У Барселоні двічі на рік (улітку та взимку) відпочивають дітки з неблагополучних сімей Нікополя Дніпропетровської області, які під час перебування в Іспанії живуть у прийомних сім’ях, котрі безкоштовно їх утримують упродовж двох місяців. Втілила у життя таку ініціативу неурядова організація TANU (Террасса допомагає дітям з України — так перекладається транскрипція). Про цьогорічний заїзд ми розпитали координаторку проекту Фернанду Хусто. Ця жінка аргентинського походження та її чоловік-італієць Мауріціо Манціні, які всиновили українського хлопця, вже понад десять років приїжджають у Нікополь і допомагають діткам на місцях, облаштовуючи дитячі будинки, а також організовують виїзд дітей у Каталонію.
— На теперішній заїзд ми привезли 38 дітей віком 6—17 років; більшість із них 6—10 років. Усі почуваються щасливими в каталонських/іспанських сім’ях, — починає розповідь Фернанда Хусто.— Є дитина з деформацією хребта і стопи, тому з цією проблемою ми відвідуємо місцеву лікарню Sant Joan де Deu. Також є дівчинка з проблемами серця, яку постійно оглядають. У тій самій лікарні проводимо діагностику інших дітей із хронічними захворюваннями. Окрім того, всіх їх оглядає стоматолог, найсерйозніші проблеми вирішуються, але в багатьох дітей карієс. Щодня залучаємо дітей до різних способів відпочинку зі своїми сім’ями, щоби поліпшити їхній емоційний стан і здоров’я.
— Ви ведете ще й інші проекти з дітьми у Нікополі?
— TANU, починаючи з 1999 року, співпрацює з усіма мерами Нікополя, відбулися переговори щодо відкриття дитячого будинку «Дитячий дім — наша сім’я» на 20—30 дітей для поліпшення фізичного та емоційного життя дітей. Ми закупили ліжка, холодильники, плити, пральні машини, меблі, посуд тощо. Нікополь потребує затишного простору, що дозволяв би розвиватися дітям із сімей соціального ризику, тому наша організація пропонує можливість співпраці з установами для розробки проекту будинку для різних напрямів роботи з дітьми, за прикладом європейських, відповідно до правил і законів України.
Наша організація високо цінує внесок тимчасових родин в Барселоні для діток з України, оскільки вони не призначені, щоб замінити їм родину або істотно змінити модель життя, ми лише намагаємося показати альтернативу сім’ї, в якій вони постійно живуть, де є алкоголь, труднощі, насильство. Це має бути найкраща рекомендація для створення майбутньої моделі.
Упродовж 15 років роботи з дітьми-сиротами та дітьми групи ризику ми побачили значні зміни у цих молодих людей віком 18—25 років. В даний час вони живуть поза установами, і в цілому вдалося переорієнтувати їхнє життя від алкоголю, маргіналізації на здоровий спосіб, відкрити для багатьох із них освітні можливості, які пропонує Україна.
— Які ваші подальші плани допомоги дітям з України?
— TANU планує розвивати перспективні проекти в Україні, щоби покращити умови життя безхатьків і дітей-інвалідів. Ми розробляємо продовження проекту «Банк харчування» в місті Нікополь для вимушених переселенців із Донбасу; цей проект тривав сім місяців, новий почнеться в грудні 2015 року і завершиться в червні 2016-го. Прогноз: давати їжу для 60—80 родин. Мета полягає в наданні засобів для існування і першої допомоги переміщеним сім’ям до того часу, як вони зможуть отримати її від офіційних державних установ. Пріоритетними є сім’ї з неповнолітніми дітьми. Ми також продовжуємо розвивати спільні проекти з містом Нікополь та його командою соціальних служб, щоб поліпшити умови життя сімей. У зв’язку з цим ми розробили різні проекти для забезпечення кращих можливостей для дітей, які перебувають у сім’ях із незадовільними умовами життя, щоби запропонувати реальні альтернативи цим сім’ям.
— Дітки, які приїхали нині до Іспанії, говорять про війну в Україні?
— Ми бачимо, що діти, які перебувають у прийомних сім’ях, не показують серйозного занепокоєння через події в Україні (можливо, через їхній вік). А також завдяки оточенню прийомних родин, які забезпечують їм повну релаксацію від труднощів, в яких вони живуть у своїй країні. У цьому можна переконатися, якщо подивитися, як діти інтегрують і вже навіть розмовляють каталонською мовою. Група студентів-кінематографістів із Барселони (Sabadell) також приїжджала у червні до Нікополя разом із каталонською організацією TANU. Нині доопрацьовують документальний фільм під назвою Puc dir una cosa? — «Можна я щось скажу»? — режисером якого є Фелікс Коломер Валлес. Можна переглянути зворушливу стрічку (https://vimeo.com/133155907), в якій розповідається історія Саші, 9-річного хлопчика, який проживає з матір’ю і п’ятьма братами і сестрами в Україні, де зараз іде війна. Родина Саші бідна, живе у складних умовах. Під час літніх канікул сім’я, яка приймає хлопчика, бере його в будинок, розташований на пляжі, в невеликому містечку на Майорці.
