Віктор Янукович видав доручення про вшанування пам’яті Павла Чубинського. За відповідним розпорядженням Президента, до березня 2013 року уряд Азарова має провести відкритий всеукраїнський конкурс на кращий проект пам’ятника творцю українського Державного Гімну. А вже до січня 2014 року (175 річниці з Дня народження українського науковця, культуролога та громадського діяча) Київська держадміністрація повинна виготовити та встановити відповідний монумент на символічній могилі Чубинського, яка знаходиться на території Книшового меморіального паркового комплексу в Борисполі.
Варто нагадати, що восени цього року віршу «Ще не вмерла Україна», котрий згодом став національним, а потім і Державним Гімном, виповниться 150 років. Написаний 1862-го, вперше вірш, що покладено на музику Михайла Вербицького, набув статусу гімну 1917 року й став офіційною національною атрибутикою Української Народної Республіки. 1939 року гімн змінює свою географію й стає офіційним у Карпатській Україні. Згодом радянська влада дає кожній із республік свій гімн, однак «Ще не вмерла...» в Україні не розглядають як варіант. Партверхівка вважає, що вірш Чубинського може викликати сепаратистські настрої. Тоді пісенним символом УРСР стає вірш Павла Тичини «Живи, Україно, прекрасна і сильна», музику для якого написав Антон Лебединець.
Відродження та офіційне визнання славетного вірша Чубинського у музичному супроводі Михайла Вербицького було затверджено Верховною Радою у січні 1992 р. Однак статусу гімну України пісня набула тільки у 2003 р. Відповідно до запропонованого Президентом Кучмою законопроекту, до Державного Гімну увійшли перший куплет та приспів пісні.
Володимир В’ЯТРОВИЧ, історик:
— Сьогодні пам’ять Павла Чубинського вшановують недостатньо — про нього мали б знати всі. Я не пригадую, щоб за роки незалежності на державному рівні були вжито якихось заходів для вшанування цієї видатної постаті. Боюся, що доручення, які зараз надає Президент — це радше формальні речі, які не будуть мати ефекту. Те що зараз відбувається в гуманітарній політиці та політиці пам’яті не сприяє вшануванню тих людей, які боролися чи якимось чином долучилися до розбудови української незалежності. На жаль, це не перший випадок формального підходу: навесні цього року була 65 річниця операції «Вісла» — однієї з трагедій українського народу. Тоді було видано доручення Президента щодо проведення наукових конференцій та вшанування пам’яті жертв цієї акції. Однак виконати його було неможливо — доручення оприлюднили за день чи два до дати відзначення. У країнах, де поважають гімн як один із символів держави, вшановують пам’ять його творців на найвищому рівні.
Євген САВЧУК, художній керівник капели «Думка»:
— Я позитивно ставлюся до того, що хочуть вшанувати пам’ять творця українського гімну. Наш колектив є протокольним виконавцем цієї пісні. Особисто я ставлюся до цього твору з великою повагою і гордістю. Щоразу при виконанні гімну своєї держави, я відчуваю абсолютну відданість йому, глибоке почуття патріотизму тощо. Ці почуття пов’язані не тільки з тим, що я виконавець, а з тим, що я громадянин своєї країни. Зазвичай, коли ми виконуємо гімн, люди встають і з повагою слухають. Окрім того, гімн виконують у всьому світі: українські спортсмени, наприклад. Проте проблема полягає у тому, що на відміну від більшості спортсменів, слова гімну знають не всі державні службовці: люди, які мають користь з цієї країни. Також слід зауважити, що спроби змінити слова головної пісні української держави недоречні. Це — слова, вистраждані не сучасниками, котрі зараз хочуть щось змінити, а попередніми поколіннями, які виборювали цей гімн. До того ж, нашим законодавцям тільки дай привід — гімни почнуть весь час змінюватися, як закони.
