З нагоди 20-річчя газети «День», яке наша редакція відзначатиме наступного року, читачі пропонують оголосити 2016-й — Роком газети «День». А редакція у свою чергу — Роком наших читачів.
«Я вважаю, що темою наступного 2016 року може стати дуже важливий ювілей в історії української журналістики й України взагалі, — говорить дипломат, письменник і публіцист Юрій ЩЕРБАК. — Це — двадцятиліття газети «День». Газети, яка є дзеркалом української історії, за якою будуть вивчати майбутні історики, що відбувалося в Україні в вузлові моменти цієї історії. І власне навколо цих вузлових резонансних подій, при висвітленні яких у «Дня» завжди була своя позиція, ми можемо говорити про двадцятиліття видання. Газета гідна цього, і це не для похвальби робиться, а щоб нагадати, яку роль відігравав «День» у пізнанні нашої історії, у розумінні складних сучасних драматичних подій, коли фактично Україна стояла перед серйозним вибором. Взяти хоча б історію російської агресії проти Тузли, і як газета «День» її висвітлювала. Є події внутрішньої і зовнішньої політики, які «День» не оминав, навпаки, і читачі їх пристрасно обговорювали. Я пам’ятаю прекрасну рубрику «Пошта «Дня», де публікувалися (і досі публікуються) листи читачів про ті чи ті публікації. Газета «День» завжди стояла в центрі обговорення і задавала тон».
ФОТО ЄВГЕНА МАЛЬЧИКА
Але якщо «День» став центром обговорення, ідеологічною платформою для тих, хто хотів читати з розумом і проектувати нові ідеї, то де ж були «території читання «Дня»? Дивлячись на аудиторії, які збирають зустрічі з головним редактором «Дня» Ларисою Івшиною, можна сміливо говорити — в університетах. Ми побачили в них наших перших союзників і послідовно працювали на розширення цього інтелектуального середовища. «День» відчуває перспективи там, де наші ідеї «приживаються» і розростаються. Так, в Острозькій академії «День» не тільки читають. Цього року бакалаврську роботу на тему «Особливості висвітлення острогіани у публіцистиці Петра Кралюка на шпальтах газети «День» пише студентка четвертого курсу Руслана Маринич. А розмова Лариси Івшиної зі студентами академії, що відбулася минулого тижня, не лише викликала жваве обговорення, а й спонукала острожан запропонувати для наступного навчального року студентам-журналістам таку тему наукової роботи — «Гуманітарна політика газети «День» за 20 років діяльності та платформи інших помітних українських медіа: порівняння». Більше того, як сказав ректор академії Ігор Пасічник, «територія Острога тепер оголошується не лише територією читання, а й викладання «Дня». Тут буде запроваджено спецкурс для студентів «День» як конвергентне медіа».
Маємо й інші приклади. У Чернівецькому національному університеті нещодавно захистили магістерські роботи, присвячені публіцистиці Клари Гудзик та Сергія Кримського у «Дні», пишеться курсова робота по публіцистиці Джеймса Мейса. Діяльність «Дня» в університеті розглядається як приклад журналістської майстерності в курсах «Газетно-журнальні жанри», «Теорія публіцистики». У Кам’янці-Подільському у викладача Наталії Загоруйко студентка пише бакалаврську роботу на тему «Просвітницько-культурологічний дискурс всеукраїнської газети «День». У Запоріжжі — вже десять років студентів залучають до якісної журналістики в рамках спецкурсу на матеріалах «Дня».
