Підписанням низки договорів в енергетичній сфері завершився дводенний офіційний візит Президента України Петра Порошенка до Казахстану.
«Дуже перспективною позицією є співробітництво у сфері енергетики. Це і вугілля, яке сьогодні потрібне Україні, це і співробітництво у сфері нафтопереробної промисловості, і ми чекаємо представника «КазМунайГазу» до нас в Україну, щоб подивитися і проаналізувати спільний доступ на ринки і підприємств по виробництву, добутку і переробці нафтопродуктів», – заявив Порошенко на бізнес-форумі в Астані.
У свою чергу, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв висловив переконання, що візит Президента України до Астани сприятиме відновленню рівня товарообігу і подальшому поглибленню і розвитку двосторонніх відносин. «Ми завжди будували наші відносини на принципах конструктивної співпраці», – відзначив Назарбаєв .
За результатами двосторонньої зустрічі Порошенка з Назарбаєвим та українсько-казахстанських переговорів у розширеному складі глави двох держав підписали Спільну заяву. У ній йдеться про зацікавленість Києва та Астани у зміцненні українсько-казахстанських відносин, їх подальшого розвитку за всіма напрямками.
Серед пріоритетних напрямків розвитку у Заяві називається взаємодія у паливно-енергетичній, сільськогосподарській галузях, авіаційній, космічній та інших сферах, енергетичному, транспортному, гірничошахтному, агропромисловому машинобудуванні, створення інфраструктурних об’єктів.
За словами Президента, сторони домовилися про створення потужної та ефективної транзитної мережі, де будуть узгоджені льотні тарифи, які дозволять зробити напрямок «Казахстан-Україна» як базовий елемент «Шовкового шляху».
Також у цих домовленостях йдеться про поглиблення двосторонньої співпраці в торговельно-економічній сфері. Планується створити у Казахстані спільні підприємства задля активізації участі української сторони в проектах індустріалізації та інноваційного розвитку Казахстану, дотримання Казахстаном норм СОТ у режимі двосторонньої торгівлі.
У присутності двох президентів віце-прем’єр-міністр України – міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко та перший заступник прем’єр-міністра Республіки Казахстан Бахитджан Сагінтаєв підписали План дій Україна – Казахстан на 2015-2017 рр. («Дорожня карта – 5»). Документ окреслює пріоритетні завдання сторін у ключових сферах українсько-казахстанських відносин на найближчі роки.
Президент України також відзначив, що для нього та українців має високе значення «повага Казахстану до принципів міжнародного права та повага до суверенітету, територіальної цілісності України». «Ми високо цінуємо цю принципову позицію Казахстану і я, як Президент, дякую вам, уряду і народу Казахстану за цю тверду позицію», – сказав Петро Порошенко.
Повідомляється, що президенти домовилися про поставки вугілля до України, однак не все так просто. «Щодо постачання вугілля, необхідного для електростанцій України, ми визначили, що для цього необхідно... Наші приватні компанії між собою домовляться», – заявив Назарбаєв. Однак говорячи про імпорт нафти до України, президент Казахстану сказав наступне: «Поставки на нафтопереробні заводи України сирої нафти проблематичні, оскільки проходять через територію РФ».
На цьому тлі досить дивним виглядає інтерв’ю Назарбаєва, яке опублікувала французька газета Le Figaro. У ньому глава Казахстану закликав Захід зняти санкції з Москви. «Європі не слід й надалі зберігати режим санкцій по відношенню до Росії. Ці санкції будуть безрезультатні в політичному сенсі», – заявив казахстанський лідер. Свою позицію Назарбаєв пояснив тим… що західні санкції торкають людей, які не мають відношення до війни на Донбасі…
«ЦЕЙ ВІЗИТ ПЕРЕСЛІДУВАВ ЯКІСЬ ПРИВАТНІ, А НЕ ДЕРЖАВНІ ІНТЕРЕСИ»
Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм Центру «НОМОС»:
– Я достатньо скептичний до цього візиту. Не бачу в ньому великого сенсу. Всі домовленості з Казахстаном мало чого варті. Астана знаходиться під потужним впливом Росії і хоча вона й намагається займати окремішню позицію, але при найменшому покрику Москви буде діяти так, як їй скажуть.
Щодо домовленостей по вугіллю та нафті. Треба виходити з того, що Казахстан і Україна не є сусідніми країнами – між нами знаходиться Росія. Це чинник, який не сприятиме розвитку цих відносин. Якщо у Москві визначать, що незадоволені подібними відносинами особливо в царині забезпечення України енергоносіями, то вони натиснуть на Казахстан і все це швидко припиниться. Тут не потрібно мати ілюзій.
У нас немає жодного державного нафтопереробного заводу. А ті нафтопереробні підприємства, які є, знаходиться в орбіті групи «Приват».
Щодо створення спільних підприємств на території Казахстану, то це дасть певний результат. Однак ситуація тут також не виглядає оптимістичною. Казахстан має достатньо коштів і поки що може багато чого собі дозволити.
У минулому співпраця України й Казахстану, коли була «біла смуга», не приносила серйозних результатів. І в Києві, і в Астані все робили з оглядом на Москву. Тепер ми, в Києві, ніби вже й не оглядаємося, а в Астані оглядаються ще й як. Думаю, цей візит був безглуздим.
Щодо заяви Назарбаєва про зняття санкцій з Росії. Для глави Казахстану такі заяви не дивні. Потрібно виходити з того, що основна маса країн СНД, особливо таких як Казахстан і Білорусь, які мають більш просунуту форму інтеграції з Росією – її маріонетки. Тобто, що скажуть з Кремля, те вони потім і ретранслюють. Можна сказати, що це – своєрідний меседж від Путіна для Заходу, не залежно від того, отримав Назарбаєв директиву це озвучувати, чи це його точка зору.
Така позиція Назарбаєва не містить нічого революційного. Навпаки. Те, що він проголосив – результат кремлецентричного бачення того, що відбувається. Хоча насправді, Назарбаєв дуже добре розуміє, що відбувається. Він не забув про ідеї, які озвучував Жириновський, щодо Північного Казахстану. Вони нікуди не зникли і залишаються актуальними. Назарбаєв панічно боїться, що Казахстан може стати наступним об’єктом російської експансії. Незалежно, коли це відбудеться. Він намагається максимально бути лояльним до Кремля. А отже, за такого підходу Назарбаєва Україні розраховувати на те, що він буде якось (навіть не всупереч) діяти відмінно від Кремля – не доводиться.
Мати сподівання на українсько-казахстанську співпрацю, яка дратуватиме Москву самим фактом свого існування – також наївно. Я думаю, що цей візит переслідував якісь приватні, а не державні інтереси.
