Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Микола ХРIЄНКО: Я поєднав непоєднуване — туризм, спорт і журналістику

Учора спеціальний кореспондент «Дня» розпочав соціально-екологічний дослідницький маршрут Дніпром
12 вересня, 2012 - 00:00
ВНУК МАРТИН ТЕСТУЄ ДІДУСЕВУ БАЙДАРКУ / МИКОЛА ХРІЄНКО — НОВІТНІЙ РОБІНЗОН
364 КІЛОМЕТРИ ЗА 20 ДНІВ — ТАКІ ЧАСОВІ ТА ПРОСТОРОВІ РАМКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДНИЦЬКОГО МАРШРУТУ ДНІПРОМ

Байдарка, фотоапарат, диктофон і намет — найголовніші атрибути нового дослідницького маршруту Миколи Хрієнка. Вчора спеціальний кореспондент «Дня» вирушив у двадцятиденну експедицію Дніпром. Сплавляння Микола Хрієнко розпочав 11 вересня і приурочив його, зокрема, 16-річчю виходу першого номера видання.

Як ми повідомляли читачам («Від Києва до Світловодська — на байдарці», «День» №159-160 від 7-8.09.2012), Микола Хрієнко планує пропливти на байдарці 364 кілометри від греблі Київського моря до греблі Кременчуцького моря біля Світловодська, щоб дослідити ситуацію із захопленням водоохоронної берегової лінії Дніпра, а також життя людей, чия доля пов’язана з цією річкою.

Власне, доля самого журналіста теж тісно пов’язана з Дніпром. Микола Хрієнко родом з села Ново-Липове Світловодського району, яке сьогодні знаходиться на дні Кременчуцького моря. Як кореспондент газети «Радянська Україна» він двічі вирушав по Дніпру на байдарках — 1978 і 1979 року у складі студентської екологічної експедиції. Цьогорічний маршрут від Києва до Світловодська — це третій сплав і 25 похід загалом. Із них — лише п’ять групових. «Я — одинак», — говорить про себе Микола Хрієнко.

Одиночні походи — це не лише певна свобода у діях, але й велика відповідальність, зокрема за збір всього необхідного для походу. На піщаному березі Дніпра поблизу Вишгорода — вже готова до плавання байдарка «Робінзон» (так човен назвав сам пан Микола; розповідає, що ця ідея спала йому на думку після того, як одного разу глянув на великий домашній глобус і зрозумів, що вся земна суша за своєю суттю — острови), а також спорядження, їжа — все у герметичних контейнерах. «Якщо байдарку раптом перекине хвиля, нічого не намокне і не розгубиться, бо прикріплене до човна мотузками. А далі я в ластах і жилеті доштовхаю байдарку до берега», — розповідає журналіст. І додає, що поки що такої загрози немає. Ймовірність великої хвилі та несприятливого вітру зросте, коли він досягне Кременчуцького моря, ширина якого близько 30 кілометрів. Проте окремі байдарочники вже проходили цей маршрут. Якщо ж пливти по Дніпру стане неможливо, Микола Хрієнко продовжить експедицію пішки. Утім, хоч байдарка і вразливий вид пересування, але в цій експедиції — практично незамінний, адже оцінити рівень забудови берегової лінії Дніпра з суші неможливо.

Ретельна підготовка до кожної експедиції взагалі властива Миколі Хрієнку. Він розповідає, що головне для нього у поході — це виконати маршрут. На другому місці — збір матеріалу, а на третьому — техніка безпеки. Але найважливіша запорука успіху — це відсутність страху.

«Важливо не боятися, адже страх паралізує і заважає адекватно оцінювати ситуацію. Коли під час виконання проекту «Українці за Уралом» переді мною постала дилема: переривати маршрут чи здійснювати піший перехід через гори довжиною у 530 кілометрів, я добу обмірковував ситуацію, раціонально зважував шанси на успіх. Врешті-решт я прийняв рішення йти далі, але якщо ви розумієте, що ваші шанси менші ніж 50%, то треба і не боятися відступити. Принаймні, тимчасово. Адже найголовнішим все одно залишається проходження маршруту. А дорога — це серйозний і безжалісний противник. Тому у будь-якому поході багато значить фізична підготовка. Але понад усе — інтерес і любов до подорожі як такої. У своїх походах я поєднав те, що майже неможливо поєднати, — туризм, спорт і журналістику. Це такі три конячки — вони дуже норовисті, але в мене виходить з ними порозумітися», — розповідає Микола Хрієнко.

Окрім екологічного спрямування, велику роль в організації маршруту відіграв суспільно-історичний фактор. За словами журналіста, особливу увагу він планує приділити могилі Тараса Шевченка та місцю на Чернечій горі, де 1978 року здійснив акт самоспалення Олекса Гірник, а також могилі Василя Симоненка. Серед інших пунктів походу — екопоселення у селі Ромашки біля Ходорова, Трахтемирівський півострів та Козацьке кладовище, будівництво Канівської гідроакумулюючої станції та Чигиринської АЕС. «Велике значення має для мене кінцевий пункт — Світловодськ, адже у Світловодському районі поховано моїх батьків», — розповідає Микола Хрієнко (детально маршрут спецкора «Дня» дивіться на малюнку).

Проводжали пана Миколу у похід дружина Тамара, молодший син Сергій та внук Мартин. Саме Мартин допоміг дідусеві за традицією перед стартом кинути у воду якір. А пані Тамара після того, як Микола Хрієнко відплив від берега, сказала журналісту «Дня»: «Я під час кожного походу хвилююся і молюся — і так вже сорок років».

Вікторія СКУБА, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
Газета: 
Рубрика: