Анастасія та Вікторія вже майже два місяці ліплять домашні пельмені на замовлення. Родзинка їхньої справи у тому, що пельмені, так би мовити, від переселенців. Обидві жінки з Донбасу, проте Анастасія з чоловіком перебралася в Бердянськ до захоплення краю окупантами, а Вікторія разом із чотирма дітьми — в кінці травня минулого року.
Така ініціатива з’явилася в Анастасії через складнощі зі здоров’ям чоловіка та необхідність забезпечувати родину. До того ж, і Анастасія, і Вікторія виховують дітей, а влаштовуватися на роботу на повний день означало б покинути малечу напризволяще.
«Не хотілося встрявати в борги, просити допомогу в когось, — розповідає Анастасія. Ми спробували по знайомих дати інформацію, що готуватимемо домашні пельмені: хто може — допоможіть, купіть, дайте нам можливість заробити своїми силами. Чутки швидко поширилися, замовлень стало більше, і я запросила Вікторію попрацювати зі мною — вона з Донеччини, має чотирьох дітей».
Окуповану сепаратистами Новозар’ївку Вікторія з дітьми покинула ще в серпні 2014 року та орієнтовно рік перебувала на Галичині, а в травні минулого року переїхала в Бердянськ, де живе її сестра. «Мій син і Насті навчаються в одній школі, дружать, — розповідає Вікторія. — Так ми з Настею й познайомилися».
Ліплять пельмені жінки просто вдома на кухні Анастасії, площі небагато, тому є потреба й у приміщенні, холодильниках та м’ясорубках. «Обрали пельмені, бо це реально при незначних витратах, — додає Анастасія. — Це те, що ми можемо зробити і що не потребує великих внесків. Нам запропонували взяти участь у програмі для переселенців, яка дозволяє отримати грант на власну справу. Ми вже подали заявку, і представники програми мають до нас завітати».
Новина про підприємливих жінок досить швидко облетіла соціальні мережі, й замовлення з різних куточків країни надходять дедалі частіше, що тільки надихає працювати Вікторію й Анастасію. «Ми дуже хвилювалися через те, яка може бути реакція людей, — ділиться Вікторія. — Коли до нас хтось приходив за пельменями, ми обов’язково просили, щоб нам зателефонували і сказали, сподобалося чи ні. Ліпили пельмені й на передову через волонтера. Людям подобається те, що ми робимо. Нас хвалять, і це приємно».
Поки обсяги замовлень не дозволяють розвивати власну справу своїми силами, тому великі сподівання Вікторія та Анастасія покладають на грантову програму. «З кілограма маю всього десять гривень, — говорить Анастасія. — Тому, щоб отримати тисячу, потрібно ліпити й ліпити. Я купую якісне м’ясо, не гуляш — вирізку, без сала. Тому собівартість виходить великою. Просто не хочеться жертвувати якістю. Невеликий дохід, але оплатити комуналку, гуртки дітям вистачає».
Для того щоб одній наліпити п’ять кілограмів, Вікторія витрачає три-чотири години. Коли замовлень багато, доводиться працювати й вночі. Поки що найбільшим було замовлення на вісім кілограмів пельменів у Запоріжжя. «Робота не щоденна, коли є замовлення, тоді й працюємо. Коли великі замовлення, вкладаю дітей спати та йду о дев’ятій і до дванадцятої ліплю», — каже жінка.
Цілі у жінок різні: Анастасія вже досить давно живе в Бердянську та планує залишатися тут назавжди і розвивати почату справу, Вікторія, навпаки, дуже сумує за домівкою на Донбасі й при поверненні окупованих територій в Україну обов’язково планує й сама повернутися.
«Свого житла тут немає, сенс залишатися? — ділиться Вікторія. — Винаймати дорого, через те, що тут багато переселенців і ціни на житло завищені. Дай Боже, буде мир, повертатимуся додому — іншого варіанта не бачу. Великих планів не будуємо. Дякуємо Богу за те, що здорові, що є де жити, що дав можливість підзаробляти, і дякуємо чуйним людям, які замовляють у нас пельмені. Для нас це справді важливо».
Щодо долі окупованих територій у жінок погляд однозначний — це земля, на якій вони народилися й виросли, і вона невід’ємна частина України.
«Донбас обов’язково буде українським, — переконана Вікторія. — Це просто питання часу, я впевнена, що Донбас буде знову українським, як і Крим. Так має бути, я в це вірю. Більшість людей, які там залишилися, не є патріотами «ДНР», вони просто не можуть звідти виїхати. Мені самій дивом вдалося вибратися звідти. У мене була можливість виїхати в Росію, пропонував колишній чоловік, я туди не поїхала принципово. Усі, з ким я на окупованих територіях спілкувалася, хочуть миру в складі України».
