Загалом РФ не відкрила нічого нового і застосовує вже відомі та перевірені прийоми, відомі ще за часів Радянського Союзу. І це розуміють іноземці, які проходили службу в армії і ті, хто хоч трохи знайомий з військовою справою. Так, для забезпечення прихованості своїх дій та введення в оману, як власного місцевого населення, так і світового співтовариства, російське керівництво намагається маскувати перекидання як особового складу, так техніки та боєприпасів. При цьому забуваються прописні істини, що приховати все на 100% все одно не вдасться.
З метою мінімізації масових втрат в одній окремій військовій частині військовослужбовці регулярних підрозділів часто використовуються не у складі всього підрозділу (хоча іноді ця обставина нехтується), а у складі окремих груп із частин та з’єднань, розташованих по всій території РФ. Цей факт доводиться розвідувальними даними МО та СБ України, що періодично оприлюднюються. Очевидно, що це робиться з метою приховання масового перекидання та зменшення можливої соціальної напруги серед населення окремого регіону Росії.
Перекидання особового складу в межах території РФ, переважно, відбувається під виглядом або участі у навчаннях в Ростовській або інших областях, що межують з Україною, або простим відкомандирування в іншу частину на навчання чи перепідготовку. Пізніше військовослужбовці відправляються на Донбас. При цьому в жодних документах, що надаються військовим, скоріш за все, не зазначається, що вони прийматимуть участь у бойових діях. Всі документи, що хоча б трохи визначають район та характер використання військовослужбовців, засекречують. Практика свідчить, що для приховання перед світовою спільнотою приналежності військових до діючих регулярних військ РФ, офіційно військові визнаються звільненими з лав Збройних сил, чого в дійсності не має, адже військово-політичне керівництво переконане, що предметної перевірки цього факту з боку незалежних структур чи держав ніхто не проводитиме (до того ж, її просто не дадуть провести).
Окрім штатних військовослужбовців, що фактично відправляються до району бойових дій, інтенсивно використовуються добровольці зі складу колишніх військовослужбовців. З ними укладаються, а іноді ні, контракти на проходження військової служби у ЗС РФ.
Для забезпечення обліку та перекидання особового складу використовуються можливості всіх силових структур, а саме військові комісаріати, що перебувають в орбіті Міністерства оборони РФ, псевдогромадські організації, що керуються представниками ФСБ або ГРУ РФ, транспортні підрозділи Міністерства надзвичайних ситуацій РФ, а також залізничні війська ЗС РФ та ВАТ «РЖД». Лікування особового складу здійснюється не лише військовими медичними закладами, що перебувають у сфері відповідальності МО РФ, а й цивільними лікарнями, що підпорядковуються Міністерству охорони здоров’я Росії. Російські ЗМІ певний час часто демонстрували власних добровольців в цивільних лікарнях РФ. До речі саме залучення широкої мережі медичних закладів по всій території країни (в першу чергу Західної території РФ), також дозволяє приховати розміри втрат та кількість поранених.
Відправка особового складу з центрів підготовки в Ростовській області після проведення бойового злагодження безпосередньо до району бойових дій на території України здійснюється шляхом використання широкого спектру відомих військових прийомів, зокрема:
♦ масове перекидання особового складу намагаються здійснювати переважно в ночі у військових вантажних автомобілях або цивільних автобусах. В таких випадках останнім часом (чого не було на початку військової агресії Росії проти України) вилучаються документи, що визначають приналежність до збройних сил РФ (військові квитки, особисті жетони тощо);
♦ перехід кордону здійснюється у визначених пунктах пропуску, де уповноважені представники прикордонної та митної служб забезпечують вільний перетин кордону та де відсутні представники спостережних місій, зокрема ОБСЕ (Мова йде, зокрема, про пункт пропуску Ізварине). Крім цього, масово використовуються наявні проходи в кордоні, що не контролюються українською владою і російські прикордонні служби «закривають очі» на порушення кордону;
♦ на місцях перетину кордону, де здійснюється моніторинг місією ОБСЄ, відбувається його перетин так званими добровольцями, що рухаються під виглядом звичайних громадян у військовій формі без розпізнавальних знаків та без зброї. Отримання озброєння для добровольців «ДНР» та «ЛНР» відбувається переважно на території України в Донецькій та Луганській областях у визначених попередньо місцях. Особи перетинають кордон із власними документами — національними або закордонними паспортами РФ.
