Україна очікує чергового траншу від МВФ, аби стабілізувати економічну ситуацію. Тим часом другий за величиною наш міжнародний кредитор — Світовий банк (СБ) — заявляє про те, що фінансування, схвалене його радою директорів, повільно освоюється у нашій країні. Чим це зумовлено? Хто блокує освоєння коштів СБ в Україні? За які реформи уряду Яценюка можна поставити «зарах», а за які — «незадовільно»? Про це та про багато іншого в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів директор Світового банку в Україні Чімяо ФАН:
— Оцініть підсумки роботи Світового банку (СБ) 2015 року.
— Ми задоволені роботою в Україні й тим, що допомагаємо країні в цей непростий час. За останні 18 місяців Світовий банк ухвалив проектів на загальну суму $4,6 млрд. СБ — другий найбільший донор для України після МВФ. Ми підтримуємо політику проведення важливих структурних реформ і продовжуємо інвестувати у приватний сектор. Але, чесно кажучи, працювати в Україні — це виклик. Нам хотілося б бачити набагато краще впровадження наших інвестиційних проектів в Україні .
— Йдеться про використання наданих Світовим банком кредитів?
— Так, про впровадження наших інвестиційних проектів. Заважає кілька причин. По-перше, макроекономічна ситуація не повністю стабілізувалася. По-друге, ще не вирішено конфлікт на сході України. По-третє, нестабільна політична ситуація, внаслідок якої виникає часта зміна міністрів, їхніх заступників. Немає послідовності в багатьох питаннях. Ми не задоволені темпами реалізації фінансованих нами проектів.
У банку є активний кредитний портфель із десяти проектів — на загальну суму в $3 млрд, з яких $2,3 млрд досі не вибрано, тобто не освоєно. Це дуже погано, бо ці гроші мають поліпшити послуги з водопостачання і водовідведення, центрального опалення, роботи каналізаційних мереж, охорону здоров’я, надання соціальної допомоги, передачу електроенергії, роботу гідроелектростанцій. Усі ці проекти дуже потрібні Україні, щоб поліпшити життя простих українців. Тому мені б дуже хотілося, щоб затверджені радою директорів банку гроші швидше заходили в українську економіку.
— Гроші не доходять до України через непросту політичну ситуацію в країні?
— Це більше питання до роботи державної системи управління, ніж політики. Процеси і процедури дуже складні. Також впливає фактор зацікавленості державних службовців, залучених до проекту. Є істотна різниця в поведінці людей, які відповідальні в регіонах за проведення проекту і в міністерстві.
Освоювати гроші від СБ заважає ще кілька причин.
• По-перше, часті зміни в уряді ускладнюють процес використання цих коштів як для проведення держзакупівель, так і для найму персоналу в проекти, виплати їм заробітних плат.
• По-друге, нестабільна макроекономічна ситуація і девальвація валюти призводить до невиконання підрядниками умов контрактів.
• По-третє, дуже складна процедура затвердження рішення щодо найму персоналу. Усе це вимагає додаткового часу на реалізацію проектів і призводить до затримок у їхньому фінансуванні.
— Оцініть успішність проведення економічних реформ урядом Арсенія Яценюка?
— В останні два роки Україна зіткнулася з безпрецедентними викликами, як зовнішніми, так і внутрішніми. За таких умов важко проводити реформи. Хоча в останні роки країна взяла курс на реалізацію дуже багатьох важливих реформ. Але, очевидно, що зроблених реформ мало. Їх має бути набагато більше. Ми тільки почали бачити ознаки становлення економіки. Через політичну нестабільність усередині країни є ризик, що економіка відкотиться назад. Політикам треба зібратися і проводити реформи.
— У яких реформах досягли успіху, а в яких — очевидний провал?
— Влада взяла правильний курс у кількох сферах. Наприклад, одна з найуспішніших — реформа банківського сектору. Є позитивні досягнення в зміні податкового режиму. Також варто відзначити здобутки уряду у сфері реструктуризації зовнішнього боргу. Важлива також реформа енергетичного сектору, особливо газу: збільшення житлово-комунальних тарифів нікому не подобається, але це абсолютно необхідно для стабілізації економіки. Це скоротило можливості для корупції в газовому секторі. Адже наближення газових цін для населення до рівня ринкових зменшило можливості привласнення комунальних грошей енергетичними олігархами. Ринок звільнився від посередників, але це важливий крок на шляху боротьби з корупцією. Раніше відносини «Нафтогаз» — «Газпром» були дуже великим джерелом корупції. Але завдяки цій реформі ситуація змінилася.
Також успішною можна назвати реформу державної інфраструктури, дерегуляції, поліпшення отримання адресної допомоги бідним.
Так, загалом Україна ще зазнає невдачі в боротьбі з корупцією. Щоб цього уникнути, необхідно: а) владі прискорити зусилля зі створення та запуску роботи державних антикорупційних інституцій, таких як НАБУ; б) посилити юридичне переслідування та притягнення до відповідальності корупціонерів. Україна має всі необхідні інструменти для вдалої боротьби з корупцією, але прогресу в цьому дуже мало. Тому 2016 року боротьба з корупцією має бути пріоритетом для КМУ.
Немає жодних успіхів у реформуванні судової системи і захисту права власності (зокрема інтелектуальної) інвесторів. Як наслідок, ви бачите приклади рейдерства і корупцію в різних частинах держапарату.
На додачу до податкової реформи необхідно також приділити більше уваги всеосяжний реформі державних витрат. У банківському секторі провести і завершити очищення банківської системи і при цьому забезпечити рекапіталізацію банків, адже капіталу в системі може бути недостатньо. Поліпшити роботу ФГВФО, процедуру виплати вкладів, забезпечення дій із проблемними вкладами. Треба також налагодити корпоративне управління НАК «Нафтогаз» і правильно розділити його активи. Іншими словами, завдання уряду — максимально поліпшувати умови для бізнесу.
