До кінця травня парламентарії повинні представити нові правила обрання місцевої влади. Про це заявили практично одночасно депутати Володимир Гройсман та Юрій Луценко. Нагадаємо, що місцеві вибори, згідно із останніми даними, мають відбутися 25 жовтня цього року. Втім, на сьогодні на сайті Верховної Ради і досі немає жодного проекту постанови «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2015 році». Ситуація, м’яко кажучи, дивна, бо гроші на вибори у бюджет закладено, а офіційно оформити місцеві вибори народні обранці чомусь не поспішають.
НА СТАРТ, УВАГА...
Наразі відомо, що до осінніх виборів уже готується «Блок Петра Порошенка», про що заявив народний депутат від партії Олександр Черненко. Готуються до місцевих виборів і в «Батьківщині». Ще в кінці березня на зборах партії представникам місцевих осередків давалися вказівки, як саме слід готуватися до майбутніх виборів. «Опозиційний блок» почав формування виборчих штабів і призначення їх керівників ще на початку березня. Тож, чи не є така підготовка найкращим доказом того, що вибори все ж таки відбудуться?
Серед перешкод проведення виборів до органів місцевого самоврядування може бути введення воєнного стану, який вводиться згідно зі статтею 19 розділу V Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє проведення будь-яких виборів. Але єдиний законний спосіб очистити й оновити органи місцевого самоврядування — виключно вибори. Тому воєнний стан в Україні може бути введений лише тоді, коли ситуація в державі загостриться до межі внаслідок внутрішніх та/або зовнішніх причин, коли вже буде неможливо діяти інакше. До того ж місцеві вибори потрібні переважній більшості політичних сил хоча б для посилення своєї присутності в регіонах і посилення політичного впливу.
Що ж до процедури, то серед задекларованих реформ є — адміністративно-територіальна. І все було б добре, якби вона не торкалася такої складної теми, як об’єднання, злиття, укрупнення місцевих громад, тобто джерел влади тих самих органів самоврядування. У «Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні» від 1 квітня 2014 року вказано, що реформа має завершитись 2015 — 2017 року. І так постає класична арістотелівська дилема про вибір з двох зол: або вибрати місцеве самоврядування на рік чи два з усіма наслідками (витрата бюджетних коштів, невмотивованість обраних, корупційні ризики), або нікого не переобирати і ще той самий рік-два мати справу з антиукраїнськими елементами в місцевому самоврядуванні, ще й порушити Конституцію і низку законів. Але експертна думка в цьому питанні однозначна: неважливо, на який термін обирати місцеве самоврядування, вибори потрібні хоча б для очищення місцевого самоврядування.
Ще однією палкою в колесі глобального перезавантаження місцевих рад є вибори на окупованих територіях. Автономна Республіка Крим, хоч би як нам цього хотілося, перебуває під фактичним контролем Російської Федерації, тому жодні вибори там неможливі апріорі. Про чесні і відкриті вибори на зайнятих сепаратистами територіях також не йдеться. Хоча Мінські домовленості від 12 лютого й передбачають проведення місцевих виборів, але за низки дотримання інших умов, основною з яких є децентралізація влади.
Сама ж багатостраждальна децентралізація можлива лише за умови зміни Конституції і кількох законів. Утім, процедура змін до Основного Закону триває не день і навіть не тиждень, а цілих дві парламентські сесії, між якими обов’язково потрібна оцінка змін від Конституційного Суду, і дуже бажано отримати аналіз тих самих змін від Венеціанської комісії. Тому вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей не є надто вірогідними. Не варто говорити й про те, що умови Мінських угод систематично порушуються сепаратистами (бої за Дебальцеве, бої за Широкине, невідведення важкого озброєння, саботаж обміну полоненими).
ЗА КИМ ПІДЕМО?
Скидається на те, що місцеві вибори у нашій державі все ж таки відбудуться. Принаймні і Президент, і спікер парламенту це постійно декларують. І зазначені вище проблеми влада якось вирішить, бо для цього є політична воля, яка в новітній історії України нерідко підміняла собою закон.
Утім, постає нове питання — з кого ж, власне, обирати у місцеві ради?
Минулого разу місцеві ради обиралися 2010 року. Тоді перемогу здобула, за великим рахунком, Партія регіонів. На Донбасі її результат наближався до 100% голосів «за». Звісно, чим далі на Захід, тим меншим результатом могли похвалитися регіонали, але вони були (і є!) у більшості міських, сільських і селищних рад.
