У Києві після п’ятнадцяти з половиною років нарешті поховали тіло журналіста Георгія Гонгадзе. Не дивлячись на те, що суспільству повідомили про церемонію поховання буквально напередодні ввечері (напевно, щоб уникнути резонансу), попрощатися з журналістом до церкви Миколи Чудотворця Набережного (Українська автокефальна православна церква) 22 березня прийшли сотні людей — рідні, колеги, знайомі, пересічні кияни.
Можливо, читач зауважить, що з приводу такої сумної процесії не варто вдаватися до політичних моментів цієї трагічної історії. Але саме вбивство журналіста і в цілому «справа Гонгадзе» із самого початку були частиною українського політичного життя. Для цього мінімум варто ознайомитися із відомими «плівками Мельниченка», які розкривають всю кухню подій в першому кабінеті країни часів президентства Кучми.
Безумовно, важливо, що тіло журналіста нарешті за християнськими традиціями віддали землі (це потрібно було зробити давно), куди 15 років тому його двічі закопували вбивці.
ВДОВА ГЕОРГІЯ ГОНГАДЗЕ — МИРОСЛАВА
Майже одночасно з новиною про поховання Гонгадзе, з’явилася інформація, що Порошенко передав удові загиблого журналіста — Мирославі орден «Золота Зірка». Хоча указ про присвоєння звання Герой України Георгію Гонгадзе (посмертно) було присвоєно ще президентом Ющенком 23 серпня 2005 р. Раніше, у Порошенка з Мирославою було безліч зустрічей. Складається враження, що Ющенко нагородив Гонгадзе за те, що став президентом (до речі, обіцяв на помаранчевому Майдані розкрити цю справу до кінця), а Порошенко передав орден, щоб «відкупитися» від покійного. Не треба ставати на коліна перед меморіальною дошкою Гонгадзе, краще докласти всіх зусиль, щоб розкрити справу.
А тепер — головне. Схоже, давно очікувана і необхідна процесія поховання тіла Гонгадзе нинішньою владою перетворилася на черговий маневр, який має свою мету. Комбінації беруть гору над пошуком правди, адже, тим часом, Кучма — за рішенням Порошенка є головним переговірником в Мінську і членом Конституційної комісії. «Справа Гонгадзе-Подольського» і історія з похованням — є яскравим показником морально-політичної катастрофи політикуму, журналістики і суспільства.
ЗА 16 РОКІВ СПРАВА ТАК І НЕ ДІЙШЛА ДО ЗАМОВНИКІВ УБИВСТВА — ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЩО ЛЕЖИТЬ, ЗОКРЕМА, І НА ЖУРНАЛІСТАХ
Можливо це комусь і не сподобається, але цинізму і лицемірства на церемонії поховання було багато. На обличчях людей спостерігалася як справжня скорбота, так і штучна гримаса страждань. Всіх присутніх можна було розділити на два табори — людей зі сторони жертв і людей зі сторони замовників. Перших — меншість. Громадський діяч Олексій Подольський не витримав атмосфери і вийшов з церкви на вулицю, щоб морально відпочити. Каже — «чомусь всіх цих людей я не бачив на судах, сьогодні ж вони прийшли, щоб зробити вигляд які вони борці і як їм болить — мене нудить від такої поведінки». Других — більшість. Це і політики, і журналісти (зокрема, «Української правди», засновником якої був сам Гонгадзе) і громадські діячі. Всіх їх можна побачити на щорічних Ялтинських форумах Кучми-Пінчука, інших їхніх заходах, на телеканалах останніх.
«СПРАВУ» «ПОХОВАНО»?
Під час відспівування в церкві, коли Мирослава Гонгадзе проштовхувалася крізь натовп людей, один з чоловіків смикнув її і запитав: «Мирослава, а коли буде покараний Кучма?». Запитання залишилося без відповіді. І поки воно буде залишатися без відповіді, наша країна не зможе вибратися з болота накопичених проблем. Вони лише примножуватимуться.
КОМЕНТАРI
«СУСПІЛЬСТВО ТРЕБА СТИМУЛЮВАТИ, БУДИТИ»
Ольга ГЕРАСИМ’ЮК, журналіст:
— Це трагедія і особистісна, і сімейна, і суспільна. 16 років душа вбитого Гії не знаходила спокій. Мати Гонгадзе не визнавала факт його смерті. Зараз тисячі матерів так само не можуть повірити в смерть їхніх дітей. Після смерті матері Георгія, наскільки мені відомо, було прийнято рішення поховати його, але в Україні почалися карколомні події і сім’я не стала політизувати момент.
