Президент Чеської республіки Мілош Земан іде від скандалу до скандалу. Виявляється, він гросмейстер піару. На конференції «Американсько-ізраїльського комітету зі зв’язків з громадськістю» на початку березня у Вашингтоні проголосив англійською і єврейською: «Я єврей». Зібрав оплески 16 тисяч учасників конгресу, і натовп тріумфував, коли підкреслив: «Ми вже ніколи не маємо йти добровільно, як вівці на забій», і одночасно похвалив ефективність діяльності ізраїльської секретної служби Моссад.
Проте стверджувати, що Мілош Земан користується популярністю серед публіки саме тому, що говорить слухачам те, що вони хочуть чути, було б надто просто. Чеський президент часто публічно виступає з такими поглядами, з якими чеська громадськість не згодна. Цим самим утворює тріщини в суспільстві, всупереч своїм передвиборним обіцянкам. Тоді твердив, що буде, як президент, суспільство об’єднувати. Виявляється, чеське суспільство не можна об’єднувати підтримкою кремлівської пропаганди, навіть хитрим витягуванням «тухлих скелетів» з чеського минулого.
Наприкінці квітня нинішнього року телевізійний російський канал «Росія 1» показав пропагандистський документальний фільм про події, пов’язані з вторгненням до Чехословаччини військ варшавського договору в ніч на 21 серпня 1968 року. За традицією радянської пропаганди і згідно з принципами доктора Геббельса, автори фільму стверджують, що вторгнення до Чехословаччини було братською допомогою, яка мала запобігти підготовці військового перевороту. Російський канал демонстрацією цього фільму створив для Земана ситуацію, про яку в Україні кажуть: «За що боровся, на те й напоровся!». Брехливий документальний фільм для президента був міцним горішком. Адже Мілоша Земана було виключено з лав членів «Комуністичної партії Чехословаччини» за незгоду з радянським серпневим вторгненням. Був заляканий і у зв’язку з цим змушений працювати не за своєю кваліфікацією. Лише після «Оксамитової революції» 1989 року міг публічно і політично приєднатися до «Чеської соціально-демократичної партії».
Тверду негативну реакцію Земана висвітлили засоби масової інформації, коли він проголосив: «Вторгнення військ варшавського договору 1968 року Чехословаччини було не помилкою, а злочином. Російське телебачення бреше, а я до цього не можу нічого додати». Цього разу до президента приєдналася з протестом влада Чеської республіки, а також Словацької республіки. Міністерство закордонних справ Чехії запросило до пояснення посла Російської Федерації в Празі.
Чому російське телебачення провокує і намагається «змінити історію»? Українські громадяни можуть чехам і словакам передати свій досвід. Так само телевізійні провокації, якими керує Кремль, і організовують їх як «спеціальні оперативні заходи» посадові особи російських секретних служб. Перевіряють реакцію політиків та громадськості, проводять ретельний моніторинг послідовників та противників, результати комплексно оцінюють і використовують їх у подальших «оперативних заходах». Метою є дестабілізувати в країні соціально-політичну ситуацію, залякати опонентів путінізма і готувати атмосферу для подальших штучно створених конфліктів. Згадуєте про острів Тузла в Керченській протоці, до якої Росія насипала греблю? Або про масштабне святкування російських державних свят у Криму? Пам’ятаєте про провокації російської Чорноморської флотилії та вимогу Патріарха російської православної церкви Кирила, щоб вулиця Івана Мазепи в Києві була перейменована?.. Україна була і є атакована безперервними російськими провокаціями, кульмінацією яких стали анексія Криму та озброєний напад на Донбас. Путінізм веде російський народ до війни.
Молдавія заборонила російський телевізійний канал на своїй території, так само вчинили і Прибалтійські країни. Американські та європейські санкції проти Росії тривають, та ще й посилюються, але поки що не приводять до очікуваної зміни політики Кремля. Як діяти далі?
Світове співтовариство має об’єднатися і створити економічні, організаційні та персональні умови для надання інформаційної допомоги росіянам у Росії та їхній діаспорі в інших країнах. Має бути організовано надання правдивої, об’єктивної та виваженої інформації про ситуацію в самій Росії і про результати її політики в міжнародному масштабі. Комплексне використання найсучасніших технологій передачі інформації дає можливість показати російському населенню критичне дзеркало.
Сімдесят років тому цивілізований світ вирішив денацифікувати Німеччину, аби не повторилася війна. Зараз перед світовим співтовариством стоїть завдання десовєтизувати і декомунізувати Росію, щоб не почалася ядерна війна.
