Мала опера сумною примарою кілька років блукає занедбаними залами старовинної будівлі колишнього Лук’янівського народного дому, а в радянські часи — Клубу трамвайників. Нагадаємо, ще за життя славетної української співачки Євгенії Мірошниченко (1931—2009) цю будівлю (вул. Дегтярівська,7) було віддано під створення Малого оперного театру, про який так мріяла Євгенія Семенівна, та не вистачило їй життя... Проблеми із земельною орендою, брак коштів, байдужість відповідальної за це номенклатури — ось ті гальма, які зупинили хорошу і важливу справу. Сумно пригадати, але у відчаї, що море обіцянок не пролилося жодною краплиною справ, Євгенія Семенівна ладна була дати театрові ім’я тієї людини, яка б реально допомогла у його створенні.
«Ми помираємо не від хвороб, а від образ», — це слова примадонни незадовго до смерті. Ой, як важко йти з життя працездатній людині, не завершивши головної справи... Але надія гине останньою. Ініціативні ентузіасти не полишають спроб реанімувати проект, який міг би розширити столичний культурний простір, давши і глядачам, і артистам ще один мистецький майданчик, на якому б з’являлися нові постановки, спалахували нові зірки...
У залі прекрасна акустика, і 12 червня, у 84-й день народження Є. С. Мірошниченко, можна буде в цьому переконатися, хоча і доведеться «оцінювати» її серед обідраних до цегли стін. Організатори благодійної акції — концерту Ave Divina! на відродження Малої опери, ініціатором якої виступили завідувач відділу мистецтва Департаменту культури Києва Любов Багалій та художній керівник ансамблю солістів «Благовість» Тетяна Кумановська, — вирішили не будувати «потьомкінських сіл», а покажуть будівлю такою, якою вона є зараз. Новими будуть хіба що стільці, на придбання яких заробили під час попередньої акції у березні, коли заради коштів на ремонт і облаштування будівлі тут співав хор «Хрещатик».
Єдиною прикрасою буде музика у виконанні чудових артистів. Програма, крім оперних арій і пісень у виконанні учениць Євгенії Мірошниченко — Ольги Нагорної, Катерини Стращенко, Оксани Терещенко, Тамари Ходакової, Наталії Шелепницької, Ілони Волощук, включатиме фрагменти з маловідомих опер: «Алкід» Бортнянського та «На русалчин Великдень» Леонтовича. Перший пролунає в супроводі струнного квартету «Міра» у виконанні сопрано Олени Кумановської; для виконання другого запрошено ансамбль «Благовість» і Національний естрадно-симфонічний оркестр під керуванням Миколи Лисенка. До речі, праправнук і прямий тезка видатного українського композитора відгукнувся на цю волонтерську пропозицію ще і з особистих чи то родовідних міркувань: у стінах Народного дому колись давав концерти його уславлений дід, а потім він сам разом із батьком — хормейстером Віталієм Романовичем, працював тут у клубному хорі. Тож стіни хоч і занедбані, та не чужі.
Зароблені кошти підуть на нагальні потреби старовинної будівлі, перша з яких — це ремонт зіпсованого даху. Честь і хвала директору театру, який досі існує лише номінально, Руслану Білецькому, він кожну копійку вкладає то в косметичний ремонт гримерок, то для залатування дірок, не полишаючи надії на відродження проекту, що стане справжнім пам’ятником великій співачці, актрисі, педагогу, українському соловейку Євгенії Семенівні Мірошниченко.