«Для студента, крім викладача потрібні різні джерела інформації — книжки, методички. Так-от для нас газета «День» — це і підручник, і методичка, і наочний посібник, — говорить заступник декана факультету журналістики Запорізького національного університету Віктор КОСТЮК. — Тому ми зі студентами, починаючи з першого курсу, безпосередньо в контакті з газетою — від вивчення її статей до книжкових проектів, історії видання. Для мене це — залучення студентів до якісної журналістики. Лариса Олексіївна була у нас на факультеті вперше у 2005-му, і після того вона зарядила мене ідеєю, мене підтримали на факультеті, який тоді був щойно створений, і ми тоді створили спецкурс по книгах газети «День». Саме завдяки виданій «Днем» книзі «Дві Русі», читаючи статтю Ліни Костенко «Україна як жертва і чинник глобалізаційної катастрофи», я відкрив для себе тему чорнобильської журналістики. Так за ідеями, на які наштовхнув «День», зародився ще один спецкурс «Чорнобильська журналістика». На «Вступі до спеціальності» всі читають твір Джеймса Мейса «Повість про двох журналістів». А на першому курсі, коли вивчаємо свободу слова і журналістської діяльності, і говоримо про міжнародне законодавство у сфері медіа, то цілу пару присвячуємо діловій грі «Судова справа Європейського суду: «Українська прес-група» проти України». І це набагато краще сприяє засвоєнню певних моментів — і що є закон, який захистить журналіста, і що є такі газети, які відстоювали своє право і свою правду, і знайшли цю правду аж в Європейському суді».
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
«Особисто я вважаю, що «День» важливо досліджувати у різних форматах і наш факультет журналістики цим займається — є дуже багато курсових робіт, бакалаврських, магістерських, які вивчають видання у різних аспектах — сайт «Дня», історична та релігійна проблематика на шпальтах «Дня», — вважає випускниця Літньої школи журналістики «Дня», а згодом — куратор нашої школи Юліана ЛАВРИШ, яка наразі працює асистентом кафедри нових медій факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка. — Варто також говорити про практичне прочитання того, що газета зараз пропонує. У нас часто на парах відбувається обговорення матеріалів, зокрема тих, які виходять у п’ятничних номерах, вони дуже аналітичні. І звичайно — прочитання книг «Дня» та їх обговорення. Насправді це дуже важливо, варто для себе відкривати ці книги. Я зараз у стані прочитання «Повернення в Царгород» і думаю, ця книга буде співзвучною з моїми науковими дослідженнями і майбутніми інтерв’ю. Якщо підсумовувати — я за практичне прочитання «Дня», щоб газета мала віддзеркалення у суспільстві і особливо молоді, якій сьогодні важливо розставляти орієнтири і перспективи в своєму майбутньому».
Острог, Запоріжжя, Львів, Київ показали — запит на якісний контент, зокрема у молодої аудиторії, є. Чи є пропозиція на рівні університетів?
Щоб провести «заміри», «День» оголошує своєрідний флешмоб. Де найбільше читачів нашої газети? Де найбільше передплатників? Де студенти пишуть наукові роботи на основі аналізу видання? Де найглибше знайомі з Бібліотекою «Дня»? Де найвищий індекс цитованості матеріалів газети? Де створюють дискусійні клуби для обговорення знакових статей і книг із Бібліотеки «Дня»? Як викладачі розширюють «розумне середовище» на базі газети? Усе це, в контексті аналізу взаємодії газети із суспільством протягом цих 20 років, «День» досліджуватиме і самостійно, але також пропонує університетам самим проявити ініціативу і заявити свою позицію. Упродовж року ми визначимо «Фаворита «Дня».
20-ліття — це важливий час для підбиття проміжних підсумків, визначення точок реагування в суспільстві, щоб зрозуміти, які середовища готові до інтелектуальної взаємодії з «Днем», хто рухається у тому ж напрямку. Рух зараз надзвичайно важливий. «Читай. Думай. Дій!» — таким був слоган «Дня» ще 2012 року. Якщо ми хочемо змін — лише читати про них і думати — мало. Потрібно виходити на новий етап.
