На початок незалежності нас було 52 мільйони, тепер — трохи більше 46 мільйонів. У 2013 році, коли відбудеться другий Всеукраїнський перепис населення України за часів нашого суверенітету, ми взнаємо більш точну цифру про кількість населення, а також якісні показники по найрізноманітніших темах. За результатами перепису будуть отримані дані про національний та мовний склад, сімейний стан, статево-вікову структуру населення, зайнятість, освітній рівень, міграцію тощо. Дані соціологічних обстежень, з огляду на обсяг вибірки, — не настільки точні. За словами фахівців, отримані результати «стануть основою для формування стратегій та прийняття рішень із найгостріших питань соціально-економічного характеру, побудови демографічних прогнозів, розрахунку найважливіших демографічних показників». У всіх країнах результати, отримані під час перепису населення, стають основою для створення спеціальних програм та стратегій соціально-економічного розвитку на десятиліття вперед. Детальніше про підготовку до проведення Всеукраїнського перепису «Дню» розповів завідувач відділу демографічного моделювання та прогнозування Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, доктор економічних наук Олександр ГЛАДУН.
— Олександре Миколайовичу, яку частину роботи у підготовці до другого Всеукраїнського перепису взяв на себе Інститут демографії?
— Науковці нашого інституту брали участь у розробці програми перепису населення — переліку запитань, які вносяться до переписного листа; на них відповідатимуть громадяни. Вперше він затверджувався спільним рішенням колегії Державної служби статистики і президії Академії наук. До програми включено 13 питань, які міститимуть підпитання — отже, виходить, що конкретних питань буде більше. Перше — про родинні стосунки з особою, яка записана першою в домогосподарстві. Коли опитування проводиться в домогосподарстві, то родинні стосунки (батько, мати, дружина, брат, теща тощо) визначаються до особи, яка була опитана першою, що дає змогу визначити склад та структуру домогосподарства (сім’ї). Друге питання — стать, потім — дата народження, місце народження, громадянство, етнічне походження (національність), сімейний (шлюбний) стан, при цьому ставитиметься питання щодо зареєстрованого та незареєстрованого шлюбів, тому що важливо дослідити фактичний стан, а не тільки юридичний статус. Далі — освіта (питання ділиться на декілька підпитань: яка освіта зараз, чи людина навчається, а для маленьких дітей — чи відвідують вони дошкільні заклади). Дев’яте питання — мова (будуть підпитання про рідну мову, володіння українською та іншими мовами). До речі, в цьому переписі додана ще мова жестів. Десяте питання — джерела й засоби для існування (трудова діяльність, особисте селянське господарство, пенсія, стипендія, допомога з-за кордону, державна соціальна допомога тощо). Одинадцяте питання — щодо зайнятості — має підпитання: чи маєте ви оплачувану роботу, характер основної роботи (постійна, тимчасова, сезонна, одноразова), працюєте за наймом чи ні, місце основної роботи тощо. Відповіді щодо місця розташування роботи дасть змогу дослідити трудову міграцію в межах України. Потім — з якого року проживаєте в населеному пункті, за ним (якщо людина проживає в населеному пункті не з дня народження) — місце попереднього проживання (регіони України, інші країни). Є ще питання про проживання в іншій країні більше року. Відповіді на ці підпитання дозволять дослідити міграційні процеси. Останнє питання для жінок: скільки дітей ви народили.
Пропозиції до програми перепису надавали й інші інститути Академії наук України. Узагальнення здійснювала Державна служба статистики, її фахівці здійснювали остаточну редакцію питань. Наразі форма переписного листа ще не затверджена.
— Чи реально опитати 100% населення?
— Перепис — це суцільне обстеження всього населення. Тобто теоретично все населення, яке на момент проведення перепису знаходиться на території України, має бути переписано. В основному процес відбувається шляхом відвідування домогосподарств (сімей) за адресами проживання, але якщо людина не хоче, щоб до неї приходили, вона може прийти особисто до переписного відділу або інструкторської дільниці й там переписатися.
Також окремо буде проводитися перепис у лікарнях, військових частинах та місцях позбавлення волі. Там все це відбуватиметься за окремою процедурою. За неповнолітніх дітей відповідатимуть батьки чи родичі, з якими проживає дитина.
— Якщо людина роками проживає не за місцем реєстрації, її перепишуть за місцем фактичного проживання?
— Особливістю перепису населення є те, що ніяких документів у людини не вимагають (наприклад, про освіту чи реєстрацію). Все записується так, як людина говорить. Але бувають ситуації, коли людина проживає в одному місці, а поїхала у відрядження, в гості чи на лікування в інше. В такому разі така людина також буде переписана, при цьому в переписному листі ставляться позначки «тимчасово відсутній» чи «тимчасово проживаючий».
— Чи переписуватимуть людей без постійного місця проживання?
— З ними — складніше, їх повинні також переписати. Для цього потрібно знати місця їхнього постійного перебування. Проте бездомні (безпритульні) за бажанням можуть самі переписатися в інструкторських дільницях. Але чи захочуть вони відповідати?.. Це складне питання не тільки для нашої країни, а й для всіх, де є особи без постійного місця проживання.
