Нещодавно був з оказією в Німеччині. Поблукав по доглянутому, чистому і невпізнанному після років, що минули з часу останнього мого приїзду сюди, місту Дрездену. Я тут перебував у середині 1970-х — і ще тоді було видно багато слідів від руйнування.
Війна пройшлася по Дрездену розжареною праскою, відомі факти бомбардувань союзницькою авіацією цивільних об’єктів — у пам’яті багатьох старожилів (щоправда, більшість з них тоді була дітьми).
Звісно, у дрезденців залишився історичний біль і пам’ять про ті події... І вже виходячи з цього, розуміємо, чому путінські ідеологи та підривних справ майстри обрали саме це місто для своїх теперішніх масованих ідеологічних бомбардувань.
Але все те, що побачив тут 15 лютого, стало для мене і моїх друзів, які теж гуляли того вечора Дрезденом, шоком.
Спочатку ми наштовхнулися на групу товаришів, що агітували за... категоричну дружбу і зближення німецького народу з російським. Агітатори були фундаментально підготовлені і обкладені кіпами брошур та листівок з плакатами. Щоправда, при цьому вони, можливо, перед нами, які назвалися гостями з України, почали удавати, що не знають російської мови, а можливо, дійсно не були готові до дискусій російською... Втім, і українською, і англійською, і польською — так само.
Але на мішаному «діалекті» нам (ми слабенько знаємо німецьку) вдалося все ж з ними поспілкуватися. І з’ясувати крайні позиції з усіх питань, що стосувалися агресії Росії в Україні. Зрозуміли, що переконання цих явно профінансованих суб’єктів — цілком безнадійна справа. Але ми ще не передбачали, що з цієї маленької, за ленінським висловлюванням, «іскорки» до вечора розгориться полум’я!
Отже, мітинг, головним чином спрямований проти напливу ісламських біженців, зібрав на центральній площі Дрездена, біля пам’ятника Мартіну Лютеру, не одну тисячу осіб. Щоправда, 15 лютого демонстрація була набагато меншою, ніж майже півроку тому на цьому ж самому місці і теж увечері. Але відрізняло першу акцію від другої (чому був свідком автор цих рядків) те, що мітинг був явно пропутінського і проросійського характеру.
До вечора зібрався чималий натовп, і підкотив автомобіль з репродуктором. Майоріли, окрім німецького національного прапора, і російські прапори, і «колорадські» величезні стрічки. Дискусії з носіями цих символів їх опонентам нічого не дали — прапороносці не розуміли жодного слова по-російськи і навряд чи також усвідомлювали, що їхні дії спричиняють розкол серед мешканців ЄС.
Випади проти ліберальної Меркель були особливо запеклими. Організував акцію, як і попередні подібні заходи, антиісламський рух Pegida («Патріотичні європейці проти ісламізації Заходу»). Активісти на дрезденській площі критикували рішення уряду Німеччини щодо прийняття сотні тисяч мігрантів з країн Близького Сходу. Учасники акції вимагали відставки Ангели Меркель. Але цього разу багато хто з них своїм «ангелом» і мало не з великої літери називали Володимира Путіна! Окрім погроз на адресу переселенців, звучали заклики створити певний конгломерат братських країн з Німеччини та Росії. Російською мовою такі гасла були зафіксовані «прямим текстом», пропонувалося спочатку створити союз під назвою «ГЕруссия», а потім все остаточно згуртувати в єдину державу Славарію. Водночас на цих агітках, написаних англійською та німецькою, були значно м’якші вирази. Можна припустити, що німці, які цю маячню розповсюджували, самі не знали, що коять. Добре попрацювало путінське ФСБ!
