Буквально щодня у містах, містечках і селах прощаються з українськими військовими, які загинули на сході нашої країни. Хтось із них втратив життя нещодавно, а когось лише зараз вдалося знайти та ідентифікувати після довгих місяців пошуків і надій на диво... На жаль, часто, коли скорочується список зниклих безвісти бійців, список загиблих збільшується...
«День» вже понад рік публікує історії Героїв, і, на жаль, ще довго їх публікуватиме. Сьогодні — ще шість історій. 26-річного Дмитра Пацина, який загинув в Іловайську майже рік тому, 26-річного Сергія Грібенніка, який вважався зниклим безвісти, але нещодавно експертиза підтвердила — хлопець загинув 3 вересня 2014 року на Луганщині, 24-річного Михайла Григоришина, загиблого 31 січня, 25-річного Романа Атаманюка, який ціною власного життя врятував товариша, 35-річного Андрія Мельника, який теж вважався зниклим безвісти, але загинув, і 47-річного Василя Баранівського, якого поховали після кількох місяців пошуків...
Вічна пам’ять!
Нещодавно на фасаді Головівської ЗОШ І-ІІ ступенів на Верховинщині відкрили меморіальну дошку на честь військовослужбовця Дмитра Пацина, бійця батальйону особливого призначення «Івано-Франківськ», який трагічно загинув в Іловайську під час проведення АТО. Отець Юрій церкви Святого Великомученика Юрія Переможця освятив меморіальну дошку, та всі присутні помолилися за упокій душі загиблого героя. Пам’ять про загиблого воїна, який віддав своє життя за цілісність України, вшанували хвилиною мовчання.
«Дмитро вирізнявся міцним характером, був ініціативним, відповідальним, здатним оперативно приймати обгрунтовані рішення. Усі, хто знав Дмитра, любили і поважали його за чуйне ставлення до людей, велику душевну щедрість, мудрість і оптимізм», — сказав голова сільської ради села Голови Василь Костюк.
«26-річний Дмитро Пацино народився і виріс у верховинському селі Голови. У сім’ї залишився ще молодший брат Іван. Із 1996 по 2005 роки хлопець навчався в Головівській загальноосвітній школі, — повідомляють на сайті verchovyna.at.ua. — Після дев’ятого класу продовжив навчання в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України. Деякий час працював у пришкільному інтернаті свого рідного села. Однак його покликанням було інше, саме тому Дмитро пішов служити в Збройні сили України. По завершенню служби в армії намагався забезпечити сім’ю — матір та брата, працював на будівництві. Із 2014 року працював в УМВС України в Івано-Франківській області. Його мобілізували у батальйон особливого призначення МВС України «Івано-Франківськ», який брав участь у проведенні антитерористичної операції на сході України. У серпні Дмитро у складі батальйону був задіяний у бойових діях під Іловайськом. 28 серпня, в день Успіння Пресвятої Богородиці Марії, Дмитро ще встиг привітати матір з іменинами, а вже 29-го з ним не було ніякого зв’язку...»
Виступаючи перед присутніми, перший заступник голови районної державної адміністрації Роман Жичицький подякував матері Дмитра Марії Пацино за те, що виховала гідного сина, який захищаючи Батьківщину, віддав за неї найдорожче — своє життя. Матір загиблого Дмитра подякувала всім за підтримку і за те, що прийшли вшанувати пам’ять про її сина...