— Якщо люди поїхали на заробітки за кордон, як бути з ними?
— Якщо людина відсутня менше 12 місяців, вона вважається «тимчасово відсутньою», й за нею можуть відповісти родичі. Але якщо людина відсутня більше року, то вона вважається такою, що проживає за кордоном.
— Навіщо державі робити перепис, якщо працює Держстат, проводяться десятки соціологічних опитувань?
— У всьому світі мета перепису — уточнення чисельності населення та визначення його демографічних та соціально-економічних характеристик. У нашій країні здійснюється поточний облік населення — демографічна статистика має інформацію про кількість народжених, померлих та мігрантів. Перепис населення — контрольна процедура, коли звіряються дані поточного обліку й дані перепису населення. Потім проводиться уточнення чисельності населення та окремих показників. Кількість населення, його статево-вікова та соціально-економічна структура є базовою інформацією, на підставі якої здійснюється розробка загальної державної соціальної політики, цільових державних програм, виробляється регіональна політика, здійснюється адміністративне управління не тільки на рівні регіонів, а й окремих районів та міст. Дані перепису дають змогу отримати різноманітну інформацію за комбінаціями відповідей переписного листа для окремих населених пунктів.
Поточної статистика має окремі дані, наприклад, по мігрантах; за даними вибіркових обстежень можна дослідити склад сім’ї. В період між переписом не можна визначити сімейну структуру населення, його освітній рівень може бути визначений з певними припущеннями, не можна визначити шлюбний стан населення, тому що зараз дуже багато є незареєстрованих шлюбів. Те ж саме можна сказати про етнічне походження, мовні ознаки. Перепис же все це фіксує. При цьому вся інформація є в одному переписному листі. Це дає змогу отримати аналітичну інформацію за комбінацією різних ознак, яка може бути використана в державному управлінні.
— Можливо, після опрацювання даних перепису нас чекають сюрпризи? Наприклад, нас може бути вже не 46 мільйонів?
— Думаю, буде інша цифра, але принципово вона не відрізнятиметься від даних поточної статистики. Розбіжності є завжди, і це проблема не тільки України, а всього світу... При проведенні перепису, звичайно, всіх до одного не перепишуть, але це також світова практика. До речі, з метою перевірки охоплення населення після перепису будуть ще здійснюватися контрольні обходи.
— Скільки часу триватиме перепис та обробка результатів?
— Перепис триватиме десять днів. При цьому буде визначена «критична дата», тобто момент, на який фіксується стан, незалежно від того, якого числа протягом десяти днів буде проведене опитування. Наприклад, 12 година ночі 1 жовтня. Тоді діти, народжені після «критичної дати», тобто 2 жовтня й пізніше, не будуть враховані при перепису. А якщо людина померла після 1 жовтня, вона має бути врахована як жива. Наразі дата перепису ще не визначена. Сама обробка результатів може тривати до двох років. За чотири-п’ять місяців будуть попередні дані, потім — розрахунок чисельності різних населених пунктів, статево-вікова структура населення, потім — обробка даних за іншими ознаками.
— Чи будуть у ЗМІ повідомлення, щоб люди розуміли, що відбувається?
— Інформування населення є обов’язковою й важливою складовою проведення перепису. Будуть повідомлення в ЗМІ, мають бути ролики по телебаченню, оголошення в газетах, виступи по телебаченню. Мають бути й повідомлення біля будинків, у поштових скриньках.
— Опитування проводитимуть фахівці чи набиратимуть бажаючих?
— Безперечно, керуватимуть роботами фахівці-статистики, але для проведення перепису залучатиметься значна кількість тимчасового персоналу. Для нього будуть проведені навчальні семінари, а робота оплачуватиметься. Під час проведення минулого перепису населення до формування персоналу була залучена служба зайнятості. В радянські часи в цій роботі брали участь студенти.
— Коли перепис проводився за радянських часів, інформація була достовірною, чи щось замовчувалося?
— В принципі, останні переписи населення мають надійну інформацію. Якщо ж брати довоєнні переписи — тоді було складніше. Перепис населення 1937 року засвідчив великі втрати населення, спричинені колективізацією та Голодомором 1932—1933 рр. Після публікації даних перепису необхідно було б пояснювати його результати. Тому тодішня влада Радянського Союзу визнала його результати дефектними, методологію — невірною, результати перепису були засекречені, організатори перепису — розстріляні.
Дані ж перепису 1939 року були підігнані під цифру чисельності населення (170 млн. осіб), озвучену Сталіним на партійному з’їзді в березні 1939 року.
— Більш-менш достовірні дані були після Другої світової війни?
— Європейські країни буквально після війни провели переписи населення, а в нас чекали аж до 1959 року: тоді відбувся перший повоєнний перепис. Зрозуміло, що це було пов’язано з величезними втратами населення під час війни, які керівництво країни не хотіло визнавати. Після 1959 року перепис проводили 1970-го, 1979-го, 1989-го, а в незалежній Україні —2001 року, тепер планується наступного — 2013-го.
