Тетяна ДАВИДОВСЬКА, психолог, керівник благодійного проекту «Добрий брат»:
— У наші дні жити в Україні стало складно. Насамперед, емоційно, бо всі події, що відбуваються у зв’язку з війною на сході, так чи інакше впливають на кожного жителя держави. Як не здатись і не опустити руки? Найперше — допомагати іншим. Цим і займається наш благодійний фонд. Наприклад, зараз я керую організацією концерту «Вільні, бо єдині!», що відбудеться 14 травня у Львові. Благодійні внески, які зроблять люди, придбавши квиток на наш концерт, віддадуть на реабілітацію українських бійців, які постраждали в ході АТО. Чому я це роблю? Бо коли бачу, яке горе спіткало наших поранених військових, то розумію, що мої буденні проблеми на фоні цього зовсім незначні. Це допомагає мені ще раз переконатися, що моя смуга — біла. А, зрештою, я роблю це заради своїх дітей. По-перше, таким чином я показую їм, що допомагати людям потрібно, формую їх громадянську позицію, по-друге, хочу, щоб завдяки моїй маленькій справі наша країна стала кращою і моїм дітям було тут комфортніше жити. Влада в країні змінюється, а народ залишається тим же, і тому в своїй діяльності я керуюся принципом не оцінювати, чого не роблять інші, а намагатися якомога більше зробити самій. Коли ви почнете думати про когось іще, окрім своєї родини, коли допоможете хоча б комусь одному, хто цього потребує, почуватиметеся значно краще. Спробуйте!
Ірина КРАСОТКІНА, SMMник, лідер компанії інтернет-маркетингу SEOSE:
— Ще рік тому я активно збирала документи, щоб виїхати з родиною на пмп до Польщі. Коли документи були готові, бажання їхати чомусь зникло: моя справа у Львові зрушилася з місця, клієнти просто посипалися, зібралася хороша команда професіоналів. І тут мені потрібно було все кинути. І я кинула. Але, виїхавши рівно на місяць, — повернулася назад. Я зрозуміла, що не важливо, в якій країні буду жити, від себе не втечу. Заробляти і жити добре можна і вдома, якщо ставити цілі й знати, яка послідовність дій стане ключем до їхньої реалізації! Багато позитивних подій у моєму житті є результатом таких дій: реальне бажання і усвідомлення, що мені потрібно найближчим часом; візуалізація своїх бажань; план із досягнення цілей (почніть з одного); найважливіше — це реальні дії, щоб не просто лежати на дивані і мріяти, а думати, що і як потрібно зробити, або запитувати у тих, хто вже досяг здійснення бажань, подібних до ваших; крок за кроком робити те, що запланували — це насправді дуже просто і зовсім не страшно.
Усі говорять заїжджену фразу «повір у себе», я її доповню — «роби щось, щоб повірити в себе». У мене ще багато бажань і ще більше можливостей, які з’являються, як відриваєшся від дивана!
Сем МАМЕДОВ, Rockstar Project CEO, екс-керівник напряму event-сервісів в Олімпійському парку в рамках підготовки Зимових Олімпійських Ігор «Сочі-2014», Digital & Event експерт:
— Зараз я беру участь в декількох різних проектах, і кожен із них постійно презентує особисто мені щось нове. Я переїхав до Львова зовсім недавно і постійно знаходжу для себе щось цікаве (я з Москви, до речі). Цікаві люди, цікаві проекти, дивний сервіс у ресторанах і барах, але вся ця новизна допомагає мені постійно відчувати змішані почуття щодо того, що відбувається навколо мене (в хорошому сенсі). Зовсім недавно закінчив два проекти — один пов’язаний зі створенням нової компанії. Якщо чесно, просто написав, як буде краще розпочати роботу новій фірмі, й мої думки перетворилися на проект, який працює і вже дає прибуток. Тут і зрозумів різницю двох міст — Москви та Львова. У Москві я навчився найвищого рівня професіоналізму, який стає мені у пригоді тут, а у Львові — зрозумів, що таке душевна частина. У Москві складно знайти спільну мову з людьми, там всі більш схиблені на ідеї суперпросунутості й всюдисущності. Другий проект — робота з Європою. Завдяки близькості Львова до ЄС вдається часто спілкуватися з іноземцями і обговорювати контракти, це прекрасне почуття — мати якесь відношення до зовнішнього економічного ринку, перебуваючи так близько до нього.
Олександра ЧУЧКО, віце-президент з PR в AIESEС в Україні:
— Нещодавно була найбільша подія AIESEC в Україні, яка зібрала понад 300 учасників. Це особистий рекорд для мене, бо такі масштабні івенти організовувати раніше здавалося зовсім неможливим. YouthSpeak Forum унікальний тим, що зібрав для обговорення тих чи інших проблем не тільки активну молодь, а й представників бізнесу, щоб ідеї були більш грунтовними і поєднувалися з реаліями корпоративного сектора, а також представників влади. Це був, мабуть, вирішальний момент. Бо всі зараз хочуть бачити позитивні зміни, а не тільки чути постійно про це. А тут прийшов заступник глави АП і розповідав, що адміністрація вже зробила і як їм потрібна молодь, і як ми разом можемо вирішувати те, що нас турбує. Так само, як з корумпованістю і байдужістю бізнесу всі знайомі. А тут чотири круті компанії проводили воркшопи і просто спілкувалися з молоддю! Учасники форуму згодом поділилися на команди і почали розробляти концепції своїх проектів, серед яких потім обрали переможця. Минулого тижня ми зідзвонювалися з командою і вже завершили етап планування одного проекту. Невдовзі переходимо до його підготовки. Тому зараз у мене в житті багато хорошого, і якщо загалом, то достатня зайнятість у сфері інтересів — запорука здорового психічного стану.
