Учора Україна зробила невеличкий, але все ж таки крок у бік Єдиного економічного простору. Проте питання в тому, чи матиме цей крок хоч якесь продовження. Прем’єр-міністр України Микола Азаров на зустрічі з головою колегії Євразійської економічної комісії Віктором Христенком у Києві заявив: «Ми хотіли б запропонувати вам розглянути питання представництва України в Євразійській економічній комісії і озвучити наше бажання брати участь в її роботі на правах спостерігача». У результаті зустрічі Україна і Євразійська економічна комісія підписали два меморандуми — про торговельну співпрацю і про співпрацю у сфері технічного регулювання.
Нагадаємо, що Євразійську економічну комісію створено рішенням президентів Росії, Білорусі і Казахстану наприкінці 2011 року. Це єдиний постійно діючий регулювальний орган Митного союзу і Єдиного економічного простору. Він має статус наднаціонального органу управління, що слугувало головною, але далеко не єдиною причиною того, що Україна не вступила до цієї організації, рішення якої обов’язкові для виконання на території країн- членів.
Серед чинників, які перешкоджають реальній участі України в усіх створюваних на теренах колишнього СРСР економічних об’єднань, ще й численні винятки з правил торгівлі і обмеження, які за всі роки існування СНД так і не вдалося усунути. 23 вересня набуває чинності угода про зону вільної торгівлі в СНД, ратифікована Україною. Але вилучення та інші перешкоди для взаємного обміну товарами залишаються.
«Україна зробила свій крок щодо ратифікації угоди про ЗВТ в рамках СНД, і з 23 вересня цей договір набуде чинності, — зазначив Азаров на зустрічі з Христенком, але при цьому сказав і про чинники, що затьмарюють цю подію. «Ми хотіли б з урахуванням звичайних процедур, які, щоправда, затягуються, найближчим часом провести консультації щодо продовження терміну дії угоди про безмитне постачання труб до країн Митного союзу на 2013 рік», — вказав Азаров. Він також наголосив: «Сподіваюся, що найближчим часом буде розглянуто питання лібералізації спеціального митного заходу, захисного, щодо імпорту української карамелі, що застосовується в Митному союзі». За словами українського прем’єра, в Україні також розчаровані запровадженням урядом Росії утилізаційного збору на автомобілі, який торкнувся і української продукції. «Ми підготували і збираємося подати до Євразійської економічної комісії заяву про початок перегляду цього заходу з метою лібералізації і подальшого цілковитого скасування», — повідомив український прем’єр.
Міністр економічного розвитку і торгівлі Петро Порошенко на зустрічі з Христенком також порушив це питання. «Ми вельми сподіваємося, що на саміті голів урядів, який традиційно відбудеться в Криму, нам вдасться зробити спільну заяву, і до цього часу — 28 вересня — нам вже вдасться погодити позиції щодо взаємного доступу продукції машинобудування, зокрема щодо координації утилізаційного збору, і порадувати прогресом». Утім, Порошенко розуміє, що рух у відповідь на його «забаганки» буде зроблений далеко не одразу. «Я сподіваюся, що в Ялті будуть зафіксовані домовленості. Я з оптимізмом дивлюся, що це вдасться зробити до середини грудня. За наявності політичної волі сторін буде цілком реально вирішити питання усунення або лібералізації кардинальних захисних заходів щодо товарів виробників обох країн».
Чи буде виявлено цю волю з російського боку? Відповідь на це запитання можна пошукати у спічі Христенка. Він зазначив, що ціна українсько-російській співпраці в галузі торгівлі «десятки й десятки мільярдів доларів, і історія цих відносин тривала — сотні років». «Створення регулярного діалогу — це, — за словами Христенка, — ефективний і правильний шлях, яким не спеціальним, а регулярним чином можна вирішувати ті питання, за якими вже створено прецедентну практику їх розгляду і вирішення». І, нарешті, обіцянка: «У цьому сенсі, в рамках компетенції, яку ми маємо, ми зацікавлені в тому, аби швидко й ефективно допомагати, знаходити відповіді на найскладніші питання. Я завжди кажу про те, що якість відносин між партнерами визначається не відсутністю питань між ними, а тим, що будь-яке, нехай навіть інколи дуже складне питання може бути обговорене і щодо нього може бути знайдено рішення. Можливо, воно буде іншим, ніж те, на яке розраховують сторони, але завжди є можливість будь-яке питання викласти на стіл. Ми створюємо між Митним союзом і урядом України можливість для такого системного діалогу». Беремо лупу і шукаємо в цих «вправах на задану тему» політичну волю... Марно! Поки що самі балачки. Навіть нічим не підкріплені обіцянки ...вмить перетворилися на рішення, які можуть бути зовсім не такими, на які розраховували чи сподівалися.
КОМЕНТАРІ
«ДЛЯ УКРАЇНИ БУДЬ-ЯКЕ СТИРАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ КОРДОНІВ СЬОГОДНІ ПЕРЕДУСІМ ГРАЄ НА КОРИСТЬ «СОЮЗНИКА»
Олександр КЕНДЮХОВ, голова Всеукраїнської спілки вчених-економістів:
— Головною проблемою української економіки є структура національного виробництва. Морально та фізично застаріла виробнича база, яка сьогодні є в Україні, на жаль, не дозволяє нам забезпечувати позитивний торговий баланс ні з країнами СНД, ні з ЄС. Тобто при українських виробничих реаліях, які, до того ж, є суттєво енергоємними, будь-яке стирання економічних кордонів передусім грає на користь «союзника». У випадку зі ЗВТ з СНД — на користь Росії, з ЄС — європейських країн. Аби виграти від стирання кордонів, нам треба створити нову виробничу базу, зорієнтовану на експорт.
У іншому випадку, якщо наше торговельне сальдо від вступу в той чи інший союз не покращується, а навпаки погіршується, виникає запитання — а чи є сенс?
До 23 вересня Україна очевидно не встигне підготувати відповідну виробничу базу. Але усі роки нашої незалежності короткострокові ініціативи та цілі домінують над загальнонаціональною економічною стратегією. Якщо так триватиме й далі, то питання «А в чому ж сенс?» будь-якої економічної інтеграційної угоди буде актуальним і через рік, і через два, і через 20.
Доки в Україні буде від’ємне торговельне сальдо, ні про яке покращення для населення від тих чи інших «зон» говорити неможливо. Ми втрачатимемо більше грошей, аніж отримуватимемо від роботи національної економіки на світовому ринку.
«ІМУНІТЕТ ВІД ТОРГОВЕЛЬНИХ ВОЄН. ОДНАК...»
Ільдар ГАЗІЗУЛІН, старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень:
— Головною перевагою угоди про ЗВТ між Україною та ЄС є можливість врегульовувати торговельні суперечки. Можна назвати ці домовленості певним імунітетом від торговельних воєн.
Хоча, як на мене, все одно ключові конфлікти доводитиметься вирішувати на двосторонньому рівні. Очевидно, що найбільше таких проблем виникатиме з Росією.
Переваги цієї угоди, і це очевидно, є для України невеликими. Відомо, що днями хоч якихось домовленостей вдалось досягнути по «трубах». Але ж решта питань як були неврегульованими, так і лишились.
Прямої шкоди від дії ЗВТ з країнами СНД я на разі не вбачаю.
Однак якби Україна не підписала цієї угоди, можливо, стосунки з РФ та країнами СНД стали б недружнішими. Найперше, що могло відбутися, — було б введено обмеження щодо присутності українських товарів на цих ринках.
