Це — твір письменниці Олени Звичайної «Миргородський ярмарок». Ім’я авторки (Дельгівська, у заміжжі — Джуль) практично невідоме в Україні. За словами професора Петра Кралюка, це одна з «білих плям» в історії нашої літератури і водночас — вияв кричущої несправедливості. Адже за рівнем таланту ця письменниця могла б дати фору багатьом розпіареним класикам української літератури ХХ століття.
Народилася письменниця в інтелігентній родині в місті Проскурові (нині — Хмельницький) 1902 року. Батько її був адвокатом, мати — вчителькою. Олена закінчила гімназію в Харкові з відзнакою, навчалася у Київському інституті народної освіти. Вийшла заміж за учасника національно-визвольної боротьби М. Джуля, якого було репресовано і заслано як «ворога народу». Літературну діяльність Олена Звичайна почала 1942 року. Емігрувала спочатку до Німеччини, потім до США. Саме в еміграції були опубліковані її твори — збірки оповідань «Оглянувшись назад...» (1954); повісті «Золотий потічок з голодного Харкова» (1947), «Селянська санаторія» (1952), нарис «Миргородський ярмарок» (1953), романи «Страх» (1958), «Ворог народу» (1966) та інші. Померла письменниця 1985 року у Стетен Айленді (США).
Одним із найкращих творів Олени Звичайної є оповідання або ж міні-повість «Миргородський ярмарок». Події оповідання відбуваються в Миргороді — місті, яке стало, завдячуючи Миколі Гоголю, літературним символом. А за часів радянської влади перетворилося на «всесоюзну здравницю», «санаторійну зону». І ось у цьому Миргороді, де ніби зберігається пам’ять про гоголівських персонажів, «зустрічаються» ситі радянські номенклатурні курортники й опухлі від голоду українські селяни, які продають тут артефакти своєї культури — вишивані сорочки, плахти... Курортники, відповідно, за безцінь купують ці вироби. «Миргородський ярмарок» — це й трагедія на фоні голодних смертей, і водночас прощання з традиційною українською селянською культурою, яку нова радянська еліта цинічно використовує», — зауважує Петро Кралюк.
Ідея перевидання «Миргородського ярмарку» належить справжнім українським патріотам, які з сорокових років проживають у далекій Канаді (Оксані і Ярославу Соколикам). Завдяки їхнім старанням вийшли у світ такі твори, як «Волинь», «На коні білому, на коні вороному», «Віднайдений рай», «Марія», «Чого не гоїть вогонь» тощо. Твори Уласа Самчука і пропонований читачам «Миргородський ярмарок» побачили світ саме в Національному університеті «Острозька академія». «Тема Голодомору в Україні 1932—1933 років почала висвітлюватися нещодавно, але дуже мало залишилося живих свідків цієї трагедії. І те, що «Миргородський ярмарок» — майже документальний твір, робить цю книгу справді ціннішою, ніж будь-які художні твори», — йдеться у передмові до книги ректора Острозької академії Ігоря Пасічника та першого проректора Петра Кралюка.
