Ви подумали про Михаїла Саакашвілі? Даремно. Більше того, він далеко не перший. Адже ще із 1990-х у загоні благородних грузинів в Україні Рагулі Власідзе — театральний режисер, актор, драматург, підприємець, художник та скульптор. Людина широких інтересів, він плідно працює над проектами, що мають на меті популяризацію української культурної спадщини та формування позитивного іміджу України у світі.
Книжка, яка нещодавно побачила світ в Івано-Франківському видавництві «Мантикора» — результат кількарічної літературної праці Рагулі Власідзе. За можливість доторкнутися до української мови і побачити свій доробок, нехай і з допомогою фахових перекладачів (Оксана Когут і Микола Мірошниченко) українською, автор піднесено промовляє: «Висловлюю велику подяку тобі, Україно — мій духовний небесний соборе!»
Драматургічна трилогія «Провінційне пекло» Р.Власідзе складається з трьох п’єс: «Провінційне пекло», «Райський пейзаж», «Мертва тиша». Обсяг матеріалу — 600 сторінок, це свідчить по грунтовність підходу автора в дослідженні теми недосконалості світу. П’єси Власідзе — зразки містично-символічного мислення. Глибокий філософський підтекст у розробці образів, що постають у химерному, розхристаному вигляді, демонструє намагання автора знайти пояснення трагічності буття.
Він вигадує модель божевільної, хворої держави, не вдаючись до конкретики і сягаючи висот узагальнення. У цій грі у схованку з ілюзіями на сторінках книжки переплітаються сни й дійсність, реальність і тільки бажане. В агресивному напорі соковитого тексту — низка двійників, примар, опудал, частин роздвоєних особистостей, масок, манекенів, апостолів, навіжених янголів, серед яких блукають герої, сподіваючись знайти вихід із духовного пекла.
Ще одна виразна ознака тексту — глибинність сентенцій, що наближаються до афористичності. Наприклад: «Життя є предметом колективної несумісності», «Що ти хочеш від Бога, якщо цивілізація сама ускладнює місію людини?», «Лихо всіх тих, хто шукає істину, в тому, що, пізнавши її абсурдність, вони через безвихідь, місця собі не знаходять...», «Чим більше крові, тим сильніший страх!»
Трилогія Р.Власідзе є прикладом драматургії театру абсурду. Герої п’єс сповнені відчуттям трагедійного світосприйняття. У синтезі символізму, містики, сюрреалізму, ірреального, екзистенції, що складає тло оповіді, наявно проступають ознаки глибокого психологізму. Абсурдність буття весь час змагається із торжествуючою реальністю, і ця битва — не на життя, а на смерть. Автор доводить неймовірну складність шляху людини до самої себе. У кризах свідомості його герої опиняються на «смітнику почуттів», вони приречені на «жахливу епідемію епохального масштабу — байдужість», не здатні протистояти проявам «емоційного терору».
І все ж автор дає надію на існування ідеалістам і гуманістам, які «ціною власного життя морально виживають і залишаються орієнтиром-маяком заради «блукаючих» майбутніх потрясінь».
Книжку «Провінційне пекло» прикрашено малюнками Рагулі Власідзе. Ці надзвичайно виразні графічні мініатюри, що ілюструють текст, візуально унаочнюють його емоційні моменти, створюють дивовижну настроєву атмосферу, свідчать про беззаперечний талант Власідзе-художника. Начерки олівцем промовляють про легкий стиль митця, та за вдаваною повітряністю малюнка ховається вистражданність думки, а різка точність штриха, неординарність висловлювання говорять про яскраву самобутність художника. Ілюстрації книжки настільки багаті емоцією, моментом узагальнення й відчуттям художньої самодостатності, що могли б стати окремою виставкою творів Р.Власідзе.
Є ще одна творча іпостась у цієї невгамовної творчої особистості. Р.Власідзе вигадав і втілює в життя цікаву ідею як скульптор, він виготовляє унікальні керамічні футбольні булави. Поштовхом для такого проекту стала епохальна подія в історії України — чемпіонат із футболу Євро-2012. Тоді, за основу символічної української булави великого розміру автор взяв м’яч. Згодом Р.Власідзе розвинув свою ідею, бо переконаний, що «Булава — це не зброя, а духовна сила українського народу. Мої булави говорять не тільки про мистецтво, про спорт, про футбол. Вони розповідають про історію, традиції, культурні й духовні цінності українського народу». Так у галереї цих унікальних витворів мистецтва, об’єднаних назвою «Люди, які творять епоху», з’явилися булави, присвячені Тарасові Шевченку, собору Святої Софії, Ліні Костенко, Святішому Отцю Франциску — Папі Римському, пам’яті президента Польщі Лєха Качинського і його дружини Марії, а також українському радіо, журналістам, будівельникам. Майстер продовжує працювати над поповненням колекції, що нині налічує 24 булави.
Кожна булава — це коштовний мистецький виріб, із особливим орнаментом, оздобленням, тематикою, із цікавою фантазією щодо особи чи явища, кому її присвячено. Вони мають свої поетичні назви, вигадані автором і підкреслюють значення булави: «Аромат мудрості», «Трембіта», «12 раундів», «Трипільське коло», «Футбольна симфонія», «Воротар у тигровій шкурі», «Танець гуцулів», «Національний характер» тощо.
Незабаром планується проведення виставки булав Р. Власідзе, вона відбудеться як тур кількома містами України і завершиться у Києві.
