Потрясіння на ринках, які почалися з Китаю, затьмарили собою практично всі інші питання глобальної політики і економіки — принаймні, на якийсь час. Тим часом, спроби «послабити і знищити» Ісламську державу в Іраку та Сирії тривають, проте при відсутності якоїсь чіткої мети і видимих результатів. Шокуюче знищення стародавніх пам’яток у Пальмірі бойовиками Ісламської держави і жорстоке вбивство одного з видатних сирійських археологів сталі подіями, які вселяють невимовний жах, який, проте, не викликав практично жодної реакції з боку західних держав.
Проте зараз найбільш забутою темою виявився конфлікт між Росією і Україною. Тиск і провокації з боку Москви, яка відкрито порушує мінські домовленості, не припиняються. Хоча президент Росії Володимир Путін продовжує заперечувати той факт, що його військовослужбовці воюють на сході України, нещодавно опубліковані дані свідчать про те, що в цьому конфлікті 2 тисячі росіян було вбито і ще 3,2 тис. дістали серйозні поранення.
Демократичне майбутнє України висить на волоску. Нещодавно було висунуто дві пропозиції — одна зі скорочення боргу та фінансової допомоги, озвучена колишнім президентом Всесвітнього банку Робертом Зелліком і колишнім радником з питань національної безпеки Стівеном Гедлі, і ще одна з мирного врегулювання, висунута колишнім прем’єр-міністром Швеції і міністром закордонних справ Карлом Більдтом — які є досить розумними пропозиціями щодо порятунку України. Проте Заходові бракує політичної волі і вмілих лідерів, готових активно підтримати концепцію незалежної України.
У своїй статті, опублікованій у Wall Street Journal, пан Зеллік і пан Гедлі стверджують, що вторгнення Росії знищило 20% економічного потенціалу України і позбавило житла приблизно один мільйон осіб. За прогнозами МВФ, економіка України — після скорочення на 7% 2014 року — скоротиться ще на 9% 2015 року. Рівень інфляції вже наближається до 50%, і зараз немає жодних причин вважати, що він зупинить своє стрімке зростання. Ціни на енергоресурси збільшилися в чотири рази. Такі показники могли б поставити під загрозу політичну легітимність і мандат будь-якого демократично обраного уряду. І ситуація стає все більш небезпечною.
Український парламент схвалив цілий ряд масштабних реформ — у політичній, економічній і судовій сферах — у відчайдушній спробі зберегти свої позиції. Він скоротив розмір пенсій і збільшив податки, проте існують об’єктивні межі, які Україна не може здолати в своїх спробах врятуватися, коли її скарбниця порожня.
Як стверджують пан Зеллік і пан Гедлі, «якщо західні уряди не протягнуть руку допомоги — а кредитори продовжать наполягати на короткотермінових розрахунках — найімовірніше, Україна скотиться назад у пострадянський світ авторитарного уряду і бандитського капіталізму».
Чим гіршою буде економічна ситуація на Україні, тим менша ймовірність доведення будь-яких реформ до кінця. Європа приділяє значно більше уваги фінансовій допомозі Греції — з причин скоріше політичного, ніж економічного характеру — тоді як Україна нестримно мчить у провалля. А тим часом, загроза, яку її крах являє для довготермінової стабільності і безпеки Європи, набагато серйозніша.
Пан Більдт указав на те, що, «коли Росія серйозно налаштована на вирішення цього конфлікту, вона повинна буде дати свою згоду на розміщення міжнародних миротворчих сил і місії». Він провів паралель із зусиллями 20-річної давності щодо стабілізації ситуації в Східній Славонії. Місія ООН, розміщена там у той період часу, виявилася «практично забутою — не тому що вона стала безуспішною, а тому що вона досягла поставлених цілей».
Бачачи легкодухість Заходу, Росія демонструє стільки ж бажання прийняти подібну міжнародну місію, скільки демонстрував сербський президент Слободан Мілошевич 1995 року. Путін користується порожнечею західних жестів і заяв. Він терпляче чекає, коли новий український уряд остаточно завалиться, що, на його думку, змусить Україну покірно повернутися під крило Матінки-Росії, ставши частиною масштабного проекту зі створення «Нової Росії». Проте він навряд чи зможе перешкодити запровадженню місії, покликаної забезпечити дотримання декларації, яку Москва підписала, декларації, яку міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров продовжує підтримувати на публіці.
Зараз бракує лише сигналу про готовність з боку Заходу — або Вашингтона, або Євросоюзу, або Вашингтона і Євросоюзу разом — піти на надання повноцінної економічної допомоги та скорочення боргу і рішуче заявити про свій намір поважати і забезпечувати дотримання умов Мінської угоди шляхом розміщення миротворчих сил на сході України.
Канада спроможна надати в цьому істотну допомогу, навіть у період передвиборної кампанії. Така допомога стане підтвердженням нашої рішучої словесної підтримки незалежної України і нашого досвіду в підтримці миру. Ми разом із нашими західними союзниками повинні зробити те, чого ми так довго вчимо інших.
The Globe And Mail, Канада, 30 серпня 2015, переклад ИноСМИ.Ru
Дерек БАРНІ — амбасадор Канади в США з 1989 до 1993 рр. Він брав безпосередню участь у перемовинах щодо підписання договору зі США про вільну торгівлю.
Фен Олсер ГЕМПСОН — заслужений член і директор проекту Глобальна безпека в Центрі інноваційних методів глобального управління, а також професор Карлтонського університету.
