З нагоди дня народження Джеймса Мейса та у рамках серії заходів «Діалоги» Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівської політехніки» (МІОК) організував цієї середи зустріч львів’ян з Наталією Дзюбенко-Мейс. Письменниця, журналіст, автор та упорядник численних книг, досліджень та аналітичних статей і водночас подруга, однодумець та дружина покійного Джеймса Мейса пані Наталя розповідала аудиторії рідного Львова про справу, якою жив і яку намагався донести усьому світові її чоловік Джеймс Мейс — американський історик індіанського походження, у серці котрого знайшлося місце далекій Україні і котрий присвятив своє життя дослідженню Голодомору 1932—1933 рр. Дослідник тривалий час був колумністом «Дня», редактором англомовної The Day, у бібліотеці газети вийшли всі його знакові тексти, серед яких і вікопомна колонка — пропозиція щорічно вшановувати загиблих від голодоморів у пам’ятні дні встановленням свічки у вікні.
Зустрічі передував флешмоб, який організували студенти Львівської політехніки. Молодь видрукувала найсильніші та найвлучніші, на її погляд, висловлювання шанованого пана Мейса — як ще один спосіб сучасної популяризації думок «глибоких» людей. Після заходу плакати розмістили у стінах Політехніки, де їх можуть побачити всі охочі.
Директор МІОКу Ірина Ключковська розповіла: «...Кожен, хто знає, повинен розповідати тим, хто досі не розуміє, кому завдячуємо ідеєю запалювати свічку пам’яті. Нашим обов’язком є повернути ім’я Джеймса Мейса в інтелектуальний та духовний простір України. Тому від імені МІОКу, за підтримки громадськості Львова ми адресуємо листа до міського голови Львова, з ініціативою про перейменування однієї з вулиць Львова на вулицю імені Джеймса Мейса».
Ірина Ключковська: Важливо, щоб смисли, про які писала газета «День», сприйняла молодь. І те, як готувалася Львівська політехніка до цієї зустрічі, як студенти читали праці Джеймса Мейса, ходили в бібліотеки, опрацьовували підбірки «Дня» — це велика перемога. Для нас також важливо, щоб кожен учитель, коли прийшов у свій клас, розповів про Джеймса Мейса, щоб заохотив дітей читати літературу. Більше того, вчителі, знаючи, що я співпрацюю з «Днем», звернулися до мене з проханням представити їм історичну добірку книг від газети
«Ми часто приїздили у Львів, тут були і є наші друзі, тут жили мої батьки. Звідси завжди повертались з оберемками книг, Джеймс умів виловлювати унікальні книги буквально з повітря. Першу українську книжку зі словником він читав місяць, другу за тиждень, третю за два дні. В колекції україністики, яку за своє життя зібрав Джеймс Мейс, є унікальні речі, в одному екземплярі», — поділилася пані Наталя.
Ініціативний лист щодо перейменування вулиці мали змогу підписати усі охочі під час проведення зустрічі. Ще раніше свої підписи під ним поставили ректор Львівської політехніки Юрій Бобало та поет Ігор Калинець.
«Сподіваюсь, що спільними зусиллями ми таки отримаємо таку першу у західній Україні вулицю і «ланцюгова реакція» піде територією усієї нашої країни. А що може зробити кожен з нас? Прийти у свої аудиторії, до своїх сусідів, у свої родини, до друзів, до тих, хто не знає цього імені і розповісти їм про Великого українця. Перед Днем міста планується засідання комісії з перейменування вулиць, ми запросили туди і міського голову, і депутатів міської ради. Сподіваємося, що попри їхню відсутність сьогодні, вони отримають зібрані нами численні підписи громадськості Львова щодо перейменування однієї з вулиць ім’ям Джеймса Мейса. Якщо це не зробить Львів, то це зроблять у інших містах України. Важливо, щоб оці смисли, про які писала газета «День», сприйняла молодь. І те, як готувалася Львівська політехніка до цієї зустрічі, як студенти читали праці Джеймса Мейса, ходили в бібліотеки, опрацьовували підбірки «Дня» — це велика перемога. Окрім наших студентів та викладачів, ми запросили також вчителів історії. Для нас важливо, щоб кожен учитель, коли прийшов у свій клас, розповів про Джеймса Мейса, про те, що він тут почув, щоб заохотив дітей читати літературу. Більше того, вчителі, знаючи, що я співпрацюю з «Днем», звернулися до мене з проханням представити їм історичну добірку книг від газети. Це дуже цінно, бо ініціювали таку зустріч самі учителі Львівського будинку учителя. Плануємо організувати цей семінар у наступному місяці. Сьогодні ж у нас були не лише вчителі львівських шкіл, а й з області, з містечок. Тому я вважаю, що зерно ми заклали», — розповіла Ірина Ключковська.
