Ця історія про боротьбу. Але боротьбу не поганих і хороших. А про боротьбу «за»... ресурси, яких в країні стає все менше... Чітко видно: уряд Яценюка штовхають до розпуску, і країну — все живе, що проявилось в ній під час Майдану-2 і після — втягують у боротьбу за те, хто наступний сяде у крісло прем’єра.
Ми не говоритимемо тут, що Яценюк — хороший прем’єр. І не писатимемо праві, чи ні, ті, хто каже, що його міністри — крадуть. Залишимо ці питання відповідним правоохоронним органам. Пропонуємо поговорити про форуми — як інструмент боротьби.
Адже губернатор Одеської ОДА — Михаїл Саакашвілі, який покинув своє робоче місце і активно та багато часу проводить в столиці, схоже хоче нас переконати, що Форуми — це дієвий спосіб боротьби з корупцією у владі. На минулому тижні він — точніше його — радник — Олександр Боровик — зібрав в дорогому столичному ресторані представників молодих політичних сил, експертів та громадських діячів. Зустріч мала два результати. Перший — гучний скандал, бо «вечеря» була напівтаємною і в дорогому столичному ресторані, де ціни в меню переважно — з трьома нулями. І другий — більш практичний — оголошено, що 23 грудня в Києві пройде масштабний Антикорупційний форум, на якому буде представлено дієвий план боротьби з цим ганебним явищем в Україні.
МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1998 р.
Тема боротьби з корупцією для українців не нова. Боротися з клептократами у владних кабінетах обіцяли всі, поки були в опозиції, і імітували боротьбу, коли ставали — владою. Однак, по суті своїй ніяких зрушень по крупному в країні не відбувалось. За винятком, короткотермінових пауз в два-три тижні після глибоких політичних криз. Коли бізнес не ніс торб з грішми, вичікуючи: а може справді, щось помінялось. А потім приходив новий «міністр/директор департаменту/голова» і казав: ставки знаєте, працюємо, і машина працювала далі. Тільки от після цих пауз ставки відкатів зростали в рази.
Тому в суспільстві, попри те, що тема боротьби з корупцією на слуху, по крупному сприймається як елемент продовження внутрівидової боротьби. А якщо бути точнішим — ширма. Як свого часу — була тема люстрації. З висоти сьогоднішнього дня, абсолютно провальна історія. Яка була використана представниками одного «клану» для того, щоб відсікти небажаних конкурентів.
ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ ОЛЕКСАНДРА БОРОВИКА
Так само зараз раптова активізація Саакашвілі у боротьбі з корупцією уряду Арсенія Яценюка, після того як ми неодноразово в публічному просторі ставали свідками клінчу політичних команд Прем’єра та Президента, щонайменше викликає запитання. Адже до кінця не зрозумілі обставини появи тут в грузинського підряду: з яким карт-бланшем, під які гарантії вони були запрошені сюди в такій кількості. Всі ці відповіді мали значення, тому що вони мають наслідки в майбутньому. Вже після того як розгорівся скандал «Саакашвілі-Аваков-стакан», Порошенко пояснив: Я — запросив, і я не жалкую. Що, по факту, означає, що якби ми не хотіли вірити, що Саакашвілі і його люди незалежні, вони — з обойми Президента.
Власне, це стало причиною, чому окремі експерти, народні депутати та просто поважні люди досі не сформували для себе остаточного рішення: як ставитися до Форуму і чи йти на нього. «Я б не хотів, щоб мене використали для того, щоб розкрутити чийсь новий політичний проект. Форум — це інструмент політичної боротьби все ж таки,а не боротьби з корупцією», — пояснив в коментарі «Дню» народний депутат Віктор Кривенко.
ТЕСТ-УЧАСНИК
Ми попросили представника організаторів прояснити читачам — то все ж таки що це — створення нової партії, нова громадська ініціатива, рух... В коментарі «Дню» Олександр Солонтай — голова політради молодої політичної партії Сила Людей — сказав, що Форум вимагатиме відставки уряду, і формування його на принципово інших засадах: технократичний, а не квотний. Солонтай також пояснив свій інтерес у цьому форумі: «По-перше, серед громадських активістів та експертів, які беруть участь у Форумі, є дуже багато людей, яких ми б хотіли бачити у ближчих відносинах із Силою Людей: щоб вони долучилися до створення та розбудови партії. По-друге, ми розуміючи, що на даний момент наша партія є все ще слабкою, бачимо серед людей, які ініціювали Форум — партнерів у різних сферах діяльності, для досягнення ще більших результатів: ми ростем, але події вимагають від нас ще більшої сили, аніж ми можемо дати. І по-третє, якщо станеться так, що Президент до нас не дослухається, в БПП буде розкол, і в Україні стартуватимуть позачергові парламентські вибори, то цей оргкомітет Антикорупційного форуму — це коло учасників — це ті сили, з якими ми можемо скоординуватися на виборах: наприклад, узгодити округа».
