Хорошим репортажним сюжетом на злободенні теми українського глядача не здивуєш. А от можливості дізнатися, як усе відбувалося за кадром, які проблеми виникали у журналістів під час зйомок та чому порушена на екрані тема говорить про системність проблем загалом в країні — відверто, неформально, без краваток, але з незручними запитаннями — такого ще не було. Відомий у Росії тележурналіст Леонід Канфер, володар двох «ТЕФІ», академік міжнародної академії телебачення, який нещодавно переїхав із Москви до Києва і зараз працює на «Еспресо» (очолює редакцію спецпроектів) запускає новий проект «Репортерський клуб».
«Сказати, що це абсолютно новий формат — не зовсім правильно. Свого роду це класичний великий спеціальний репортаж — жанр, в якому я працював досить багато років на російському ТБ. До прикладу, у кращі часи на «НТВ» виходила програма «Професія — репортер», на «РЕН-ТВ» — «Репортерські історії», у яких я, власне, і працював. Звичайно, зараз у Росії інші часи, і такі «спецрепи» неможливі через жорстку цензуру. В Україні цей жанр особливою популярністю серед журналістів, певно, не користувався. Я багато аналізував українське ТБ, спілкувався з колегами, і бачу, що з драматургією, живими героями, сильним конфліктом репортажів виходило недостатньо, — коментує «Дню» Леонід Канфер. — Але ми на «Еспресо» вирішили піти далі. Будемо не просто показувати 26-хвилинні фільми, а й обговорюватимемо їх у студії. І в цьому — фішка».
За словами ведучого, для кожної програми будуть запрошувати експертів із професійного середовища — колег-репортерів з газет, інтернет-видань, радіо та, звичайно ж, телеканалів. У професійному колі з одного боку вестиметься дискусія про самі фільми, наскільки професійно вони зроблені, які проблеми виникали під час зйомок, що залишилося за кадром. А з іншого — аналізуватиметься піднята в сюжеті тема. «Будемо запрошувати відомих медійних персон, і звісно ж, самих героїв сюжетів, — продовжує Канфер. — Власне, це буде справжній репортерський клуб — звідси й назва. Для мене головне, щоб це було абсолютно неформальне спілкування. Запевняю — у студії ви не побачите жодного суфлера, а також краваток та офіційно-ділових розмов. Ми просто запрошуватимемо професійних очевидців тих чи інших подій і говоритимемо з ними про наболіле. Розумієте, ми спираємося на непорушне правило, що репортери — професійні очевидці. Їхніми очима глядач дивиться на подію. Вони пропускають все через себе. Дуже важливо вміти захоплюватися. Це те, що відрізняє журналіста від усіх інших — вміння побачити, помітити те, повз що пройде звичайна людина. У дискусії переважно братимуть участь журналісти, які повернулися «з полів», вони можуть бути неголеними, без звичного гриму. Вже не кажучи про те, що, якщо репортер приїде з пожежі, цілком логічними будуть сліди кіптяви на обличчі чи одягу. Атмосфера має бути з одного боку наелектризованою, з іншого — максимально неформальною
— Як обиратимете теми для сюжетів та дискусій у студії?
— Діятимемо за класичним правилом — показуй проблему від приватного до загального виміру. До слова, першу програму хочемо присвятити місту Глухів. В одному із найбільш східних регіонів країни люди обрали прозахідного мера Мішеля Терещенка. Він — колишній громадянин Франції, котрий приїхав працювати на землю своїх предків... Але це лише зав’язка. Ми покажемо країні больові точки таких регіонів — політиканство, кумівство, корупцію, владу, яка не дуже розуміє того, чого насправді хочуть люди. Поговоримо про фактор близькості Росії, який відображається хоча б у тому, що більшість місцевих людей дивляться російські канали. Але проблеми, які ми там побачили і спробували актуалізувати, типові не лише для Глухова. Переконаний, що багато міст себе у цій історії впізнають.
Перший випуск вийде 6 лютого. Зараз у нас в роботі ще чотири фільми. Один із них — це фільм про моно-міста, зокрема, про Маріуполь і Кривий Ріг.
— Ідея «Репортерського клубу» цікава в теорії. Але чималу роль відіграють запрошені експерти, їхній авторитет, принциповість і готовність публічно проявляти позицію в ключових питаннях...
— Так, і саме таких репортерів будемо підбирати в пул програми. Розумієте, я в Україні нова людина, зовсім нещодавно приїхав з Росії на постійне місце проживання та роботу. До речі, днями отримав посвідку на проживання. Ситуація для мене тут разюче відрізняється від російської. На українському ТБ вистачає проблем, але тут однозначно яскравіша палітра того, про що можуть журналісти вільно говорити. Звичайно, деякі колеги пов’язані корпоративними стосунками зі своїми ЗМІ, й повинні відображати їхню точку зору. Хочеться вірити, що це не стане на заваді.
Сьогодні на російському ТБ можна зустріти лише імітацію дискусії із традиційним запрошенням хлопчика для побиття. Там якісна критична дискусія в принципі неможлива. У вас — можлива. І тому я на «Еспресо». Мені б дуже хотілося, щоб програма стала унікальною, свого роду новим продуктом, чимось таким, чого на українському ТБ ще не було. Ваші телеканали багато показують коридорів влади, розборок в парламенті, елементів «дискусій» та «договорняків» за лаштунками. Певно, це повинно бути в ефірах, але до певної міри. Ми спробуємо показувати простих людей і їхні прості проблеми, які від програми до програми складатимуть мозаїку країни.
