Вчора Апеляційний суд Києва переніс розгляд клопотання про зміну запобіжного заходу Геннадію Корбану на 15 березня. Суд задовольнив клопотання адвокатів Корбана, зобов’язавши звинувачення надати оригінали документів про запобіжний захід для порівняння їх з поданими копіями.
Аналогічне рішення про перенесення засідання було прийнято і в минулу п'ятницю. Підтримати тоді Корбана приїхав і міський голова Дніпропетровська Борис Філатов. На даному процесі він не частий гість — як «відпускають» справи в самому місті, де ситуація до останнього часу залишалася досить напруженою. Як він оцінює суд над Корбаном? Що відбувається сьогодні в Дніпропетровську? Незважаючи на перешкоду охорони, нам таки вдалося коротко поспілкуватися з Борисом ФІЛАТОВИМ:
— Дякувати Богу, що пристрасті трохи вщухли. Процес перейшов із стадії шаленого протистояння у більш логічне русло. Я приїхав, щоб морально підтримати товариша і передати привітання від рідного міста, де його пам’ятають і чекають.
— Як, на ваш погляд, може розвиватися ситуація в суді далі?
— Мені важко давати оцінку. Сподіваюся, все буде добре.
— А якщо оцінювати політичну складову?
— Сьогодні запитання є не лише щодо процесу Корбана, а і з приводу інших патріотів, просто це не має такого резонансу. Процеси відбуваються всюди. Не лише з Корбаном система намагається розібратися. Це тільки верхівка айсберга.
— Ви говорите про систему. Наскільки вона змінилася сьогодні у порівнянні з добою Кучми, Януковича?
— Я можу точно сказати, що на мене як на міського голову немає тиску з боку облдержадміністрації або правоохоронних органів. Для мене це навіть було одкровенням. Можливо, треба подякувати Валентину Михайловичу (Резниченко — голова Дніпропетровської ОДА. — Авт.) за його виважену позицію, але у нас у місті в цьому плані ситуація спокійна. Так, триває сильна політична боротьба по лінії «УКРОП» — «Опозиційний блок», і так-сяк більшість у місцевій раді нам все ж таки вдалося створити, але проблем з державними органами влади (не знаю, як розвиватиметься ситуація надалі) на сьогодні немає.
— Якщо ж казати в цілому про політичну систему, яка склалася в Україні за багато років...
— Мені складно у цьому плані давати коментарі, сьогодні я займаюся виключно містом. І скажу вам, що у мене сильно помінявся світогляд. Одна річ — депутати, які можуть робити будь-які політичні заяви, а інша річ, коли ти сидиш у кріслі градоначальника і щодня маєш ухвалювати, зокрема, непопулярні рішення: то трубу прорве, то світло комусь відключати, то опозиція звинуватить тебе, що ти лобіюєш чиїсь інтереси у будівництві доріг, тобто поточні справи, за які ти маєш відповідати. Сьогодні я перебуваю в кріслі мера мільйонного міста, що кардинально відрізняється від роботи народного депутата.
— Ви ж не думали, що буде легко?
— Я був готовий до будь-яких сценаріїв, але щиро сподівався, що розсудливість у пана Вілкула чи пана Краснова рано чи пізно переважить. З іншого боку, я недооцінив, наскільки сильною є корупція. Куди не ступиш, починаючи від комунальних підприємств і закінчуючи звільненням, наприклад, начальника райвно, обов’язково йдуть якісь дзвінки, біжать депутати тощо. Муніципальна система, особливо за той час, коли у нас не було мера, остаточно згнила. Все це збіговисько з усіх сил намагається чіплятися зубами за потоки, посади, інтереси... У голови олбдержадміністрації є чітка вертикаль, де він може ухвалювати кадрові рішення, а на рівні місцевого самоврядування все треба погоджувати з депутатським корпусом, дотримуватися регламенту, балансу інтересів... Постійно доводиться шукати способи вирішення питань.
Я знав, що у місті все було занедбано, але не знав, що настільки. Два моїх опоненти досі не зрозуміли, що вибори вже закінчилися, є обраний мер, тому треба займатися своїми справами, а не залишатися кандидатами. Адже сьогодні ще підігріваються чутки, що якщо внесуть-таки зміни до Конституції, то місцеві вибори будуть уже за два роки, відповідно вони продовжують свою кампанію. Пан Вілкул, даруйте, «просрав» все, що тільки можна було — область, райони в місті, місто. Я не розумію, чому щодо нього в «Опозиційному блоці» не ухвалюють кадрове рішення.
— Вас саме звинувачують, що ви пішли на співпрацю з колишніми регіоналами...
— Тут постає питання керованості. Так, можна всіх вигнати, а працювати хто буде? Не можна в один день все зруйнувати, а потім почати заново все створювати. От я, наприклад, хотів звільнити директорів підприємств — відвертих корупціонерів, а вони пішли на лікарняний, викрали всю документацію — і зникли.
— І як у цих умовах плануєте ламати систему?
— Проблем вистачає. Зокрема, з кадрами, з оплатою. За дві чи три тисячі гривень ніхто не хоче працювати з висококваліфікованих людей, а той, хто приходить на маленькі зарплати, робить це для того, щоб щось украсти. Ми можемо, звичайно, підняти зарплату працівникам комунальних підприємств, наприклад, директору — до 30 тис., але завтра опозиція кричатиме, що у людей пенсії по 1200 грн, а вони собі призначають зарплати по 30 тис. грн. Ще одна проблема, як би гірко не звучало, — це радники. Усі критикують, дають поради, а коли я кажу, приходьте працювати, відповідають, що вони краще даватимуть поради з-за рогу. І таке інше. Проте я вірю і знаю, що потихеньку нам удасться зламати цю систему.
