Уміння робити все грунтовно, системно й міцно було для старих миколаївців не модою, а природною поведінкою, коли відвойовуєш життєвий простір у дикого степу. Так, водогін, який дає життя й можливість працювати, проклали в нашому місті ще в перше століття його існування. 105 років тому система водопостачання Миколаєва отримала й унікальну інженерну споруду — водонапірну башту конструкції В.Шухова.
Природа надзвичайно щедро обдарувала Володимира Григоровича Шухова яскравими, багатогранними талантами. За системою Шухова були створені парові котли, нафтоперегінні установки, трубопроводи, форсунки, резервуари для зберігання нафти, гасу, бензину, спирту, кислот тощо; насоси, газгольдери, водонапірні башти, нафтоналивні баржі, доменні печі, металеві перекриття цехів і громадських споруд, хлібні елеватори, залізничні мости, повітряно-канатні дороги, маяки, трамвайні парки, заводи-холодильники, дебаркадери, ботопорти, міни тощо.
Миколаївському раритету інженерної думки — ажурній башті на вулиці Рюміна — пощастило. 55 років її не експлуатують, але не здали на брухт, що само по собі — унікально. Що тепер робити з нею, намагалися розібратися на круглому столі в мерії минулого тижня.
Обстеження стану металоконструкцій башти, яке в кооперації провели європейські й українські науковці, виявило серйозну «втому» зварних швів і заклепок. Трирічний міжнародний проект «Інженерне мистецтво раннього модерна. Стратегії Шухова в проектуванні легких металевих конструкцій», який розробив А.Кутній з технічного університету Мюнхена, зробив це можливим. А тепер, власне, має включитися місцева громада. Башту потрібно чи зберігати, чи... Сьогодні вона перебуває на об’єкті комунального підприємства «Миколаївводоканал», яке займається подачею води городянам, а не збереженням інженерно-архітектурної спадщини. І якщо в цьому госпрозрахунковому підприємстві за 30 років не знайшлося фарби, щоб її пофарбувати, то надії на бідне управління культури — жодної.
Річ у тім, що Миколаївська башта — одна з ранніх металоконструкцій великого конструктора, що дожили до столітнього віку. Плюс вона збереглася з супроводжуючою інфраструктурою підйому води. Готовий експонат для музею. Лише ось якого? Краєзнавчого, відомчого (Миколаївводоканал), муніципального чи амбітного — політехнічного?
Миколаїв довгі роки залишався індустріальним центром. На верфях і заводах неодноразово створювалися унікальні продукти інженерної думки. Тут вчилися, працювали, сформувалися десятки, сотні конструкторів, талановитих інженерів, винахідників. Внесок їх в історію доби промислової революції — величезний. Потрібно не просто оформити кілька стендів в музеї, наприклад, суднобудування, а створити експозиції на тому ж об’єкті Шуховської водонапірної башти, ракетному крейсері проекту 1156, стапелях адміралтейства. Підготувати англомовні екскурсії.
В інформаційну еру культурно-пізнавальні туристичні маршрути мають більший попит у світі, навіть порівняно зі спортивними чи бальнеологічними. Не лише вилежуватися на пляжі або горлати пісні в барах уміють туристи із Західної Європи, Японії, США. Саме за такими гостями міста можна і потрібно «ганятися». Ремонт башти Шухова може з головного болю бідної міської економіки стати оформленням «магніту» для туристів. Лише цілком очевидно, що якщо за півстоліття з водонапірною баштою не змогли щось зробити, то сподіватися на швидке рішення цього питання точно не варто. Але вже якщо щось робити, то системно, так, щоб через століття не руйнувалося. Нинішній стан башти Шухова, сучасні протекторні технології й фарби дають надію, що творіння інженерного мистецтва простоїть на найвищій точці міста Миколаєва ще півсотню років.
ДО РЕЧІ
Черкаси очікують на висновки науковців щодо «своєї» вежі Шухова
У Черкасах чекають висновків німецьких науковців, які досліджували вежу Шухова у квітні цього року. Як розповів «Дню» директор комунального підприємства «Черкасиводоканал» Сергій Овчаренко, результати досліджень будуть відомі до кінця року. «Науковці тиждень у нас попрацювали, привізши з собою відповідні прилади. Пообіцяли до кінця цього року дати нам узагальнений результат обстеження веж, мостів та інших об’єктів, які збудовані і спроектовані Шуховим», — розповів Сергій Овчаренко. За його словами, якщо науковці виявлять, що на вежі збереглося щонайменше 80% оригінальних частин, тоді є ймовірність, що її зарахують до світової спадщини ЮНЕСКО. Проте про реставрацію вежі поки мова не йде. «Коли буде проектна документація, то можна буде говорити про обсяг і вартість робіт із реставрації вежі. Але тільки на цю документацію треба 70—80 тисяч гривень. Наше підприємство самостійно не зможе реалізувати подібний проект. Тому вже депутати міської ради будуть вирішувати, чи варто виділяти кошти з міського бюджету», — підсумував Сергій Овчаренко.
Вікторія КОБИЛЯЦЬКА, Черкаси
