Активна частина кримчан відзначила 21-шу річницю незалежності дискусією про включеність АРК у загальнодержавний контекст.
«Крим український» — під такою назвою відбулася дискусія в сімферопольському арт-центрі «Карман» до Дня Незалежності. В обговоренні взяли участь історики, журналісти, аналітики, громадські активісти півострова, зокрема кандидат історичних наук Сергій ГРОМЕНКО, кандидат психологічних наук, заступник декана філософського факультету Таврійського національного університету, тренер і методист організації «Інтеграція та розвиток» Ольга ДУХНІЧ, експерт дослідницької організації «Фонд стратегічного консалтингу» Сергій КОСТИНСЬКИЙ. Модератором зустрічі був член незалежного профсоюзу «Студентська дія» Максим Осадчук.
Треба сказати, що дискусії такого типу — помітний крок уперед. Особливо на тлі того, що в столиці до 21 річниці української державності жодних круглих столів, які б давали можливість проаналізувати пройдене, не передбачали.
Дискусія в арт-центрі «Карман» розпочалася із заглиблення в історичний контекст, а саме з розмови про те, які міфи, що стосуються включення Криму до складу Української держави, збереглися у свідомості українців і кримчан. Таких міфів експерти виділили три: про легітимність чи нелегітимність передання Криму за «великим договором» України й Росії; про «царський подарунок» з нагоди 300-річчя єднання України й Росії; про те, що Крим віддали Україні як невигідну територію. Як вважає Сергій ГРОМЕНКО, ці міфи досі живуть через те, що в Україні з 1991 року не було проведено жодного наукового форуму на цю тему.
Ще один постійно нав’язуваний нам міф — у Криму немає нічого українського. Цікаво, що, як розповів Сергій КОСТИНСЬКИЙ, згідно з останніми даними, кількість кримчан, які хочуть виїхати з України чи приєднати Крим до Росії, дедалі зменшується. Але все-таки проблема національного вираження для українців на півострові залишається.
— У Криму українське стає «невидимим»: тут мало візуальних символів, мови, подій, які стають надбанням публічності, — зазначила Ольга ДУХНІЧ. — Те українське, що є в Криму, розцінюється як імпорт. Наприклад, коли починаєш говорити українською, запитають, звідки ти приїхав. При чому проблема криється не лише у відношенні Криму до України, а й у ставленні України до АРК. Чи цікаві ми Україні? Уже два роки я намагаюся «проштовхнути» кримські новини у спільноти журналістів і молодих політиків із різних регіонів країни. Можна спостерігати за кількістю «лайків» і коментарів: якщо публікую українську новину, то всі її коментують, а якщо кримську — її обговорюють тільки кримчани у своєму загальнокримському масштабі.
— Якщо Україна найближчим часом не усвідомить, що вона — справді держава, що в неї є Крим, то багато проблем залишатимуться невирішеними, — говорить кримський журналіст Енвер АБІБУЛЛА. — Від подорожі Україною в мене склалося враження, що країна до кінця не усвідомлює, що Крим — це її невід’ємна частина. Проблема відторгнення Криму існує не тільки у кримчан. Більша проблема — це відторгнення Криму Україною. Потрібно щось робити, щоб і Україна рухалася в бік Криму. Упродовж останнього року в мене як кримчанина, кримського татарина, соціально активної людини переважає настрій «державного песимізму».
Під час дискусії піднімали дуже актуальне для країни загалом питання — справжньої еліти. Учасники обговорення висловили необхідність формування саме кримської еліти, яка б професійно обстоювала інтереси ідентичності кримчан в Україні, а також генерувала місцеву культуру. Крим — єдиний регіон, який складається переважно з національних меншин, тому єднання за етнічною належністю неможливе, необхідне напрацювання спільних цінностей за іншими ознаками, потрібно будувати ідентичність, паралельну етнічності, вважають експерти. Можливо, усіх нас об’єднає розуміння, що ми — українці, що ми повинні будувати свою спільну, єдину країну? Активний Крим готовий брати в цьому участь. А чи готова Україна усвідомити це?
