Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Добрий брат» для бійців

Українсько-польська громадська програма з реабілітації наших військовослужбовців допомогла вже майже сотні людей
23 березня, 2016 - 10:50
ПОРАНЕННЯ, З ЯКИМИ ПРИЇЗДЯТЬ НАШІ ВОЇНИ, ПОТРЕБУЮТЬ ОКРЕМОЇ РОБОТИ РЕАБІЛІТОЛОГІВ. ЛІКУВАННЯ В ОСЕКУ ВЖЕ ПРОЙШЛИ 98 ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІЗ РІЗНИХ КУТОЧКІВ УКРАЇНИ / ФОТО НАДАНО БЛАГОДІЙНИМ ФОНДОМ «ДОБРИЙ БРАТ»

Днями з лікування у польському місті Осек до Львова повернуться 32 військові з усієї України. Це стало можливим завдяки українсько-польській громадській програмі для реабілітації українських військовослужбовців, які отримали поранення під час бойових дій на сході України. Йдеться про благодійний фонд «Добрий брат». Проект започаткували ще у 2014 році, ініціатором став співвласник рекреаційно-реабілітаційного центру в Польщі Маріуш Марковський. Він давно живе і працює в Україні, тому вирішив не залишитися осторонь і допомогти хоча б невеликій кількості захисників української землі відновити здоров’я. Реабілітацію в Осеку вже пройшли 98 військовослужбовців з різних куточків України.

    «Спочатку ми відшукували і пропонували реабілітацію тільки чинним військовослужбовцям. Наразі, після півтора року роботи, займаємось і з тими, хто вже звільнений з військової служби. Коли відправляли на реабілітацію першу групу, а це було восени 2014 року, планували підтримати не усіх загалом, а конкретних військовослужбовців з високомобільних десантних військ та військових частин спеціального призначення Збройних сил. Саме ці військові частини і роди військ отримали найбільше поранених за період 2014—2015 років. Потім наш проект поширився і на решту родів сухопутних військ, а  згодом і на інші види Збройних сил. Також це бійці Нацгвардії, Державної прикордонної служби, добровольчих батальйонів, волонтери», — розповідає Родіон Морозов, який у проекті формує списки військовослужбовців.

Реабілітаційний центр у Польщі може прийняти орієнтовно 150 осіб, але військові потребують додаткової роботи з лікарями. Центр спеціалізується на допомозі пацієнтам з ортопедичними і неврологічними захворюваннями, дисфункцією опорного апарату, органів слуху і зору, фантомним болем. Проте головним компонентом програми є додатковий пакет, а саме так звана індивідуальна терапія з реабілітологом (щодня від однієї до трьох годин). Також військовим надають професійну допомогу й українські психологи, що супроводжують групу з України і працюють у центрі на волонтерських засадах.

Першим етапом формування групи військових, яких відправлять на реабілітацію, є відбір кандидатів за медичними показниками. У цьому допомагають командири, медичні служби частин, громадські організації, волонтери, кожен, хто знає, що якомусь військовому потрібна така допомога. Потім діагноз перевіряють, щоб співпадав із профілем рекреаційно-реабілітайного центру, і починається етап оформлення документів для виїзду за кордон.

На початку роботи фонду з підготовкою необхідних документів допомагали Збройні сили — оформляли службові закордонні паспорти для військовослужбовців. Щоправда, влітку 2015 року така допомога припинилася. «Що далі відходить фаза активних бойових дій, що більше людей втрачають зв’язок зі Збройними силами, що більше хлопців звільняється за станом здоров’я, то складніше знаходити саме тих, кому наразі найбільше необхідна допомога», — ділиться Родіон Морозов. Пунктом збору бійців є Львів. Саме тут розташована десантна бригада, звідки організовують автобуси для перевезення військових в Осек.

Бійці часто залишають працівникам фонду слова вдячності у листах та записках. Ось лише один приклад: «Історія неодноразово зводила українців і поляків у бою, і часто вони були по різні сторони барикад. Але російсько-українська війна показала, хто нам насправді добрий брат. Багато українців зрозуміли це ще у 1921 році, коли об’єднана польсько-українська армія взяла м. Київ, але, на жаль, не всі. Я гордий тим, що маю таких братів в особі польського народу, який у тяжкий для українців час подав руку допомоги. Маю за честь воювати за нашу і вашу СВОБОДУ! Підполковник М., грудень 2015 р.».

Мар’яна ЧОРНІЄВИЧ, Львів
Газета: 
Рубрика: