Дні «Дня» в Дрогобичі тривають. Фотовиставку в Палаці Мистецтв музею «Дрогобиччина» щодня відвідують школярі, студенти, професура місцевого університету...
♦ «Це свідчить про те, що до газети є дуже уважне й пильне ставлення з високою повагою, адже «День» є національно-будівничою інституцією для нашої держави й однією з найкращих та актуальних газет в Україні, — говорить краєзнавець, режисер, громадський діяч Іван Скибак. Саме він зробив команді «Дня» неповторну екскурсію Франковими місцями, яка отримала умовну назву «Галицько-руська мандрівка-2». «Перша відбулась улітку 1884 року, — розповідає Іван Михайлович. — Франко створив екскурсійну групу (між іншим, він був одним із перших екскурсоводів Галичини, а може, й України), у якій були кияни. Іван Якович написав спеціальну віршовану програму для цієї галицько-руської мандрівки. Вона починалася так: «Сонце по небу колує, мають і хмари свій шлях, вітер невпинно мандрує по України полях. Ми ж сонця ясного діти, вольного вітру брати, мали б сидіти-нидіти, мали б в дорогу не йти? Гей же в дорогу, в ясную путь, скинути з серця тривогу, вольним повітрям дихнуть!»
«Дрогобич з інтелектуальної висоти»
♦ «Галицько-руська мандрівка-2» почалась церквою Святої Трійці з прибудованим будинком, в якому знаходилась чотирьохкласна «нормальна школа», де навчався Іван Франко, а завершилася в Нагуевичах — селі його колиски. Залишки оборонної вежі, величний костел святого Варфоломія 1392 року, пам’ять про Юрія Котермака. «Місто з неповторною аурою староруської фортеці», — сказала про Дрогобич Лариса Івшина.
У МУЗЕЇ ЩОДНЯ НЕМАЛО МОЛОДИХ ОБЛИЧ. БАГАТО ІЗ НИХ КОРИСТУЄТЬСЯ НАГОДОЮ НЕ ЛИШЕ ПОБАЧИТИ «ЖИВІ» ФОТО «Дня», А Й ЗРОБИТИ СОБІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ПОДАРУНКИ — ПРИДБАТИ КНИЖКИ З НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ
♦ «Виставка вражає, по-перше, професійними кадрами, вона дуже багатогранна й колоритна. Говорю, бо сам фотографую. Але найважливіше — там є національна ідея, особливо в тих двох роботах, які показувала пані Лариса (ідеться про знімки — переможці минулого року і 10 років тому. — Авт.), — продовжує Іван Скибак. — Зараз вони нам кажуть: воля або смерть». На думку краєзнавця, «якщо ти чоловік божий й живеш за принципами чесності,порядності, а найперше любові, тоді це все ти перекладаєш на Україну — твою землю-Батьківщину, яку захищаєш до останньої краплі крові, бо це святе й, фото якраз нам про це говорять».
♦ Не міг пропустити такої виставки також і фотожурналіст, член національної спілки журналістів Ігор СТЕЦЯК. «Від війни на сході ми нікуди не дінемось, тому що це є наше сьогодення, до якого ми самі, до речі, і привели, — говорить пан Ігор. — Тому що ми все думали мірками, мовляв, нехай якось та й буде. Кожен мусив думати, що будуємо Україну, а це не робилося, тому тепер пожинаємо плоди». «А хлопці за нас тепер ризикують життям, — продовжує фотожурналіст. — Я це бачу, бо їжджу по різних точках, тому знаю ціну кожного кадру. А ще, аби зробити такий відкритий кадр, треба самому мати чистоту. Людина, як не має чистої душі, не зробить таке. Це не кон’юнктурні кадри, за які рекламодавець заплатив гроші — не комерційна фотографія. Віддається вся душа: недоспані ночі, недоїдання, бій. Це справжні фотографії, які зараз перестали цінувати. Тільки одна газета»День», де зберегли професію — фотожурналіст. Знімки — це такий же матеріал, як і текст, можливо, навіть важливіший. Ось газета «День» — чудові хлопці, постійно купую її, там справжні майстри, які знають, що таке фотожурналістика. Адже купити фотоапарат не значить стати фотографом».
♦ «Це треба набиратися такого цинізму, щоб так вести людей, які захищали свою Батьківщину, Україну, — показує рукою жіночка на фото з «параду» полонених українських військових, влаштованого бойовиками. Це Лариса РЕВІНА, яка раніше працювала в університетській бібліотеці. Вона показує на полоненого в першому ряду: «Подивіться, який у нього погляд на тих, хто начебто святкує перемогу над ним — яка глибока духовна сила, хоча разом з цим і глибоке страждання що фізичне, що моральне. Коли я дивлюся на оці фото, в мене перша асоціація з зятем, який також військовий. Іловайськ та інші гарячі точки пройдені ним, такий у нього хліб — він офіцер. Моя донька, мама двох дітей та я — це бачили зблизька: його поранення, прощання і зустрічі. Тому ця тема глибоко мені близька і дуже мене зворушує, — жінка на секунду замислюється. — Все, що терпить Україна, — терпить моя родина».
♦ Під час відкриття фотовиставки в Палаці Мистецтв музею «Дрогобиччина» головний редактор «Дня» Лариса Івшина отримала багато подарунків від глядачів — це і квіти, й книжки. Однак один був просто унікальним — це написана на дереві ікона Богородиці, яку власноруч виготовив художник та іконописець, реставратор Левко Скоп, що намалював образ Покрови на стіні будинку культури в Станиці Луганській. Між іншим, Лев Скоп — один із «Людей Майдану», історію якого «День» зафіксував у своєму останньому фотоальбомі. На Майдані він писав ікони, протипами якиї були звичайні мітингувальники, і дуже обурювався, коли його називали героєм після 20 лютого. Тоді він був на Інститутській разом із двома синами, і дивом лишився живим. «Герої вже на небі, а мені соромно, що я, старша людина, лишився живий...», — казав Лев Скоп кореспонденту «Дня» 27 лютого 2014 року.
♦ «Ця фотовиставка дуже важлива тим, що ми ще раз зрозуміли — все залежить від кожного з нас. Я думаю, ті люди, що робили ці фото, десь глибоко знімали перш за все для себе. А якщо ми себе віднайшли на цих, то це дуже круто. — говорить Левко СКОП. — Я розумію, що для пані Лариси це важливо. Дав би Бог нагадати кожному з нас, що Україна починається саме з кожного персонально. Бо ми звикли стогнати, нити, що хтось нам винен. Не дай Боже, що я принижую українців, але, може, коли якісь апатичні люди, не розуміючи нічого, після такої виставки й зрозуміють, що від них більше залежить — тоді це буде позитив. Добре, що така виставка відбувається в Дрогобичі. Газета «День» дуже крута, дай Бог їй надалі жити й процвітати».
♦ У музеї щодня немало молодих облич. Чимало з них отримали інтелектуальні подарунки — кредитна спілка «Вигода» міста Стрий, яка з піклуванням про освіту своїх школярів закупила інтелектуальні «екстракти» з Бібліотеки газети «День». «Наша кредитна установа є кооперативною організацією, а українські кооперативи завжди дбали за національну свідомість людей та їхній інтелектуальний рівень. До 1939-го року всі українські кооперативи підтримували шкільне життя місцевості, де вони працювали, вищу освіту, НТШ. А ми є новою хвилею цієї української кооперації, — розповідає заступник голови правління кредитної спілки «Вигода» Юрій МОКРИЦЬКИЙ. — Ми завжди підтримували інтелектуальний рівень, а тепер, коли ми стали більшою установою і маємо фінансову можливості, ми часто підтримуємо школи, людей, які видають книжки. Ми це трактуємо так: свідома людина — це свідомий член нашої установи. Це наша місія виховання свідомості українців. Адже наше суспільство повинно бути свідомим як фінансово, так і духовно-інтелектуально».
♦ «Ці картини ще раз змушують нас надуматись над тим, що було й що ми маємо робити далі», — розглядає світлини другокурсниця інституту іноземних мов Дрогобицького педагогічного університету ім. Івана Франка Оксана НОВАЦЬКА. На фото дівчина бачить людей, які сьогодні відстоюють нашу незалежність, нашу волю та свободу: «Вони нам доводять, що Україна єдина. А ми своїми діями тут повинні не зрадити хлопців в АТО й те, за що вони ведуть безпосередню боротьбу, не зрадити дитину, що відпускає свого тата чи на Майдан, чи служити в зону АТО. Ми своїм розумом повинні доказувати тут, а вони своєю силою там».
♦ Нагадаємо, що виставка в Дрогобичі (Палац Мистецтв музею «Дрогобиччина») триватиме до 24 червня. Вхід вільний — з 10.00 до 18.00. Приходьте і обирайте найкращу, на ваш погляд, світлину! Крім того, на місці можна придбати й книжки з Бібліотеки газети «День»
