Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Театр – це «пігулка» для душі»

Популярна актриса Тамара Яценко святкує ювілей
17 серпня, 2015 - 17:11
ЗА СЛОВАМИ ТАМАРИ ЯЦЕНКО, ВОНА Є ЧИТАЧКОЮ «Дня» З ПЕРШОГО НОМЕРА ГАЗЕТИ / ФОТО З АРХІВУ ТАМАРИ ЯЦЕНКО

19 серпня народилася прима Молодого театру,  народна артистка України, улюблениця мільйонів фанатів і велика шанувальниця «Дня» (читає нашу газету з першого номеру її виходу і до сьогодні). Тамару Яценко  вважають майстром витонченості образу, вона з однаковою відповідальністю і віддачею ставиться до створення як головних, так і епізодичних ролей. Режисери запевняють, що немає жанру, який би був непідвласний Яценко! Очевидно тому палітра ролей актриси така багатогранна. На її творчому рахунку понад 65 ролей у кіно, серіалах і на телебаченні. Цьогоріч актриса святкуватиме творчий ювілей — 35 років роботи в улюбленому Київському Молодому театрі.

— Кожна роль для мене є неочікуваною, допомагає відкривати у собі щось невідоме, а також по-своєму нелегко дається, — зізнається Тамара Олександрівна. — Проте на першій читці п’єси я вже повністю «зіскановую» свого персонажа і на 80% знаю, як його гратиму на прем’єрі. У мене жодного разу не було такого моменту, щоб я впадала у паніку зі словами: «О Боже, мені не вдається ця роль!» Бо ніколи не боялася братися за різнохарактерні ролі.

Знаковими ролями Т. Яценко вважають Проню Прокопівну (вистава «За двома зайцями», режисер — Віктор Шулаков), яку актриса зіграла понад 700 разів упродовж 25 років із повними аншлагами (!), а також — Мадам Александру (вистава «Голубка», режисер — Андрій Бакіров), за яку вона отримала премію «Київська Пектораль». Остання вистава вже протягом восьми років із незмінним успіхом йде у репертуарі Молодого театру, і зараз звучить дуже актуально, адже перегукується із сьогоденням. Під час сцени, коли Мадам Александра (Яценко) прощається зі своїм сином, який усупереч її бажанню добровольцем йде на війну (у п’єсі Ж. Ануя «Коломба», за якою поставлено «Голубку», дія відбувається у Першу світову війну), у глядачевому залі стоїть «мертва» тиша... «Лягай спати, — каже мати сину, — а завтра зранку їдь знову грати в солдатики. Ось там потрохи потрібні; чим більше ти їх віддаєш, тим вище піднімаєшся в очах керівництва. Франція велика пожирателька тельбухів, їй їх завжди мало...»

Тетяна Олександрівна вважає, що те саме можна сказати про нашу Україну, яка зараз віддає в жертву найкращі сили — своїх синів, чоловіків, які захищають і будують нашу державу. Актриса дуже болісно переживає, що майже щодня гинуть бійці АТО і мирні жителі на сході; обурена тим, що Путін прикидається «дурником» і вдає, що війни між нашими державами немає; тим, що Захід мало конкретного, крім санкцій, не робить, щоб зупинити цю страшну агресію з боку Росії.

— Те, що сьогодні відбувається — це абсурд і безглуздя, — вважає актриса. — Справжній геноцид — винищення української нації. І я розумію й підтримую тих матерів, які під колеса автобусів лягають, коли їхніх синів без спеціальної підготовки та спорядження, насильно, проти волі відправляють на війну. А скільки ми чуємо про зраду  і про нелюдські знущання над нашими полоненими бійцями... Навіть ті, хто повертаються живими, вони вже у душі «каліки»... Переконана, що тільки культура може допомогти людям повернути духовність, вилікувати «поранені» серця й «внутрішньо» піднятися з колін.

Саме про духовні та моральні цінності, про людяність на перевагу тваринницьким інстинктам, про Десять простих і таких вагомих для кожного мешканця на нашій планеті Заповідей Божих розказує Тамара Яценко зі сцени у виставі «Звичайна історія» (п’єсу М. Ладо поставив Т. Криворучко,  дія відбувається у... хліву — головні герої домашні тварини). Актриса виконує роль Свині, яка є людянішою за своїх господарів. Говорити сьогодні у театрі на глибокі філософські теми справа досить важка. Проте харизматичній та темпераментній Т.Яценко у цій виставі вдається спілкуватися про проблеми сьогодення невимушено та з іронією, саме так, що у кінці публіка виходить, сміючись і ридаючи одночасно.

— Я вважаю, що театр сьогодні має навчати, але непримусово і без пропаганди, яка була у радянські часи. А також театр має бути ліками — своєрідними «пігулками» для душі. Пишаюся тим, що саме у такому «цілющому» Молодому театрі я працюю, — каже Т. Яценко.

Свій день народження актриса святкуватиме у родинному колі, а в середині вересня її рідний Молодий театр відкриє новий театральний сезон, і майстриня сцени порадує всіх своїх прихильників цікавими творчими роботами.

Вікторія ІЛЬКІВ
Газета: 
Рубрика: