Із великим успіхом проходить турне по країні Національного заслуженого народного академічного хору імені Григорія Верьовки. «День» уже писав про концерти цього колективу, які відбулися в Одесі, Херсоні, Запоріжжі, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Харкові, Сумах, Житомирі, Вінниці, Львові, Кіровограді. У грудні артисти виступали у Черкасах, Чернігові, Харкові, Куп’янську... Прославлений колектив у тривожні для українців дні, коли фактично триває війна на сході, підтримує дух свого народу, як було у роки Другої світової, коли в 1943 році Григорій Верьовка організував перший в Україні народний хор...
Нині Хор ім. Верьовки представляє Україну на всіх континентах світу. Цей колектив володіє національним духовним скарбом— народною піснею, яка, як наголошує художній керівник хору Анатолій Авдієвський, «завжди була для українця самим життям. Вона— не просто скарб, народна пісня— голос нашого роду. У пісні ніколи не було неправди (навіть історичної). На превеликий жаль, до отримання нашою державою незалежності народна пісня була знехтувана, навіть село замовкло— перестало співати».
Анатолій Тимофійович годинами може розповідати про особливий світ високих енергій, торжество духу народного, благодать душевну— усе це вміщує в себе народна пісня... Скоро відзначатимемо 50 років, як Авдієвський очолив найперший народний хор України, підхопивши естафету у Григорія Верьовки. Не думав— не гадав шанований маестро, що йому доведеться виступати зі своїм хором в умовах екстремальних, коли в десятках кілометрів розриваються артилерійські снаряди, лунають постріли найбільшого нещастя, що зветься війною.
Так було коли навесні минулого року хор, очолюваний ним, виступав в м.Ізюмі Харківської області, а в 50 кілометрах від цього райцентру, в Слов’янську на Донеччині тривали військові дії...
— Схоже, що люди йдуть на концерти вашого хору якраз для того, аби очистити душі, підживитися правдою...
— Пісня обов’язково додасть сил, бо вони, ті життєві сили, в ній сконцентровані. Пісня обов’язково повідає правду. Бо в ній неправда не приживається. Наприклад, думи. Все, що зафіксовано в них— правда: і сам перебіг подій, і ставлення народу нашого до своїх героїв... Саме ці твори можуть бути найкращим джерелом інформації для вчених— істориків, оскільки найправдивіше з усього, що лишили нам минулі покоління. До речі, у жодній пісні не зафіксовано такого поняття, як Малоросія. Отже, виходить, що воно штучно придумане політиками. Мав рацію Микола Гоголь, коли казав, що народна пісня— то наша історія. Путін сьогодні оперує такою назвою, як «Новоросія», ідентифікуючи її з Малоросією. На жаль, до отримання нашою державою незалежності всі наші пісенні скарби нещадно нищилися, народ перестав співати...
— І по сьогодні нас намагаються позбавити свого найбільшого національного скарбу...
— Що казати, в усі часи пісня для українця була самим життям. Вона— голос роду нашого, який бере початок з глибини віків. Народна пісня має властивість наповнювати душу багатством сприйняття світу, в якому живеш, почуттям краси, високої моралі. Пісня є засобом виховання для підростаючого покоління. Колись не було потреби вдаватися до якихось моральних настанов, адже мораль була сокрита саме у пісні.
— Чи можете підтвердити, що пісня може сотворити справжнє диво, наприклад, вилікувати когось, комусь подарувати щасливу долю?
— Я так багато листів продовжую отримувати, в яких читаю, наприклад, такі рядки: « У мене сльози ллються, я відчув душевне полегшення, хвороби від мене відступили, коли слухав виступи вашого хору...» або:»Спасибі Вашому колективові за те, що допоміг мені стати на ноги. Я тепер іншими очима дивлюся на світ», «Ви відкрили мені нове дихання, нове бачення моєї батьківщини. Я відчув, що потрібний своїй Україні».
А скільки захоплення висловлювали нам після концертів іноземці! До речі, за всі роки свого існування наш колектив виступив у 60— и країнах світу. Аплодисменти, овації завжди супроводжували наші концерти. Та були в історії нашого хору такі концерти, які, здавалося б, могли б приснитися хіба що у жахливому сні.
— Можна сказати, що пісня несе потужну енергію?
— Безперечно. Я солідарний з Володимиром Вернадським, який вважав, що пісня акумулює в собі потужну енергію природи. Я впевнений: пісня врятує Україну і навіть цілий світ! Упевнений, що наша народна пісня, якби випустити її з таємниці забуття, кардинально змінила б життя, бо об’єднала б людей у сім’ю єдину, а разом люди можуть подолати будь— яку біду, розв’язати будь— які проблеми... Що сказати, сьогодні Україні не співається, замовкло навіть село, а колись же без пісні люди нічого не робили: працювали— з піснею, святкували— з піснею, народжувались, любили, навіть у бій йшли з піснею. Бо життя— це пісня. Недарма в народі кажуть про людину, яка недаремно прожила на світі: «Життя склалося, як пісня».
