У вересні виповниться 12 років з часу зникнення і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Затримання днями головного свідка у справі екс-президента Кучми Миколи Мельниченка в Італії може стати черговою поразкою до річниці трагедії. Не дивлячись на неодноразові заяви колишнього майора про те, що він повністю готовий співпрацювати зі слідством та свідчити в суді у справі Кучми, восени минулого року йому довелося покинути Україну через «загрозу життю». На той час сторона Кучми вже перейшла в активну фазу захисту екс-президента по всіх фронтах: в суді, в ЗМІ, на міжнародній арені... Закінчилося все тим, що цього літа справу Кучми, якого звинувачують у злочині проти журналіста Гонгадзе та громадського діяча Олексія Подольського, майже закрили.
Наразі Міністерство юстиції Італії має вирішити — як бути з Мельниченком. Головний свідок категорично відмовився від примусового повернення в Україну, пояснюючи це загрозою його життю. Якщо італійський Мін’юст залишить без задоволення прохання Мельниченка, тоді суд Неаполя продовжить своє засідання, якщо ж прохання Мельниченка буде взято до уваги і задоволено, за рішенням суду його мають звільнити з-під варти. Нагадаємо, екс-майору в Україні інкримінують три статті КК — розголошення державної таємниці, що спричинило тяжкі наслідки, підробка документів та перевищення службових повноважень. «Є ордер українського бюро Інтерполу про затримання Мельниченка, — говорить його адвокат Павло Сичов. — Чому раптово його вирішили виконати зараз — питання. Мельниченко і раніше вільно пересувався по Європі».
Дійсно, є багато запитань. Особливо в рамках парламентської передвиборчої кампанії в Україні. «Для себе я роблю висновок, що чим ближче вибори, тим більше загострюється ситуація навколо Мельниченко і його оточення, — коментує ситуацію другий адвокат колишнього майора Микола Неділько. — Вплив Мельниченка на українську політику існує. Можливо, комусь стало відомо, що Мельниченко має вжити деякі кроки в напрямку справи Щербаня. Він сам неодноразово заявляв, що володіє певною інформацією, може дати свідчення, які можуть вплинути на хід слідства по цій справі. Я не виключаю різні варіанти розгортання подій. Мельниченко зараз небезпечний не тільки для сім’ї Кучми. Він також небезпечний і для чинних політиків, які знаходяться при владі і які мають намір цю владу утримати. У Мельниченка багато ворогів, але ці вороги так чи інакше пов’язані з родиною Кучми».
Люди сім’ї Кучми однозначно будуть відстоювати свій сегмент в майбутньому парламенті. Присутність в законодавчому органі доброї половини депутатів — це можливість впливати на політику та відстоювати власні бізнес-інтереси. Раніше сам Кучма заявляв, що не виключає можливості балотуватися в парламент, але наразі, напевно, необхідність стати депутатом відпала. Навіщо, якщо це можна зробити опосередковано через списки певних партій. Не дарма, в переліку Об’єднаної опозиції присутні багато невідомих прізвищ, натомість, люди з біль-менш самостійною позицією — відсторонені.
За нашими джерелами, виключення зі списків одного з політиків відбулося через те, що ця людина складає певну загрозу інтересам сім’ї Кучми. Її особисті контакти в Європі та власна позиція по багатьом питанням йдуть врозріз з намаганнями зятя екс-президента Віктора Пінчука вибудувати в Україні «альтернативне МЗС». Є в Європі відомі політики, друзі сім’ї Кучми. Для нинішньої влади важливо, що вони розкажуть в Європі про справу Тимошенко, а для сім’ї Кучми важлива подальша доля справи Гонгадзе, а головне — справи екс-президента.
Олесь Доній, якого не включили до списків «Батьківщини» припускає, що сьогодні слово самої Тимошенко не дуже вартує: «Я людина позапартійна, тому не можу мати претензії до партії. Вона сама визначає кого брати, а кого не брати. Хто формував список — не знаю. Мене туди запрошувала Тимошенко. Очевидно, що зараз її слово не дуже вартує для партії».