ВРАЖЕННЯ
«ТАК, НАШЕ СУСПІЛЬСТВО ЗАНЕДБАНЕ»
Анна ПАВЛЕНКО, студентка спеціальності «Журналістика»:
— Лариса Івшина говорить про проблеми, які вже давно побутують у нашому суспільстві. Але ніхто їх чомусь не помічає. Або просто не хоче помічати. Вона має рацію: наше суспільство занедбане. Так, нам не вистачає амбіційності, національної свідомості... Так, нам не вистачає ідеологічності. Але на її прикладі ми бачимо, що маємо змогу боротися. Все життя ми живилися з інформаційних «смітників». Але тепер настав час переосмислити те, що пропонують нам ЗМІ, і подивитися на них поглядом свідомої, інтелектуально сформованої особистості. Проаналізувати з точки зору повноцінного громадянина нашої держави.
«ВАРТО БІЛЬШЕ ЧИТАТИ ЯКІСНОЇ ПРЕСИ»
Євген МАЛЬЧИК, студент гуманітарного факультету:
— Цілком погоджуюся з констатацією наших суспільних проблем, про які говорить Лариса Івшина. Нам потрібно переосмислити свої дії і розуміти, що наше майбутнє залежить від кожного з нас. Тобто не споглядати Україну відсторонено. Варто більше читати якісної преси, серед якої «День» посідає чільне місце, аналізувати, дискутувати... Перед тим як змінювати щось у глобальних масштабах — нам потрібно спочатку перелаштувати себе, щоб не допустити тих помилок, на яких наголошувала Лариса Івшина під час спілкування зі студентами Острозької академії.
«ЯКБИ ІНШІ ЗМІ ПРАЦЮВАЛИ ТАК, ЯК «ДЕНЬ»
Володимир БАСЮК, студент спеціальності «Журналістика»:
— Головний редактор газети «День» Лариса Івшина відвідала Острозьку академію 26 листопада. Ця зустріч вразила досить багатьох студентів, про це розповіли мені мої одногрупники, вони казали: «Розмова Лариси Олексіївни була надзвичайно тепла і приємна. Ми дізналися дуже багато нових речей, почули оцінку проблем, які нависли над суспільством, від такої високоосвіченої людини». Мені не вдалося побувати на зустрічі, про що дуже шкодую, проте стаття Олексія Костюченка «Революція може бути успішною тоді, коли починається в бібліотеці», прояснила картину. Зараз я розумію, наскільки багато Лариса Івшина зробила і готова далі робити для українського народу. Газета «День» — одна з найбільш впливових в Україні, яку читають і якій довірять люди. І це не дивно, тому що вона в надійних руках. Кожна людина має великий потенціал і повинна його розвивати, розвивати себе і своє майбутнє. Дуже сподобався заклик Лариси Олексіївни до самоосвіти, саморозвитку: «Бо ми і хоробрі, і мужні, і креативні в міру, але якщо країна — одна з найпрекрасніших у центрі Європи— у такому стані, значить, щось не так». Думаю, її слова почули багато людей, адже до мене вони дійшли, хоч і не з перших уст. Можливо, я як майбутній журналіст зможу особисто поспілкуватися з головним редактором «Дня», принаймні дуже на це сподіваюся. Насамкінець хотілося б залишити слова Лариси Олексіївни, які мають дуже глибоке значення: «Ми всі ці роки були, як Українська повстанська армія — «армія без держави».
«ПРО ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ ЗНАКИ»
Альона ВОРОБЙОВА, студентка гуманітарного факультету:
— Для мене як громадянина України прочитати думки Лариси Івшиної дуже важливо. По-перше, я краще зрозуміла, чому ми зараз у такій ситуації, а по-друге, висловлювання Лариси Олексіївни пронизані «попереджувальними знаками» щодо унеможливлення подібних проблем у майбутньому. Насправді усе в наших руках. І ми маємо спрямувати розвиток України у якісно новий вимір. Добре, що є такі постаті, як Лариса Івшина. Якби інші ЗМІ працювали за такими ж традиціями, як газета «День», то ми не були б у такій непростій ситуації, в якій зараз опинилася Україна.