Солонтай запевнив, що Сила Людей стане також певним тестом на порядність ініціативи Антикорупційний форум. Він запевнив, що як тільки відчують, що Форум використаний як інструмент заміни неугодного Яценюка на лояльного Саакашвілі (без зміни підходів до формування уряду, а по-факту без готовності ламати і змінювати систему) Сила Людей вийде з процесу.
ЩО ДЛЯ УКРАЇНИ ЗНАЧИТЬ СЛОВО «КОРУПЦІЯ»?
На зустрічі з представниками української громади в Торонто Головний редактор «Дня» Лариса Івшина сказала: «В Україні в загальноприйнятому контексті корупції... немає. Для того, щоб була корупція, має бути норма. Щоб можна було сказати: оце корупція, а оце — норма. Де в Україні норма? Де вона живе? Те, що відбувається в Україні, це — примусово накинутий (і ми знаємо коли, і ким) спосіб життя як перетворився в стійкі стосунки між владою, суспільством та бізнесом».
У коментарі «Дню» народний депутат Віктор Кривенко пояснив цей процес так: шляхом мізерно низької оплати праці державного службовця була побудована в країні «тиранія»: вмонтувався свого роду «пилосос», який проникав у всі пори суспільства, висмоктував гроші і ресурси,і піднімав їх нагору. А довкола цього утворилися кола людей, які повинні були бути пов’язані цією круговою порукою, і все це потім спускалося на нижні рівні. І за ці роки система пішла на дуже великі мутації заради того, щоб убезпечити себе від покарання. І навряд чи так просто здасться. І не під тиском Форумів, так точно.
Саме тому, як сказав екс-міністр економіки Володимир Лановий потрібен повний демонтаж зі зміцненням інструментарію держави. А для цього потрібна максимальна прозорість і чіткість в процедурі. Не може бути так, що елемент виконавчої гілки влади є водночас опозицією до цієї влади. Не згодний губернатор з тим, що відбувається у владі, подає у відставку, створює партію, і веде політичну боротьбу. А поки що все, що відбувається нагадує якусь партизанську війну з елементами «революції розГ».
І наостанок... Активну участь у організації форуму беруть Новое Время і Українська правда. Якщо взяти до уваги, що ЗМІ — це четверта влада, а Саакашвілі — виконавча влада. То хіба вже сам такий симбіоз не є ознакою політичної корупції? Хіба ЗМІ не має бути на відстані? Ви не можете бути в одній компанії? А хто тоді буде контролювати Саакашвілі?
Про боротьбу з корупцією,
...конкурсні комісії та що ховається за лаштунками усіх цих політико-правових сценаріїв
Володимир СУЩЕНКО, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія», член конкурсної комісії з відбору членів Національного агентства із запобігання корупції
Знову писати... чи не писати про «боротьбу» з корупцією в Україні..?
Вже дві доби мене мучить це питання...
Писати?! Розумію, що це марно витрачати власний час та інтелектуальні сили, оскільки нічого своїми дописами змінити не зможу.
Не писати?! Зраджуватиму самому собі, своїм життєвим принципам, перетворюючись у мовчазного спостерігача того, що не влаштовує мене як громадянина і людину, та ще й буду таким чином потурати тим, хто, на мій погляд, не має (або ж давно продав) власної совісті, честі й гідності... А це вже занадто! Не так багато часу мого земного життя залишається, щоб нехтувати своїми принципами на поталу тим, хто зрадив Небесній Сотні й тисячам жертв (убитих, інвалідів, знедолених) в Криму та на Донбасі...
