демократичною, розвинутою європейською державою. Прошу у святого Миколая Чудотворця заступництва перед Богом і допомоги для нас, українців.
Михайло УРБАНСЬКИЙ, фотохудожник:
— Радію, бо восьмого грудня у мене народилася донечка, маленька україночка, а тому зараз цілковито поринув у приємні клопоти, які відволікають від усякого негативу, наприклад, від цін, що стрімко зросли до космічних цифр. А тепер у нашій родині додалося витрат. Навіть найдешевші ліки стають не такими вже й доступними. На подарунках до Дня святого Миколая довелося економити, але на цукерки і мандарини вистачило. Боляче, що триває війна і хлопці змушені зустрічати свята в холодних бліндажах, бо бачив на власні очі, перебуваючи там як волонтер, у яких вони умовах... Завдяки волонтерам, небайдужим громадянам, котрі не забувають про них, бійці отримали подарунки, але вдома сумують і хвилюються дружини, діти, батьки — переживають, щоб вони повернулися додому живими-здоровими. Нині добровольці, котрі пішли захищати суверенність нашої країни, не мають підтримки від держави. Є такі зони, де і про мобілізованих солдатів просто забули. Дуже прикро через це. Тільки волонтери допомагають їм виживати. Держава ніби розділилась на дві половини: ніби є верхівка, яка нічого не робить, і громадяни, котрі готові на все заради своєї держави.
Мій товариш, котрий приїхав у відпустку із зони АТО, став зовсім іншою людиною — знервованою та агресивною. І та агресія спрямована проти держави, яка виявилась не здатною підтримувати своїх захисників. Дуже болісно переживає за події на Донбасі, за тих людей, які там, моя мама. Вона є дитям війни і добре знає, що таке свист куль та вибухи снарядів.
Даріуш МАРКЕВИЧ, учитель польської мови при школі культурно-освітнього товариства в Тернополі, представник Центру розвитку польської освіти за кордоном:
— Якщо говорити про хороше, то думаю, що доброю новиною є закінчення занять першого півріччя у школі польської мови і початок приготувань до свят. Від цього і настрій поліпшився, і власне прагнення зустрічі зі своїми найближчими родичами. Натомість якихось прикрих подій не мав цього тижня, і дуже хочеться, щоб так було й у новому році. Ми з учнями нашої школи складали святкові привітання, і одним із найперших і найважливіших побажань є побажання миру в Україні. Як учитель польської мови на Західній Україні, бачу великий інтерес до вивчення польської мови, здобуттям освіти в Польщі. У передноворічну пору українська молодь, яка вже там навчається, повертається додому. Отож, зичу цій українській молоді: в мирі та спокої, лагідній родинній атмосфері зустріти свята, набратися нових сил і натхнення до науки. Адже добрі, ґрунтовні знання однаково потрібні: чи вони житимуть і працюватимуть в інших країнах, чи повернуться в Україну.
Тетяна КУХАРСЬКА, заступник директора з навчальної роботи Тернопільського обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді:
— Ну, мабуть, варто почати з хорошого. Дякувати Богові, всі живі-здорові. Це найголовніше. Цього тижня в нашому позашкільному закладі відбулася виставка-конкурс «Замість ялинки — зимовий букет». Він у нас проводиться уже понад 20 років, і, напевно, його актуальність дедалі зростатиме. Оскільки ми знаємо, що крім того, що держава перебуває у тяжкому стані війни, вона ще й у стані майже екологічної кризи. Та кількість лісів і зелених насаджень, що вирубується останнім часом, просто катастрофічна, і один зі способів зберегти їх, у тому числі ялинки, інші хвойні дерева, — проведення такого конкурсу. Учасники заходу прагнуть наголосити: замість того, щоби поставити вдома ціле дерево, доречно зробити маленьку композицію з гілками хвойних, завдяки чому вдасться зберегти життя зеленій красуні. Цьогоріч конкурсанти у своїх роботах відобразили і події в Україні. У нашій експозиції з’явився великий дідух у вигляді тризуба. А, приміром, учні Тернопільської загальноосвітньої школи № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов зробили ялинку з автомобільних шин. Ще одна хороша новина — я закінчила свою першу композицію з холодної порцеляни. Це букет троянд. Декілька разів пробувала, викидала, і цього тижня у мене нарешті вийшло. Вочевидь, педагогічна робота в нашому закладі сприяє тому, що ми намагаємося освоїти різні види мистецтва і ручної роботи. Одне з багатьох моїх давніх захоплень — це виготовлення ляльок із капрону, а тепер ось вирішила освоїти інші техніки і почала з холодної порцеляни.
Що ж до поганого, то, безперечно, це те, що в зоні АТО гинуть люди, багато поранених. Дуже важко дивитися новини. Я не занадто вразлива, але щоразу на очі навертаються сльози, бо спокійно дивитися на все це неможливо.
