МОН не сертифікує та не контролює друковану шкільну продукцію, але обіцяє оприлюднити перелік видавництв, які мають право її випускати. Минулого тижня, якраз напередодні Дня Незалежності України, у книгарні в центрі Києва «День» знайшов у продажу шкільні зошити із зображеннями Сталіна, Леніна та автомата з написом «Ничто так не успокаивает, как автомат Калашникова». («Кого виховуємо?», «День» №148, середа, 22 серпня 2012). Як пояснили нам представники книгарні, в якій продаються ці зошити, все, що є у продажу зі шкільної друкованої продукції, — сертифіковане та схвалене Міністерством освіти.
Наше видання надіслало офіційний запит у МОН, щоби дізнатися, чи справді зміст обкладинок цих зошитів був узгоджений з МОН (згідно з ДСТУ 4736:2007 «Зошити шкільні. Загальні технічні умови», на обкладинках дозволено розміщувати ілюстровану й навчальну інформацію державною мовою за погодженням її змісту з Міносвіти України), за якими критеріями взагалі відбувається сертифікація зошитів та як стали можливими такі обкладинки у країні, що пережила геноцид?
Днями ми отримали відповідь від Міністерства освіти. «Шкільні зошити виробництва ТОВ «Полісвіт» у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України не розглядалися. Зазначимо, що у 2007 році було скасовано обов’язкову сертифікацію продукції шкільного асортименту, внаслідок чого на споживчому ринку з’явилася значна кількість несертифікованої продукції для дітей», — йдеться в офіційному листі від Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН за підписом його директора Олександра Удода. Також у листі йдеться, що «контроль за надходженням до торговельної мережі продукції шкільного асортименту, виявлення несертифікованої та контрафактної продукції на споживчому ринку та повідомлення «компетентних органів» про притягнення фізичних та юридичних осіб, причетних до виготовлення такої продукції, до відповідальності згідно з чинним законодавством не входить до компетенції Міносвіти».
Відповідно до законодавства, МОН не уповноважений здійснювати сертифікацію друкованої шкільної продукції в Україні — про це йдеться у листі. Вся продукція шкільного асортименту має відповідати педагогічним вимогам, визначеним у 23 галузевих та одному державному стандартах. Підприємства-виробники подають на розгляд до міністерства свою продукцію на відповідність цим вимогам: якості паперу, його щільності та рівня білизни, якості скріплення, розміру клітинки та лінійки тощо. Що стосується питання змісту зображення на обкладинці зошита: чи проходить вона процедуру схвалення, хто і за якими критеріями це робить, чи враховується візуальне оформлення взагалі тощо — на ці питання ми відповіді так і не отримали.
Міністерство повідомило, що направило на погодження до відповідних органів державної влади пропозиції включити продукцію шкільного асортименту (у тому числі шкільних зошитів) до переліку такої, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні.
Взагалі ж ситуація більш ніж прикметна: продавці зошитів говорять про те, що МОН бачило і схвалило зошити, Міністерство відповідає, що ці зошити не розглядало, робити сертифікацію шкільної друкованої продукції не зобов’язане, а «висновки й гучні заголовки, що поспішили з’явитися в ЗМІ, є неперевіреною інформацією та не відповідають дійсності». А тим часом напередодні 1 вересня магазини та базари рясніють зошитами з дивними та часто недоречними обкладинками.
У листі «Дню» Міносвіти написало, що «перевірити слова продавців шкільної друкованої продукції незабаром стане можливим на новому електронному ресурсі, що міститиме перелік засобів навчання для школи, відомості про видавництва, які мають право друкувати шкільні підручники, навчальні посібники, зошити». Яким чином це зможе вирішити проблему із зошитами, надрукованими невідомо ким і невідомо на чиє замовлення, але які є у вільному продажу, — незрозуміло.