«Виникає питання — хто сьогодні опозиція?, — говорить народний депутат Тарас Чорновіл. — Тому що всі десь в чомусь замішані і підвішені. Можна сказати, що двоє людей, які в силу різних обставин знаходяться сьогодні в тюрмі, точно були б в опозиції. А всі інші? Вибачте, назвати Яценюка опозицією — язик не повертається. Робиться гарна оболонка, що ніби там опозиційні списки. Хоча ми бачимо квоту Яценюка — які там люди. Хто міг би бути справжнім опозиціонерами, викинули зі списку.
Таким чином, дві тези. Перша — назвати опозиційні списки опозиційними дуже важко. Це списки — закритих партійних кланово-сімейно-партійних утворень, які готувалися для мирного часу у спокійній країні. Не для країні, де з демократією, м’яко кажучи, не все в порядку. Друге — це непрозорі списки. В США, наприклад, списки творять виключно виборці партій, а не партійні бонзи, які спускають списки зверху. Немає нічого такого, щоб сказати, що це демократично створені списки, які б дозволили протистояти владі. Але сказати, що ці списки стовідсотково наповнювала влада, також не можна. Думаю, відбувалися певні тихі узгодження по окремих кандидатурах. Хтось просив, щоб певних людей не було і там немає, хтось просив, щоб в’язали непомічених людей і їх взяли, хтось викупив собі місця в опозиції. Думаю, фінансовий фактор і фактор кумівства грав значно більшу роль, ніж фактор прямих зв’язків з владою.
— Виходячи з наявного списку, хто, з вашої точки зору, бере наразі партію під контроль?
— Вважаю, що основний контроль все-таки взяв Мартиненко і його бізнес-партнери. Вони будуть працювати на імідж Яценюка — трохи пограють з прапором Тимошенко, а потім про неї просто забудуть. Це партія створена сьогодні під Яценюка для Мартиненка.
— Як думаєте, чи впливала на формування списків сім’я Кучми?
— Напевно зв’язки є, хоча вони не дуже явні. Я думаю, тут діяли від супротивного,тобто, щоб когось не було у списках. Подивіться, основні активісти боротьби проти кучмізму і Кучми в 2001 році — всі усунуті. Немає Донія, Стецьківа, людей Луценка... Натомість є люди, які боролися проти того самого Мельниченка (я його не схвалюю), наприклад, Володимир Ар’єв піде по округу від опозиції.
— До речі, наскільки історія з Мельниченко пов’язана з виборами?
— Не думаю, що пов’язана. Італія має певну особливість, вона виконує бюрократичні цінності достатньо чітко. Навряд чи вони добре знають історія по Мельниченку. Думаю, через певну кількість днів, він буде на свободі. Буде така сама історія як і з Аваковим».
* * *
До речі, відомо, що адвокат, який захищав свого часу Арсена Авакова, надає сьогодні юридичну допомогу Мельниченку в суді Неаполя. «Був в Неаполі, — пише на своїй сторінці у Facebook Аваков. — Бачився з Миколою — тільки кілька слів привітання. Трохи обмінялися з приводу того, що відбувається. Нормально і ці кілька хвилин не могли говорити — навколо стояли співробітники українського консульства в Неаполі — у кожного по чотири вуха і по два мобільних, які постійно дзвонять. За ними консульські регулярно комусь щось доповідали... Суєта... На що працює наша держава?..».
До самого Мельниченка можна ставитися по різному, але те, що сьогодні у нього виникли проблеми із пересуванням світом, має пряме відношення до України. «Якщо Мельниченка доставлять в Україну, нічого доброго тут його не чекає. Важко комусь буде допомогти йому, тому що справа проти Мельниченка розглядається в поза правовому полі. Існує політична воля запроторити Мельниченка за грати, а, можливо, і на фізичне знищення». Історія із резонансною справою Гонгадзе й досі не завершена. Замовники не засуджені. Проблема при якій Мельниченко покинув Україну залишається, тому рішення італійського суду матиме велике значення.