Ці нотатки вмотивовані моєю участю в діяльності Конкурсної комісії з обрання членів Національного агентства з запобігання корупції в Україні. Не буду втомлювати вас, читачі, переповіданням законів та процедурами створення державних антикорупційних органів. Хто цікавиться цими проблемами, той слідкує за новинами у цій царині. Зосереджусь на висновках, яких дійшов аналізуючи різні джерела інформації а також — спираючись на власний досвід.
• По-перше, вся «боротьба» теперішніх можновладців із корупцією, яка розпочалась в країні минулого року і начебто набирає обертів сьогодні... Є, з одного боку, їхнім вимушеним відгуком на вимоги «Майдану 2013—2014», на крові якого переважна більшість із них прийшла до владних кабінетів, а з іншого — жорсткою вимогою наших основних партнерів (ЄС, США і Канади) по світовій коаліції у протистоянні агресії РФ щодо України.
• По-друге, політичний бомонд (за незначним винятком поодиноких «майданутих» мрійників-ідеалістів...) зайнятий внутрішніми «розборами», конкуренцією за посади в органах усіх трьох гілок державної влади, збереженням свого «статус-кво» та окозамилюванням як власного народу, так і закордонних партнерів і донорів з єдиною метою — отримати нові фінансові запозичення, «поділити» їх поміж своїх «любих друзів», кинути кісточки зі свого обіднього столу народу та продовжити «царювати» далі... Саме для цього триває «мінський процес», «ілюструються» судді, прокурори, чиновники, «реформується» Конституція, творяться нові закони, які — як не виконувались до «них», так і не виконуються... за «них»!
• По-третє, найбільш активна частина нашого суспільства, яка бажає подолати корупцію на всіх рівнях державного управління та самоврядування становить за моїми спостереженнями та аналізом не більше 1% від усього дорослого населення (виборців) країни. Приблизно ще 3—4% співчувають основній частині й готові їх підтримати. Близько 5—10% є однозначними прихильниками такої боротьби з корупцією. Ще 10% населення готові реально протистояти корупції, але... лише в тій частині, яка не зачіпає їхніх власних інтересів. 80% просто спостерігають: чим це все закінчиться (в яку сторону подме «вітер» політичних і правових змін...) і тоді вони будуть приймати рішення «на чий бік приставати» у цьому протистоянні...
Найбільш активна частина населення виявляє шалене бажання побачити, відчути «кров» найбільш затятих корупціонерів: «посадки за ґрати», судові процеси, реальні терміни позбавлення волі, — сподіваючись, що ці заходи миттєво зменшать рівень корупції в державі. На мій погляд, це самоомана. Покарання, навіть призначені судами, лише на певний, не довгий термін налякають тих, хто «не попався на гарячому» або ж «відкупився» від можливого покарання, а з часом — все повернеться на «круги своя»...
Потрібна побудова абсолютно нової системи державного управління, яка би максимально виключала всі корупційні ризики у цій сфері.
• По-четверте, «Четверта влада — ЗМІ» взагалі веде «свою» гру: а) щосили критикує чинних нардепів, чиновників, суддів і прокурорів — як персоналій, практично не чіпаючи ґрунтовно саму систему державного управління; б) захищаючи (прямо або завуальовано) своїх власників і донорів та намагаючись морально та психологічно знищити їхніх опонентів; в) продукуючи, як правило, різні розваги, включно з політичними та світськими ток-шоу, і реально не займаючись просвітництвом і вихованням у своїх слухачів і глядачів політичної та правової культури, та й загальної культури — в цілому.
Винятки з цього переліку безумовно є, але вони, на жаль, абсолютно незначні й не впливають на загальний негативний стан інтересів і цінностей суспільства...
ЗМІ багато в чому підіграють радикально налаштованим верствам населення у жадобі «помсти» і «крові» щодо корупціонерів, котрі «загралися» і практично не приділяють увагу щоденній кропіткій роботі у вихованні нової правової свідомості та правової культури кожного й суспільства в цілому. Одними журналістськими викриттями цю «ракову пухлину» не здолати, я в цьому переконаний!
• По-п’яте, на фоні вище викладеного, перехід до конкурсного відбору керівництва та співробітників нових антикорупційних державних структур (НАБУ, Антикорупційної прокуратури, НАЗК), а також поліції, ДБР і з травня 2016 року всіх держслужбовців — є безумовно новаторським і відповідає запитам ЄС та значної частини нашого суспільства.