Минув час, з’явилися нові політичні партії. У виборців на місцях буде достатньо кандидатів для вибору. Хоча б тому, що зараз в Україні представлено багато політичних сил на будь-який смак. Партія регіонів перетворилася на «Опозиційний блок», якому на результат 2010 року сподіватись годі. Тому для політичних партій відкриваються нові перспективи, зокрема й на території південних і східних областей, які вони радо використають, щоб поборотися за виборців. Тож за різноманіття можна не хвилюватися.
Згідно з даними Комітету виборців України, від початку року вже зареєстровано 27 нових політичних партій. Для порівняння — за увесь минулий рік їх з’явилось 39. Голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко каже, що «навіть у випадку, коли партія виникла перед голосуванням, але провела ефективну виборчу кампанію і змогла вловити настрій виборців, то шанси на успіх у неї є». Тому немає підстав сумніватися, що більшість новостворених цього року партій — є проектами якраз під місцеві вибори, для реальної участі у них, чи відпрацювання не зовсім законних або й зовсім незаконних виборчих схем.
До того ж Революція Гідності та війна дали українській політиці нові імена та обличчя. Нові партії і нові обличчя найімовірніше використають у своїх програмах та агітації зневіру в чинну владу. Популярним мотивом, як і завжди, будуть обіцянки поліпшити умови життя в населених пунктах, провести благоустрій територій та вирішити нагальні проблеми громади мало не в перший же день після обрання. Тему війни і миру, сприяння армії теж не обійдуть.
Можемо також побачити знайомі обличчя, делеговані загальнодержавними партіями на вибори міських голів, особливо це стосується великих міст. Але на місцевих виборах, через їхню специфіку, завжди багато самовисуванців, тобто тих самих нових імен. До слова, на минулорічних позачергових виборах місцевих голів, майже всі обрані голови міських і селищних рад — самовисуванці. І цей, без сумнівів, цікавий факт не залишився поза увагою партійних штабів і тих, хто ще тільки планує балотуватися.
Водночас, самі дострокові парламентські вибори показали, що навіть після Євромайдану політичні партії об’єднуватися не схильні. «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Самопоміч», Радикальна партія, «Батьківщина», «Свобода», «Правий сектор» йшли на вибори окремо і звинувачували одне одного в усіх гріхах, прагнучи отримати якнайбільше місць у парламенті. І хоч після виборів перші п’ять партій з перелічених створили коаліцію, негативна риторика на адресу партнерів по цій самій коаліції була і є. Звичайно, потрібно пам’ятати, що в політиці ніколи не слід казати «ніколи», але надії на об’єднання цих політичних сил для спільної консолідованої позиції на місцевих виборах майже немає.
Але зараз тільки травень. Офіційно виборча кампанія стартує лише з вересня. Звісно, ніхто цієї дати чекати не буде, адже активна фаза передвиборчого процесу стартує ще влітку. До цього може статися усе, що завгодно, навіть проголошення альянсу на час місцевих виборів. Залишається тільки чекати. Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби «Український барометр» вважає, що «діяльність стосовно виборів активізується вже після кінця травня, бо ще невідомо, які повноваження будуть у місцевої влади і за якою системою вона буде обиратися». В будь-якому разі цього літа на політичному фронті, якщо й буде затишшя, то нетривале.
ДО РЕЧІ
Вибори до місцевих рад мають відбуватися за новим законом, який запровадить відкриті списки від політичних партій і обрання мерів міст у два тури. Про це заявив заступник голови фракції Об’єднання «Самопоміч» Олег Лаврик, повідомляє прес-служба партії. «Тоді інтереси громад у місцевій владі будуть представляти ті люди, яких громадяни реально знають і довіряють їм. І не буде мерів, обраних меншістю», — зазначив він.
На рівні селищ, районів та невеликих міст «Самопоміч» пропонує впровадити багатомандатну мажоритарну систему. Для обласних центрів та міст, де живе понад 90 тис. виборців, потрібно застосовувати нову для України систему пропорційних відкритих списків. Така система працює у більшості країн Європи і найточніше відображає електоральні настрої громад.
Зараз завершує роботу робоча група, і новий проект закону «Про місцеві вибори» від фракцій коаліції можуть подати до парламенту вже наступного тижня. Ще однією вимогою «Самопомочі» до нового закону є суттєве зменшення кількості депутатів місцевих рад.
Найгірше, за словами депутата, якщо вся виборча реформа може звестися до косметичних змін у чинний закон про місцеві вибори. «Це призведе до можливості реваншу старої влади і не дасть змоги провести вибори прозоро», — зауважив Олег Лаврик.
