«Мого найпершого та найкращого друга більше немає. У мене був чудовий шанс отримати знання, сміятися, сперечатися, грати, подорожувати і нічого не робити разом із настільки хорошим та геніальним чоловіком. Мій батько помер вчора ввечері» — написав на своїй сторінці у Facebook у вівторок вранці син відомого французького філософа, політолога та письменника Андре Глюксмана Рафаель. Андре Глюксман не був чужим для України. Він відвідував нашу країну, виступав в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ та у Києво-Могилянській академії — ще тоді, коли вона лише розпочиналась. Українською видані дві його праці. Дружина сина філософа Рафаеля Глюсксмана — Ека Згуладзе-Глюксман працює сьогодні першим заступником Міністра внутрішніх справ України.
Андре Глюксман — один з небагатьох західних інтелектуалів, якого справді можна назвати другом України. Й не через якісь особливі симпатії — просто Глюксману в його книгах та статтях вдалося уникнути багатьох стереотипів щодо України, Росії й загалом явища європейської цивілізації. Французький мислитель заперечував існування єдиної європейської ідентичності. На його думку, в основі європейської цивілізації завжди лежав принцип негативно єдності, тобто здатність об’єднуватись проти спільного зла, й не важливо що це: голод, чума, або війна. Саме тому філософ завжди гостро реагував, коли Європа нехтувала цим засадничим принципом. «Андре Глюксман був гостем нашої редакції, — пригадує головний редактор газети «День» Лариса Івшина. — Коли мова заходить про Україну, західних інтелектуалів, здатних на принципову, інтелектуальну, чесну й мужню позицію, можна перерахувати на пальцях. Нині на одну таку людину стало менше...»
У книзі «Мовчіть: убивають», написаній Глюксманом в співавторстві з Тьєррі Вольтоном, переконливо пояснюється, чому Голодомор в Україні слід вважати саме геноцидом. Глюксман обстоював думку про близькість нацистського та комуністичного режимів й наполягав на тому, що злочинам останнього ще має бути надана належна оцінка. У 2008 році французький філософ різко засудив позицію НАТО, коли організація відмовилась надати Україні та Грузії план дій щодо членства, й спрогнозував, що це розв’яже руки Росії (див. інтерв’ю Алли Лазарєвої для BBC "Україна - жертва політичного егоїзму Європи") Глюксман засуджував співпрацю Німеччини з Росією в енергетичній сфері, яка суперечила інтересам східноєвропейських країн, а у 2011 розкритикував намір Франції продати Росії Містралі, які, на думку мислителя, могли бути використані для загарбницької війни.
Зрозуміти природу московської державності французькому філософу допомагало знання історії. «Автократія утверджується в Росії після занепаду української, або точніше протоукраїнської держави, — пояснює він в інтерв’ю журналу "Профиль". — Очевидно, що це — спадок Золотої Орди. Яскравий приклад — імператриця Катерина ІІ, яку звикли вважати освіченим деспотом. Деспот — так, але щодо освіченості... Катерина справді хотіла модернізувати Росію, але водночас вона посилила поневолення народу й розв’язала колонізаторські війни».
«Андре Глюксман — видатний філософ свободи і посттоталітарних суспільств, — вважає директор видавництва «Дух і Літера» Костянтин Сігов. — Саме тому він одним з перших, ще в 70-ті роки, висловив щиру солідарність з дисидентами. Серед найважливіших книг Глюксмана — «На захисті свободи». Це — розмова мислителя з дружиною Андрія Сахарова Оленою Боннер, яка була перекладена українською мовою. В книзі міститься наскрізна нитка всього шляху філософа, який зрештою привів його на Майдан». В лютому 2014 Костянтин Сігов разом з французьким мислителем Бернаром-Анрі Леві виступили на сцені Майдану. Разом з ними мав бути й Андре Глюксман — він навіть написав текст свого виступу. Вчора Бернар-Анрі Леві процитував його в газеті Le Monde. «Мене звати Андре Глюксман, кажуть, що — я філософ, — йшлося у ньому. — Лише хвороба завадила мені бути сьогодні разом з вами. Але я передав вам найкраще від мене — мого сина Рафаеля. Він з вами, на барикадах — щоб йти разом найважливішим шляхом до незалежності, свободи та демократії». «Нині українцям варто було б перечитати книги Глюксмана, — вважає Костянтин Сігов. — І не лише, щоб віддати шану мислителю. Це було б корисно для нас, адже в них — напрочуд розумний аналіз посттоталітарних хвороб, тероризму й багатьох небезпек, що постали сьогодні перед демократією».
