Комунальне підприємство «Притулок для тварин» у селищі Бородянка, що неподалік Києва, об’єднають з ветеринарною службою та Центром ідентифікації тварин. Таке рішення прийняли на нараді у вівторок, 20 січня. Також за рішенням міського голови усім собакам повинні видати паспорти та бирки, а частину з них мають перевести до інших закладів. За словами представника притулку Оксани Цомко, поки повністю виконане лише рішення про бирки: «Паспортів ніхто не купував, ми зробили їм анкети своїми силами. Не знаю, чи цього достатньо, але нас не фінансували, тому виконали, що змогли. Маємо проблему з переведенням. На цей момент переведена лише 21 собака. Цих тварин погодилася взяти Ася Вільгельмівна, керівник Гостомельського притулку. Спочатку ми домовлялися про 10 тварин, що почуваються найгірше, але серед обраних нами собак ми не змогли лишити жодної».
Нині у притулку залишилося орієнтовно 200 собак. Жодних розпоряджень щодо їхньої подальшої долі поки що не надходило. Оксана Цомко наполягає, що усі собаки не можуть бути переведені: «Жоден притулок не може забезпечити собакам необхідні умови. Особливо це стосується тварин агресивних порід і тих, яких забрали за укусом. Для собак великих порід необхідні міцні вольєри, а не сітка, яку використовують у більшості закладів. До того ж їх слід утримувати в окремих вольєрах. Для кожної собаки потрібен кінолог, людина, яка не боїться її і готова працювати, а у більшості притулків цього немає».
Нагадаємо, що 12 січня мер Віталій Кличко звільнив директора КП «Притулок для тварин» Тараса Смурного. Таке рішення він прийняв після відвідин закладу на вимогу активістів, які стверджували, що собак у Бородянці морять голодом.
КОМЕНТАР
Світлана БЕЗСМЕРТНА, громадський активіст:
— Притулок у місті просто необхідний. Але потрібно його реорганізувати та модернізувати. Такі умови утримання, як ми бачимо, просто недопустимі. Тому ми дуже хотіли, щоб притулок передали на контроль волонтерських груп. Тепер чекаємо рішення влади.
Умови у Бородянці жахливі навіть для породистих псів і тих, від кого просто відмовилися. Собак годували раз на тиждень, а інколи і взагалі не годували. Зараз наша волонтерська група намагається стежити за притулком. Ми годуємо собак, стежимо, щоб у них була вода, гуляємо з тваринами, намагаємося забезпечити їх підстилками або хоча б встелити підлогу сіном. Собаки весь час перебували на твердій гниючій поверхні, у них самих почала гнити шкіра на лапах. Також ми зі свого боку намагаємося врятувати найбільш постраждалих тварин та розмістити їх у клініки. Самостійно відвідую стаціонар, де перебувають п’ять найскладніших собак, які виснажені до краю.
