Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.
1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?
2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?
3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?
4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.
Олена СТЯЖКІНА, історик і літератор
1-2. На моєму персональному календарі немає і не було 2015-го року. У істориків є таке поняття «довге дев’ятнадцяте століття». Так от для мене зараз є «довгий 2014-ий». До тих пір, поки ми не встановимо ялинку на площі українського Донецька, навесні, влітку, восени — це не має значення, доки ми не відсвяткуємо прихід 2015-го і тепер вже 2016-го, рік, що є для нас війною, буде тривати.
Я не заздрю тим, для кого 2015-ий був особливим. Але мій календар йде за своєю логікою, у ньому головною точкою відліку всіх «нових років» є наша Перемога.
3. Героями є воїни та волонтери. Їх зусиллями ми всі маємо надію і майбутнє. Воїни і волонтери різних напрямів та фронтів — у тому числі, і інтелектуального, інформаційного, реформаторського. Всі втомились, всі мають право на втому. Але вони — воїни і волонтери — тримають оборону, рятують людей і, рухаючись самі, визначать рух України.
Що ж до антигероїв, то навіщо давати їм імена? Тим більше, що кожна людина, я в тому числі, у погану мить може стати антигероєм. На п’ять хвилин, на годину, на день... Тут питання тільки у тому, що з цим буде зроблено. Навіть антигероїзм можна спробувати виправити — вибачитись, змінитись, діяти. А можна не встигнути, можна наполягати на тому, що антигероїзм — це така норма, така бісівська місія. Історія та сучасність знають таких проклятих людей і прокляті імена.
4. Літня школа газети «День», у якій я брала участь, була прекрасною нагодою побачити, що Україна переможе за будь-яких обставин. Переможе саме тому, що є нова генерація, яка бачить себе вільною.
Головний редактор газети Лариса Івшина сказала, що у нас є дві партії — Партія спротиву і Партія колаборації. Двадцять років газета «День» кожним своїм кроком, номером, проектом створює та посилює Партію спротиву. Я думаю, що найбільшим подарунком до ювілею є усвідомлення немарності цієї праці. Нам всім ще «лупати сю скалу». Але без «Дня» вона могла бути б взагалі непорушною.