... Історія не терпить темних плям і таємниць і розкриває нам їх у всій непривабливій наготі. Фашистський режим Гітлера і комуністичний режим Сталіна розв’язали війну за переділ сфер впливу. Цей переділ вилився у смертельну сутичку між ними і завершився вже союзними арміями Заходу та Росії. Якщо лапідарно підвести її підсумки, то треба зізнатися в тому, що хоча Захід і зламав хребет своєму ворогові — Гітлеру, але, за великим рахунком, плодами Перемоги скористався Сталін, імперія якого приросла Східною Європою.
Приховано світ увійшов у епоху холодної війни, яку Кремль програв Заходу, що називається, в «суху». Майже всі сателіти Росії поквапилися вирватися з її лабетів на свободу. Як продовження минулої трагедії, сьогодні Путін готує нову навалу своїх орд на Захід. Україна є лише проміжним плацдармом у його мегапланах. Він знайомий із тезою Макіавеллі про те, що залякати супротивника — це вже половина перемоги над ним, і тому постійно наступає на хворий ядерний мозоль Заходу.
У великій політиці — завжди великі ставки, на кону яких не лише мільярди, але й цілі країни. Яку філігранну дипломатію повинна продемонструвати Україна, щоб не стати жертвою гри великих держав? Про це недавно переконливо висловився Патріарх політикуму Євген Марчук. Той, хто прагне доганяти тих, що вирвалися вперед, ніколи їх не наздожене. Щоб не залишатися аутсайдерами на політичній арені, а бути в числі призерів, потрібно діяти на випередження. Такий підхід продемонстрував Ізраїль, який, не афішуючи своїх успіхів, має те, що мають небагато. Для тих, хто думає, досить сказаного.
Нехай наші реформатори «осідлають» поради Марчука, тоді Україна стане європейською державою, а не потьомкінським селом, шедевром бутафорських реформ...
Геннадій МАРІН, історик, публіцист, Біла Церква