Не треба забувати, що і до смерті Георгія гинули журналісти, і після нього. Журналісти і активісти поповнювали і поповнюють цей страшний мартиролог, який уявляє собою непрочитаний нами підручник. Підкреслюю — саме підручник, який мав би нас багато чому навчити. Зрештою смерті в нашій країні пішли на сотні, а зараз і на тисячі. Є стійке розуміння того, що ми не вивчили уроки і схоже, що найближчим часом мало хто їх буде вивчати. Дуже багато смертей не розслідувано, в багатьох не названо навіть виконавців, не кажучи вже про замовників. Цих людей мало хто згадує ще й тому, що смерті перетворились на щоденні повідомлення. Люди звикають до втрат, загал став менш чутливим.
З іншого боку, корупція і чорні зв’язки серед кланів роз’їдає сліди свідків, замовників. Тому, коли кажуть, що рано чи пізно замовники будуть притягнуті до відповідальності, то для мене це занадто оптимістичний прогноз. Історія Гії хрестоматійна. В документах Ради Європи, де розглядаються питання небезпеки для журналістів, фігурує цей жахливий приклад і буде фігурувати весь час.
Окрема зверну увагу на стан середовища журналістів. Вважаю, що за цей час замість навчання відбувся навпаки регрес. Є лише одиниці, які служать своїй професії з відданістю. Журналістів дуже просто розтягти по кутках, адже всі служать своєму хазяїну. А хазяї інколи самі як раз і бувають замовниками вбивств та інших злочинів. Тому нам терміново треба поліпшувати в тому числі і школу журналістів. Журналісти мають усвідомлювати свою мету, мають бути свідомими, а не сліпими виконавцями. Зараз ми бачимо на процесії дуже багато камер, але видно, що багато операторів просто механічно виконують свою роботу. Дехто навіть не знає, що саме тут відбувається, тобто значення цієї події, її історії. Що вже казати про інтерес до замовників вбивства Георгія Гонгадзе. Тому суспільство треба стимулювати, будити. Сьогоднішнє поховання — вагомий привід задуматись над цим.
«ДОКИ КУЧМА — ПІНЧУК ВПЛИВАЮТЬ НА МЕДІА І ЧИНОВНИКІВ, ДОБИТИСЯ СПРАВЕДЛИВОГО СУДУ БУДЕ ВАЖКО»
Iгор ЛУЦЕНКО, народний депутат:
— Поховання Гонгадзе не може понизити інтерес до справи щодо його вбивства. Необхідно розвивати цю тему. Але, на жаль, поки мають вплив такі люди, як Пінчук і відповідно Кучма, вважаю, що справа розслідування буде гальмуватись. Але це має ще більш підбурювати суспільство до тиску. У Пінчука є великі зокрема медійні можливості, і видно по ЗМІ як вони вибірково підходять до теми вбивства Гонгадзе. Окрім того, Пінчук має вплив і на політиків, і на чиновників.
Переконаний, що поки є люди, які це розуміють, доти буде тривати і тиск на цей клан. З похованням тіла Гонгадзе у певних людей інтерес до справи не зникне. Фактично боротьба за те, щоб замовники були покарані лежить на небагатьох завзятих людях. Більшість українців взагалі не знали чи був похований Гонгадзе. Нові ж покоління про Гонгадзе і обставини його загибелі взагалі нічого не знають. І це небезпечно саме для нових генерацій, адже непокаране зло має властивість поширюватись. Кучма і Литвин мають перебувати в інших місцях, а не там де вони знаходяться зараз. У суспільства є досить інформації, щоб зробити потрібні висновки, але стимулюють його до цього одиниці. Весь світ чув записи Мельниченка, але чомусь досі очевидні речі так і не вилились в конкретні вироки щодо замовників.
«ПРИЧИНИ ТИСЯЧ СЬОГОДНЯШНІХ ЖЕРТВ СЯГАЮТЬ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 1990-х РОКІВ»
Iгор МОСIЙЧУК, колишній народний депутат:
— Щодо того, що замовники вбивства Гонгадзе так і не названі офіційно і, відповідно, не притягнуті до відповідальності, має давати коментарі нинішній генеральний прокурор — я маю на увазі Віктора Шокіна. Я гадаю, що всім відомо про його вплив на «справу Гонгадзе». Вважаю, що багато матеріалів по цій справі вже просто не існує фізично. Але я вірю в те, що справедливість буде відновлено в тому числі і стосовно замовників вбивства Гонгадзе.
