Певно, дехто вже бачив в мережі Інтернет відео, де вчителі самопроголошених республік Донбасу вчать дітей героїзму та патріотизму на історіях... бойовиків Гіві та Мотороли. Вплинути безпосередньо на теми уроків «ДНР-ЛНР» Міністерство освіти та уряд не може, але контрпропаганда на подібні факти повинна бути. Яка саме? Як виховувати дітей та молодь у патріотичному дусі, як уберегти молоде покоління від задурманення мізків та сконцентрувати їх на любові до України? Відповіді на ці питання шукали разом ректори 40 вишів з усієї України у стінах Національного педагогічного університету ім. Драгоманова під час засідання Асоціації ректорів педагогічних університетів. Приводом для розмови став указ Президента про розробку державної стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016—2020 роки.
«День» уже багато років веде своєрідне очищення суспільства від інформаційного сміття та бруду, пропонуючи аудиторії найцінніші думки та погляди на історію, її переосмислення та зв’язкові ланцюжки із сьогоденням. А в цьому середовищі формується непідробний патріотизм. Тому невипадково на засідання ректорів було запрошено й «День».
БРОНЕБІЙНО-ПІДРИВНИЙ МІКС
Першими погортати книги «Дня» взялися «місцеві» — викладачі НПУ ім. Драгоманова. Професор кафедри української літератури Ірина Савченко створила такий собі мікс, обравши по кілька книг із серії «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література»: «Уже маю книжку «Україна Іncognitа», використовую її як джерело інформації на лекціях. Іноді це альтернативна думка до офіційної наукової позиції. У руслі патріотичного виховання ці книжки надзвичайно важливі. Бо це наукова достовірність матеріалів і доступна форма подачі, що може бути сприйнята людиною на рівні своїх політичних, соціальних та інтелектуальних зацікавлень».
Книжки «Дня» зацікавили не лише гуманітаріїв. Василь Швець, професор, завідувач кафедри математики, взяв на опрацювання «Повернення в Царгород». За його словами, давно цікавиться історичними відомостями про Україну, знаходить їх або на шпальтах «Дня», або в редакційній бібліотеці. Своєрідним відкриттям наші видання стали для Ніжинського педагогічного університету. Його викладач Антоніна Конончук відзначила, що провінційні виші прагнуть інтелектуального спілкування із видавцями подібного рівня, як у «Дня», тому будуть раді бачити редакційний десант у своїх стінах.
ДРУЗІ ДЖЕЙМСА МЕЙСА
Відкриттям же для нас стало знайомство з Володимиром Савельєвим, директором Інституту магістратури, аспірантури та докторантури НПУ ім. Драгоманова, якого цікавили книги Джеймса Мейса. Його публіцистику він читав і раніше, а свого часу був особисто знайомий із публіцистом та автором «Дня»!
«Познайомились із Джеймсом на початку 90-х років, я працював тоді в Інституті політології та національних відносин ім. Івана Кураса, а Курас саме був директором. Якось я зайшов до Івана Федоровича, а в нього був Мейс, він теж трохи працював у нас. На той час я мав доступ до архівів про продовольчу політику радянських часів, і багато розповідав, чого і Джеймс не знав, бо в основному він вивчав діаспорні документи, — згадує Володимир Савельєв. — У мене син тоді вчився в школі, я запросив його прочитати лекцію вчителям. Він читав двічі, його навіть не відпускали. Але сьогодні суспільство не готове сприймати праці Мейса, у пам’ятні дні через своє вікно я бачу лише дві-три свічки» (традицію запалювати свічку у вікні в День пам’яті жертв Голодомору започаткував саме Джеймс Мейс. — Авт.).
СТУДЕНТСЬКО-КОЗАЦЬКЕ «ВІЙСЬКО»
«Патріотичне виховання не зводиться тільки до того, що хтось комусь сказав та побажав, треба щось дітям і вчителям дати в руки, — коментує на продовження думки, як позбавити молодь інертності, ректор НПУ ім. Драгоманова Віктор Андрущенко. — І тут газета «День» робить дуже велику справу, висвітлює тему Голодомору, розвінчує міфи, засуджує репресії, розповідає про видатних особистостей України, тому виставка та наша конференція — це не випадковість, а узгоджена політика газети та Асоціації ректорів разом із президією Національної академії педагогічних наук, бо ми робимо спільну справу».
Майже чотири години діалогу ректорів перетворилися на спільну резолюцію, своєрідні начерки, що брати в основу концепції національно-патріотичного виховання. Так, Іван Прокопенко, ректор Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди, поділився своїм досвідом: в університеті створили такий собі центр козацтва, де понад п’ять тисяч студентів — це умовне військо, в якому висвячують у козаки, проводять уроки козацької слави, міжнародні конференції, остання була присвячена 420-річчю від дня народження Богдана Хмельницького.
ІНІЦІАТИВА МАЄ ІТИ... ЗНИЗУ
Серед основних тез із доповідей ректорів звучали думки, що суспільство та система освіти мають працювати у комплексі, треба залучати дітей до спортивних, виховних та волонтерських проектів; має бути мережа тренерів, котрі навчатимуть патріотизму і дітей, і дорослих; слід переглянути змістове наповнення навчальних дисциплін; активізувати взаємодію вишів із молодіжними та дитячими організаціями. Разом із практичними порадами обговорювали, де у нас найбільші прогалини, без латання яких тяжко формувати патріотичні почуття. На думку Василя Кременя, президента НАПН, у нас не сформовано адекватну платформу українства, що має стояти на власному трактуванні історії. «Бібліотека «Дня», певно, одна з цеглинок цього фундаменту, коли наказів зверху не чекають.
Слухаючи спікерів, згадалась вчителька з Бучі Наталя Самійленко, котра так само діє на випередження, проявляючи ініціативу знизу: разом з дітьми їздить у шпиталь до поранених бійців, продають солодощі на шкільних ярмарках, збираючи кошти на потреби військових (між іншим, торік разом із учнями була гостем редакції). Хіба не на подібних ініціативах мають зростати майбутні патріоти?