Через зниження світового попиту на метали українська металургія крок за кроком здає свої позиції. Як повідомило наприкінці минулого тижня агентство Bloomberg, згідно з даними дослідної компанії Delphica Project, за червень 2012 року на тлі падіння попиту в Азії та Європі виробництво сталі в Україні знизилося на 4,3% — до 2,79 мільйона тонн проти 2,92 мільйона тонн у травні. Український сталевий експорт, згідно з даними Delphica Project, у першій половині 2012 року знизився до 11,7 мільйона тонн, або на 6,6%, тоді як за цей же період минулого року він складав 12,5 мільйона тонн.
Уряд вже має у своєму розпорядженні численні пропозиції, автори яких виступають за комплексне вирішення проблем ГМК. Але, мабуть, не готовий напередодні виборів відволікати серйозні бюджетні ресурси на підтримку металургійної галузі. Набагато простіше й дешевше використовувати паліативи.
Так, український Кабмін має на меті внести зміни до раніше ухвалених постанов про порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів на експорт брухту (на 2012 рік експорт обмежено до 900 тисяч тонн). Тепер йдеться ще й про посилення вимог до підприємств, які займаються експортом лому чорних і кольорових металів. Відповідним проектом постанови уряду передбачається внести зміни до постанови від 15 лютого 2002 року і 3 травня 2012 року. Проект передбачає, що підприємство, яке планує експортувати лом чорних і кольорових металів, повинне мати не менш ніж 50 працівників, а середня зарплата в кожного має бути не нижчою за середню зарплату на підприємствах ГМК за підсумками попереднього року. Крім того, потенційний експортер лому зобов’язаний мати готовий для експорту власний брухт (не менш як 50% від оголошеного до експорту об’єму), надати довідку про технічні можливості, включаючи дані про наявні потужності з переробки брухту. Крім того, надати копію угоди про накопичення брухту на території порту або залізничної станції, копії балансу, звіту про фінансові результати, звіту про обіг грошових коштів, копію експертного висновку, в тому числі про визначення коду товару тощо.
Проект передбачає нові умови для складальників брухту або посередників, що висловили бажання займатися експортом. Одне з найзаплутаніших — це рішення Мінекономрозвитку про реєстрацію зовнішньоекономічного контракту на операції з брухтом. Воно ухвалюватиметься в межах прогнозових і фактичних, що визначені балансом утворення і вжитку брухту в Україні, його обсягів на відповідний рік і з урахуванням обсягу брухту, реалізованого суб’єктом господарювання на внутрішньому ринку для металургійної переробки, а також з урахуванням суми сплачених податків до бюджетів всіх рівнів у перерахунку на тонну заготовленого брухту.
Можна лише здогадуватися, чому уряд взявся регулювати експортні постачання брухту саме таким чином, в якому не складно розгледіти звичайний неприхований бюрократичний бар’єр. Імовірно, він хоче одним таким пострілом одночасно вбити декількох зайців, причому може влучити не лише в чужих, а й у своїх. По-перше, через нарощування бюрократичних процедур має скоротитися експорт брухту, а отже, — й відповідні надходження до бюджету, що збільшить негативне торговельне сальдо країни, а це позначиться на курсі національної валюти. Але уряд розуміє, що експортувати метал країні куди вигідніше, ніж брухт, тож вирішив просто нехтувати втратами від скорочення експорту брухту. Тим більше, що в січні — квітні цього року експортери дещо перестаралися, збільшивши постачання за кордон на 59,2% у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року. У той же час за перший квартал в Україні було зібрано брухту майже на третину менше (29,1%), ніж за такий самий період торік. А якщо так, то чи можна його експортувати? Поставивши бюрократичне сито перед експортним потоком лому, уряд, мабуть, сподівається на те, що він потече в основному на вітчизняні підприємства, а не на підприємства-конкуренти до інших країн. Створивши для них певні труднощі, можна отримати переваги й виграти в конкуренції.
Тим часом разом із проектом урядової постанови надбанням громадськості стало й звернення Української асоціації вторинних металів (УАВтормет) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі. У ньому висловлювалося прохання нормалізувати видачу дозволів на експорт лому чорних металів і зазначалося, що це сприятиме поліпшенню фінансової ситуації на підприємствах підгалузі й зниженню негативного сальдо зовнішньої торгівлі країни. У цьому теж є раціональне зерно. Якщо в металургії в нинішніх умовах скорочується кількість замовлень, то, можливо, є резон виявити гнучкість і зробити ставку хоча б на експорт брухту?
«За умов, коли українські металурги почали різко знижувати ціни на брухт і припинили розплачуватися за постачання, держава штучно обмежує експорт лому і фактично блокує роботу ломопереробників на зовнішніх ринках», — констатує голова наглядової ради Української асоціації вторинних металів (УАВтормет) Валентин Макаренко.
Народний депутат Василь Гурєєв у коментарі «Дню» оцінив проект постанови Кабміну, що створює перешкоди для експорту брухту з України, як спробу регулювати галузь у ручному режимі. Народний депутат вважає, що державі насправді немає жодного резону перешкоджати зростанню цієї статті експорту, оскільки ціни на лом як в Україні, так і на світовому ринку дуже мало відрізняються.
ДО РЕЧІ
Впродовж останніх чотирьох місяців ціни на брухт на світовому ринку коливалися при постачаннях до Туреччини і країн Східної Азії в дуже вузьких межах: від близько $430 до $465 за тонну. Проте наприкінці травня рівновагу було порушено. Котирування різко пішли вниз, скоротившись до кінця першого тижня червня до найнижчого рівня за останні півтора року. Слабкість ринку брухту виглядає цілком закономірною. Вона є відлунням падіння цін й обігу торгівлі довгомірним прокатом, що почалося в травні на всіх основних ринках. Крім того, глобальна економічна криза сильно вдарила по будівельній галузі, що викликало скорочення попиту на арматуру й, відповідно, на брухт. Це, зрештою, виявилося навіть дієвішим, ніж скорочення зборів вторсировини внаслідок кризи. Крім того, саме в травні зменшили завантаження потужностей багато міні-заводів у Туреччині, Кореї, Південній Європі, а наприкінці минулого місяця почався сезон дощів у Азії, об’єктивно зменшивши потребу в сировині.
Спад наприкінці травня — на початку червня стався на всіх основних ринках, але більш за все торкнувся експортерів брухту. Так, в США внутрішні котирування на брухт впали в червні відразу на $50 — 60 за тонну. У Японії компанія Tokyo Steel Manufacturing з початку червня тричі знижувала закупівельні ціни на брухт, знизивши їх в цілому на 3 тисячі ієн за тонну. Зараз заводи Tokyo Steel сплачують за брухт з доставкою приблизно $323 — 345 за тонну. Брухт у Німеччині та країнах Бенілюксу подешевшав у червні приблизно на 20 — 25 євро за тонну.
