Метру української анімації, розумнику, своєрідному філософові й стилязі — Давиду Яновичу Черкаському — минає 80. Його фільми обожнюють дорослі й діти, причому ні час, ні зміна поколінь тут не владні. Його служіння анімації органічно продовжується в «хронічній» прихильності до одного з відомих фестивалів анімаційного кіно КРОК, незмінним співпрезидентом якого він є вже багато років. Фільми «Пригоди капітана Врунгеля» й «Острів скарбів» для колег — криниця професійних пошуків, а для глядачів — константа захвату.
У фільмах Давида Черкаського завжди звучать голоси блискучих артистів — від Армена Джигарханяна до Євгена Паперного й Валерія Чегляєва. І всі вони навіки зачаровані не лише його творчими, а й людськими якостями. Наприклад, єдина і стійка думка: Черкаський — надзвичайний друг. На таку характеристику заслуговують роками спільного співіснування. Давид Янович виховав цілу плеяду майстрів анімації (серед його учнів — Олександр Татарський та Ігор Ковальов).
А ось першою роботою режисера був... німий фільм — «Тайна чорного короля». На замовлення пожежної охорони. «Ми зробили з цього детектив, — згадує Давид Янович, — і я відразу ж отримав за нього премію на фестивалі. А ось потім завжди брав дуже хороших акторів».
— Коли приїхав до Києва після Щукінського училища, — розповідає народний артист України Євген Паперний, — дуже захоплювався «наблюдашками» (етюди на спостереження — пріоритет вахтангівської школи), і Черкаський, дізнавшись про це, відразу запросив до роботи. «Врунгель» і «Острів скарбів», мюзикл «Айболить» — працювали з насолодою, народу збиралося — поглянути й послухати — сила-силенна. Усім було цікаво. І в нашому клубі «Золотий Гусак» Давид — незмінна зірка. Він в житті — боєць. Завжди готовий до нових проектів. І — шикарний хуліган, що нестямно любить життя.
— Він головний моральний авторитет для нас, — говорить Аркадій Гарцман, письменник і незмінний співавтор Черкаського. — Він усіх нас тримає навколо себе. Згадую суворі 1990-ті, ми багато працювали, і нас черговий раз «кинули» ті, для кого ми зробили роботу. Я побажав їм спересердя усіляких негараздів. А Давид, нажаханий моїми словами, — здоров’я.
І сьогодні разом із молодими колегами Давид Черкаський, без будь-якої зоряності, бере участь у конкурсах-пичингах, пропонуючи нові проекти, і так говорить про їхні витоки:
— Ніколи не сприймав себе філософом, який веде бесіду з людством. Завжди ставився до себе, як до інтерпретатора. Я людина, яка силує комплекси свого дитинства. Наприклад, книжки, які прочитав тоді, підживлюють мене цим потенціалом до цього дня. Мені пощастило, мої відчуття збігаються з дитячим і з дорослим сприйняттям. Не роблю картину спеціально для дітей, роблю, як умію. А якщо ті й інші дивляться — це щастя. До речі, «Врунгель» — перша моя дитяча книжка, яку прочитав. Коротше, беру теми, які мені симпатичні.
У вересні відбудеться черговий фестиваль КРОК. Приймати його — черга Росії. Й шлях його проляже чудовими місцями — від Санкт-Петербурга до Москви. Зберуться метри і молодь — адже це за регламентом дебютний фестиваль. Буде багато фільмів, суперечок і радості від спілкування. Один із вечорів буде присвячено вшановуванню ювіляра. Дай Боже йому многая літа в здоров’ї й роботі!