По-перше, ми бачимо хто і як веде перемовини в Мінську, бачимо хто реально впливає на політиків і медіа в Україні. Наша країна пожинає те, що було посіяно в другій половині 1990-х років. Саме тому з десятків жертв ми тепер маємо тисячі. Сподіватися на справедливість правоохоронної системи дарма, адже ще зі згаданих часів вона перетворилась з правоохоронної системи на «правопохоронну». Тоді на місто кримінальних авторитетів стали люди в погонах, а країною заволоділи олігархи. По-друге, я на похованні бачу представників всіх телевізійних каналів України. Тому користуючись нагодою хочу звернутись до них з проханням. Гія в свій час зняв чудовий фільм «Тіні війни» про війну в Грузії з Росією. Жодний український телеканал ніколи в житті цей фільм не демонстрував. Отже, нехай вони зрештою покажуть цей фільм, адже він дуже і дуже актуальний зараз. Гадаю така демонстрація фільму була б доречним вшануванням пам’яті Георгія.
«НА ПОХОРОНАХ МИ МАЄМО ЕПІЗОДИЧНУ ЗУСТРІЧ ЖУРНАЛІСТІВ, А НЕ ЇХНЮ РОБОТУ НА РЕЗУЛЬТАТ»
Леонід ФРОСЕВИЧ, журналіст:
— Звичайно, поховати Гонгадзе треба було давно. Зараз дійшли до певних домовленостей родина Георгія і влада. Які це домовленості — невідомо. Але за дивним збігом обставин поховання відбувається під час дуже гучних процесів. Це, зокрема, і справа Надії Савченко в РФ, це і вихід скандальної книги Ложкіна, це і ступор в Мінських домовленостях. Але все це припущення. Треба пам’ятати, що суд так і не дав належної правової оцінки висловлюванням Кучми на «плівках Мельниченка» та багатьом фальсифікаторам «справи Гонгадзе-Подольського», наприклад, прокурорським і міліцейським працівникам, які фальсифікували матеріали, вводили в оману суспільство. Тому є відчуття того, що дехто хоче поставити остаточно крапку в «справі Гонгадзе-Подольського». Але поставити її так, щоб не притягнути до відповідальності реальних замовників злочину. Реакція ж суспільства на цю справу несистемна. На похоронах ми маємо епізодичну зустріч журналістів, а не їхню роботу на результат.
«НА СУД ЧИНИВСЯ ТИСК З БОКУ ВЛАДИ, ЩОБ НА ПРОЦЕСІ НЕ З’ЯВИЛИСЯ НІ КУЧМА, НІ ЛИТВИН»
Віктор ШИШКIН, суддя Конституційного Суду України (2006-2015 рр.):
— Мені важко сказати, що суспільство може зробити в «справі Гонгадзе-Подольського», адже поки що не бачу щоб це суспільство взагалі хотіло щось робити. Я поділяю побоювання, що влада намагається пошук і притягнення до відповідальності замовників вбивства Гонгадзе спустити на гальма. В тому числі користуючись апатичністю суспільства. Чи багато з’являлось людей на суді? Ні. Чому не дослухались ні до заяв Подольського на суді, ні до заяв його представників, ні до заяв самого Пукача, який хотів розповісти про те, що він знає хто замовник? Згадайте слова колишнього голови апеляційного суду Чернушенка, який чітко сказав, що на нього був тиск з боку апарату Президента і називав навіть конкретне прізвище Філатова. Тиск полягав в тому, щоб на суд не був запрошений ні Кучма, ні Литвин і таким чином проігнорувати заяву Пукача.
«ВЛАДА НАМАГАЄТЬСЯ ПОХОВАТИ ПАМ’ЯТЬ ПРО ОБСТАВИНИ СМЕРТІ ГОНГАДЗЕ»
Олександр МОРОЗ, колишній голова Верховної Ради:
— Пам’ять не залежить від того поховали тіло чи ні. Поховати пам’ять влада намагається впродовж 16 років, а вона все одно не похована, тому що є речі, які заховати неможна. До тих пір поки не буде поставлена юридична крапка в цій справі, доки перед судом не постануть замовники і організатори цього вбивства, до тих пір не буде поваги до держави, а розмови про демократію і права людини залишаться балачками. Що до того, кого я особисто вважаю замовниками, скажу, що я є абсолютно переконливі свідчення в справі. Є також заяви самого Пукача. Я не маю права називати ту чи іншу людини замовником чи вбивцею. Це має зробити суд. Але якщо в кабінеті Кучми говорить Кравченко про те, що у нього є «бойові орли», і при цьому суд чомусь не задає питання Кучмі — про що це говорилось? Якщо не можете запитати Кучму, то запитайте жертву цих «орлів» Олексія Подольського. Його ж вони і вивозили, і били, і двері підпалювати, після чого Кучма хіхікав.
