Життя ми отримуємо від Бога через рідну Маму. Саме Вона дарує нам можливість ввійти у цей гамірний, багатоликий і незнайомий світ. Кожна володіє мистецтвом життя, з яким безкоштовно ділиться зі своєю дитиною. Саме весною, у травневі дні Марії, коли споконвіку відновляє природну красу наша матінка-земля, коли вона готується народити новий врожай, ми вшановуємо наших найдорожчих і найкрасивіших у всьому світі — мам. Маємо вічної краси квітку — Пречисту Діву Марію, звеличуємо Божу Матір і вшановуємо рідну Неньку. Жінці-Матері на роду написано — бути Матір’ю, сповідувати материнство, продовжувати свій рід і родовід. А то ж найвище призначення життя. Заради цього варто жити, дякувати Богові і долати будь-які труднощі, незгоди, йти назустріч своїй долі на благословенній Богом землі. Українська веснянка: «Благослови, мати, весну закликати! Весну закликати, зиму проводжати! Зимочка в возочку — літечко в човночку».
Святе Письмо віддає належне тій, яка народила, виховала і благословила свій найдорожчий скарб на дорогу життя. Читаємо: «І відповів їй цар: «Скажи лиш, мамо моя» (Перша книга Царів 2, 20); «Хлоп’я навчиться вимовляти «тату» й «мамо» (Книга пророка Ісаї 8,4); «Тоді померла Девора, мамка Ревеки» (Буття 35, 8); «Хочеш, побіжу й покличу тобі мамку» (Вихід 2,7); «Вивела його разом з його мамкою у спальню» (Друга книга Царів 11, 2); «Сховала його та його мамку в кімнаті» (Друга книга Хронік 22,11).
Усього ж слова «мати», «матір», «матерей», «матері», «матерів», «матір’ю» у Святому Письмі Старого і Нового Завіту вживаються 335 разів! Зокрема, 125 разів проголошується слово мати, 74 — матір. І знову подумки звертаємося тепер уже словами незабутнього українського поета Павла Тичини, його прегарним славнем у честь Марії під назвою «Скорбна Мати» (1922). «Проходила по полю, Обніжками, межами, Біль серце опромінив Блискучими ножами! Поглянула — скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорніє... Спросоння колосочки: «Ой, радуйся, Маріє!» Спросоння колосочки: «Побудь, побудь із нами!» Спинилась Божа Мати, Заплакала сльозами. Не місяць і не зорі, І дніти мов не дніло... Як страшно!.. Людське серце До краю обідніло».
Вона, Мати Божа, сьогодні в скорботі. І кожна українська мати, яка втратила сина, і кожна жінка, яка втратила чоловіка, кожна дитина, яка втратила батька, в скорботі. Тужимо ми всі, бо тужить Божа Мати за кожною дитиною. Поки Вона є, ми завжди діти. Пішов із життя тато — ми напівсироти, пішла із життя мати — ми круглі сироти. Однак є ще одна Мати — Богородиця, ми — всі Її діти. Мати Божа — наша Покровителька з часів хрещення українського народу. Вона молиться і завжди просить у Свого Сина волі і кращої долі для України, за всі великі жертви українських Матерів.
«Марія, його мати, була заручена з Йосифом» (Матвія 1,18); «Й побачили дитятко з Марією, матір’ю його» (Матвія 2, 11); «Й каже: «Устань. Візьми дитятко і його матір» (Матвія 2, 13); «Приходить мати його та брати його» (Марко 3, 31); «Шануй батька та матір» (Марко 10, 19); «Й сказала йому його мати: «Дитино, (Марко 2, 48); «І почав говорити. І він віддав його матері» (Лука 7, 15); «Мати твоя і брати твої стоять надворі» (Лука 8, 20); «З батьком та матір’ю дитини» (Лука 8, 51); «І була там мати Ісусова» (Іван 2, 1); «Що його батька-матір ми знаємо?» (Іван 6, 42); «Мовить до матері: «Жінко, ось твій син»(Іван 19, 26). Тут, у цьому тексті, маємо тільки по три висловлювання чотирьох євангелістів, у яких вживаються слова «мати», «матір», «матері», «матір’ю».
Привітаймо нині кожну Маму! Вшануймо сьогодні Маму, яка у тому світі молиться за нас! Поклонімося Божій Матері за Її молитви за кожного з нас!
