7 жовтня, російському президентові Володимиру Путіну виповнилося 63 роки. Свій день народження він відсвяткував у Сочі, граючи в хокей. Цього дня дев’ять років тому в Москві було вбито оглядачку «Новой газеты» Анну Політковську, яка боролася з його режимом і неодноразово критикувала його за дії у Чечні.
«За що я не злюбила Путіна? Ось за це й не злюбила. За простоту, яка гірше за крадіжку. За цинізм. За расизм. За безконечну війну. За брехню. За газ у «Норд-Ості». За трупи безневинно вбитих, що супроводжують увесь його перший термін. Трупи, яких могло й не бути», — писала вона у книжці «Путинская Россия».
Змусити Політковську замовкнути можна було тільки одним способом — убивши її. У пресі висловлювалися різні версії цього злочину. Одна з них — смерть Анни — це «подарунок» російському правителеві. Путін, у свою чергу, як міг відхрещувався від події.
10 ЖОВТНЯ 2006 РОКУ. АКЦІЯ НА ПІДТРИМКУ АННИ ПОЛІТКОВСЬКОЇ БІЛЯ ПОСОЛЬСТВА РОСІЇ В КИЄВІ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
На річницю смерті Політковської «Новая газета» опублікувала матеріал «Сверим почерк». У ньому вказуються збіги між убивствами Анни Політковської та опозиціонера Бориса Нємцова, якого застрелили 27 лютого цього року в Москві. У тексті вказується 16 збігів між обома злочинами. Вони практично ідентичні. Але найголовніше — замовників до цього часу не встановлено.
Анна Політковська народилася у Нью-Йорку 30 серпня 1968 року. Її батько — Степан Федорович Мазепа походив із села Костобобрів, що на Чернігівщині. Він працював співробітником місії Української РСР при ООН. Мама Раїса Олександрівна родом із Криму. В інтерв’ю «Новой газете», приуроченому до дати смерті Анни, Раїса Політковська зазначила, що батько Анни «завжди розумів, що дочка пише правду, за яку можуть убити».
Головний редактор «Новой газеты» Дмитро Муратов теж підкреслив цю рису своєї колеги: «Анна була нерозбірлива у виборі ворогів. Правильніше, вона їх навіть не вибирала. Просто вона завжди говорила і писала те, що думала. У неї були принципи. Людина з принципами — це сьогодні велика рідкість».
Анна Політковська знала і розуміла, як важливо розставляти крапки над «і». Одного дня у розмові з колегами вона промовила такі слова: «Сила зла в анонімності. Тому треба все називати своїми іменами». Можна сказати, що за це її і «замовили».
В одному з постів пам’яті Анни Політковської головний редактор «Дня» Лариса Івшина зазначила на ФБ: «Цього року в Болгарії (член НАТО) я бачила, як вільно продається футболка з портретом Путіна і написом: «Я вже тут», а в Чорногорії з написом: «Все йде за планом»... «Цей погляд Анни, вродженої Мазепи, ніби говорить: «Люди, люди... Чому ж ви нічого не пам’ятаєте і так погано берете уроки?».
Цей злочин став свого роду попередженням для Росії і решти світу. 7 жовтня 2006 року в Москві не тільки вбили талановиту і яскраву журналістку, але і свободу слова. Тоді сигнал не було почуто. Сьогоднішня російська реальність — тому підтвердження.
КОМЕНТАРІ
«НЕ ВИПАДКОВА, А ЗАКОНОМІРНА ТРАГЕДІЯ»
Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, незалежний журналіст (Москва):
— Для Росії загибель Анни Політковської не стала знаковою трагедією, оскільки вона не перший журналіст, якого вбили, — до її смерті в Росії також сталися інші резонансні вбивства.
Пам’ять самої Політковської шанують у Європі, але набагато важливіше, аби пам’ять про неї зберігалася у тій частині російських журналістів, яка не пішла на пропагандистські фронти. Дуже важливо, аби в Росії проходили меморіальні акції. Також потрібно, аби цього дня знаходилися російські політики (але їх точно не буде в системній частині політики), які б нагадували владі про те, що до цього часу це вбивство до кінця не розкрито, не встановлено замовників. Проте найсумніше — відсутність суспільного тиску і контролю над такими резонансними злочинами. Всі найбільші злочини такого роду в Росії залишаються безкарними. Вбивство Анни Політковської — не випадкова, а закономірна трагедія.
«ЦЕ БУЛА ПРЕДТЕЧА ПРАВДИ ПРО ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ДОНБАСІ, В КРИМУ»
Юрій ЩЕРБАК, письменник, дипломат, публіцист:
— Політковська відігравала дуже значну роль в Росії — роль совісті. Її вбивство в день народження Путіна було невипадковим. Це був спеціальний «знак»: вона заважала йому. Це означає, що Путін наказав її вбити в цей день і «принести» її голову як подарунок. Але це означає, що певні сили, які впливають на Путіна, керують ним певною мірою, вирішили зробити такий символічний жест, вбивши цю славетну, безстрашну жінку, яка казала правду про злочини Путіна в Чечні. Те, що робила Політковська — це була предтеча правди про те, що відбувається на Донбасі, в Криму. Це правда про брутальність російської окупації, державний тероризм Росії, який винищував чеченський народ. Зараз ми побачили, як він винищує українських громадян на Донбасі.
Нам дуже важливо пам’ятати про Політковську і не забувати цього імені.
Те, що Путін відзначив учора свій день народження, Бог з ним. Нехай то буде його останнім політичним днем народження. Було б дуже добре, якби більше ми про нього не згадували і він канув у Лету і став предметом розгляду істориків. Путін — людина з ненависною до інших людей волею. Сьогодні він робить останній поворот, який веде його до безславного кінця — вв’язування у війну в Сирії.