Перекидання військової техніки та озброєння з території РФ до України здійснюється фактично аналогічно, але з певними особливостями, зокрема:
♦ на техніці (танках, бронетранспортерах, РСЗВ, бронемашинах) замальовуються всі ознаки приналежності до тих чи інших підрозділів, робляться, іноді, додаткові підписи, на кшталт: «На Львов», «На Киев», «За Донбасс» тощо), а також виймається наявна документація (вкладні листи, тощо);
♦ перекидання здійснюється переважно вночі або в часи коли іноземні супутники не перебувають над районом зйомки над Донбасом (однак на це росіяни не зважають, особливо тоді, коли потрібне термінове підкріплення особового складу та техніки);
♦ перекидання техніки також здійснюється переважно через непідконтрольні пункти пропуску, або через поля — «навпростець», де це можливо
В регіоні РФ, що безпосередньо межує з Україною та використовується для базування підготовки, ремонту, евакуації та транспортування підрозділів, а також місця підготовки та реабілітації особового складу (в першу чергу це стосується Ростовської області), з метою недопущення витоку компрометуючої та підтверджуючої інформації стосовно пересування військ, створюється максимально жорсткий режим контролю за інформаційним простором, до якого залучаються всі наявні сили та засоби ФСБ. І це догма для проведення подібного роду агресивних військових дій. Так:
♦ місцеві ЗМІ, якщо і повідомляють про втрати, але виключно з тією позиції, що це не військовослужбовці, а добровольці та звільнені з лав ЗС особи, які за покликом душі відправилися на Донбас, отримали поранення, а місцева влада та військові шпиталі з розумінням віднеслись до цього і зараз займаються їхнім лікуванням. Натомість жодних заяв, що медичні заклади переповнені, що держава взяла на себе опікування пораненими, і, що поранених везуть не лише в Ростовську область, а й літаками відправляють в інші регіони країни;
♦ медичним закладам заборонено надавати будь яку інформацію про загиблих, поранених, а також їх персоніфікацію;
♦ підрозділами ФСБ та ГРУ, які здійснюють моніторинг мережі Інтернет (соціальних мереж, інформаційних ресурсів, тощо), а також мереж мобільного зв’язку постійно проводяться заходи з недопущення витоку інформації, що торкається проведення бойових дій на Сході України, зокрема: видаляються повідомлення із соціальних мереж, або дописуються інші повідомлення, що або спростовують, або спотворюють зміст попередніх, що торкалися України; забезпечується не поява на провідних державних Інтернет ресурсах інформації, що підтверджує участь російських військових на Донбасі, а у випадку все ж таки «просочування», вони достатньо швидко «спростовуються» новою брехнею);
— місцева поліція, а також підрозділи військової служби правопорядку забезпечують передислокацію військових підрозділів по територія РФ, а іноді і по окупованій території. Це робиться не лише з метою дотримання власного законодавства, а, з одного боку — демонстрації для місцевого населення та випадкових іноземних представників ЗМІ, що військова техніка пересувається, нібито, в район проведення навчань, з іншого — для того, щоб тримати ситуацію під контролем.
Також слід зазначити, що одним із способів маскування присутності регулярних військ є те, що більшість регулярних підрозділів РФ без розпізнавальних знаків розміщується в глибині окупованої території України подалі від лінії зіткнення. На передньому краю перебувають або справжні добровольці з території Росії, або місцеві дончани та луганчани, обмануті російською пропагандою. Натомість вогневу підтримку першого ешелону здійснюють штатні артилерійські підрозділи, підрозділи радіоелектронного придушення та постановки перешкод РФ. Це дозволяє вирішити кілька завдань: забезпечити приховання російських військ від місії ОБСЄ, яка переважно здійснюю моніторинг лінії зіткнення, мінімізувати втрати серед російських військових, а також забезпечити, під виглядом ополчення, на ротаційній основі підготовку певної частини підрозділів регулярних військ.
Головною перевагою організованої системи приховування та маскування залучення російських військ є залучення до цієї діяльності всього наявного комплексу державних інструментів: представників дипломатичних установ, які заперечують присутність російських військ, Міністерства надзвичайних ситуацій, що надає підтримку і доставку псевдо гуманітарних вантажів, залізничних військ та інших підрозділів ЗС РФ, що забезпечують перекидання до району бойових дій особового складу, боєприпасів та військової техніки, Федеральної служби безпеки, яка унеможливлює виток компрометуючої інформації.
Однак, попри комплексність використовуваних заходів, РФ реалізує їх достатньо грубо, нагло, та не враховуючи головний недолік системи — людський фактор. Бажання військовослужбовців продемонструвати в соціальних мережах власну участь в історичних подіях превалює над питаннями безпеки. Крім того, значна частина місцевих мешканців знімає все на відео та викладає в Інтернет, що дозволяє в подальшому за рахунок такого інструменту, як «геолокація» здійснити прив’язку до місцевості. Також військові часто використовують мобільний GSM зв’язок місцевих операторів, що моніториться вітчизняними спецслужбами.