Але... як свідчить практика діяльності перших конкурсних комісій, за їх створення допущено, на мій погляд, ґрунтовну помилку. Вона полягає в тому, що ці комісії формуються за «квотним принципом» та за безпосередньою участю тих органів, які де-юре призначають відібраних (тих, хто пройшов конкурс) осіб на відповідні посади. Це призвело до того, що: по-перше, до складу конкурсних комісій включаються за призначенням ті особи-держслужбовці, які готові у будь-який спосіб (включно з оманою, шахрайством і підступністю...) виконувати замовлення своїх «босів» та зацікавлених осіб; по-друге, чинні можновладці відшукують таких представників громадськості, які за формальними процедурами включення до складу комісій є незалежними від влади, а насправді, реально, готові підігравати (ставати на бік) владі у відборі «необхідних» кандидатур, прикриваючись своєї приналежністю до певних, іноді «рейкових», громадських організацій.
Цікаво, що під час формування конкурсної комісії, в якій мені доводиться брати участь, я дізнався, що в Україні зареєстровано понад 50 громадських антикорупційних організацій, реальна чисельність активних членів яких, як правило, сягає 5—15 осіб в Києві та по декілька осіб в окремих регіонах України? Чи потрібна в Україні така кількість антикорупційних організацій і яка ефективність їхньої діяльності? Ніхто не знає! Мені здалося, що частина з них створена за участю наших державних силових структур і зовсім не з метою реальної боротьби з корупцією?..
До речі, наші закордонні партнери і донори, спираючись на позитивний досвід власних країн, надають суттєву технічну (фінансову) допомогу цим громадським організаціям, сподіваючись, що вони реально впливають на стан боротьби з корупцією в країні. Наївні друзі!.. Насправді, лише 2—3 організації дійсно реально опікуються цією проблематикою. Органи державної влади знають про це, надають їм можливість певною мірою впливати (частіше — випускати пару невдоволення) на процеси протистояння корупції, але... в той же час роблять все, щоб знівелювати їхню участь і роль у своїх політико-правових сценаріях такої боротьби...
Мій висновок щодо протистояння корупції в країні поки що невтішний — влада, усі її гілки і структури демонструють видимість активної діяльності, запевняючи суспільство та закордонних партнерів і друзів, що безкомпромісна боротьба ось-ось розпочнеться. Насправді, на мій погляд, продовжується лише гра у таку боротьбу...
ЇЇ перші «жертви» — будуть лише «демонстративними» прикладами, а не реальними справами у зламі старої, прогнилої корумпованої системи державного управління країною.
У цих своїх припущеннях дуже хочу помилитись!
Час незабаром покаже, хто був правий..?!
ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»
Сергій ТАРАН, політолог:
— Поки група бізнесменів-олігархів, яких зібрав Тарута, нещадно критикує владу за «зубожіння населення», «нескінченний конфлікт на Донбасі» та обіцяє на цьому тижні доопрацювати якусь заяву про порятунок країни, вважаю, що наш громадянський обов’язок допомогти їм з тезами до цієї заяви. Отож:
«1) Ми, представники великого бізнесу, УСВІДОМЛЮЄМО свою частину відповідальності за створення порочних відносин між бізнесом та політиками, які створювалися за всіх попередніх влад, і завдяки яким були накопичені наші статки, але не було створено конкурентну українську економіку... Ми більше так не будемо! Бізнес-інтереси не можна ставити вище інтересів країни!
2) Ми віднині платитимемо всі податки, НЕ ВИВОДИТИМЕМО гроші за кордон та інвестуватимемо у вітчизняну економіку. Тільки так ми доведемо, що щиро віримо у майбутнє нашої країни!
3) Ми готові до ПРОЗОРИХ ВІДНОСИН з політиками і готові з олігархів перетворитися на звичайних представників великого бізнесу, які працюватимуть в умовах чесної конкуренції.
Наша мета — створити в Україні соціально відповідальний бізнес, який візьме з державою солідарну відповідальність за розвиток країни. Наше завдання — подолати розрив між багатими та бідними, створити умови творення середнього класу — запоруку соціальної стабільності в країні.
Ми свідомі того, що ТІЛЬКИ ТАК зможемо зберегти свій бізнес, гарантувати майбутнє собі і своїй країні!»
Ну, Тарута, Ахметов, Пінчук і Ко мають підтримати. Правда ж?
