Днями за участі Гульнари БЕКІРОВОЇ – заступника голови Курултаю з вивчення геноциду кримськотатарського народу і подоланню його наслідків та Юлії ТИЩЕНКО – експерта Українського незалежного центру політичних досліджень відбулась прес-конференція присвячена депортації кримських татар.
Під час цієї прес-конференції не могли не згадати нещодавню перемогу Джамали з піснею «1944» на Євробаченні. Гульнара Бекірова сказала, що своєю піснею Джамала піднесла проблему визнання геноциду кримських татар на загальноєвропейський рівень. І що разом відправлене до парламентів країн Європи звернення Верховної Ради про визнання депортацію 1944 року геноцидом та пісня Джамали дадуть результат, якого так очікує увесь кримськотатарський народ.
Юлія Тищенко підмітила: «Перемога Джамали показала, що коли кримські татари та українці об’єднаються, то вони можуть багато. Не випадково ця перемога трактується в Криму, як сигнал до деокупації. Це певний символ, певна метафора, що надихає».
«Сама тема депортації, як ми зрозуміли з відношення до пісня Джамали та фільму «Хайтарма» сприймається російським політикумом дуже дивно, - сказала Гульнара Бекірова, - Вони, незважаючи на реабілітацію депортованих на найвищих рівнях у Російській Федерації та СРСР у 1989 році, продовжують користуватись старими міфами, що виправдовують депортацію. Знаєте, СРСР називали Гондурасом з ядерною бомбою. То от Росія це орувелська Океанія з айфоном та айпедом. У наш час, коли в інтернеті є купа джерел на тему депортації, коли наша комісія дослідила та виклала сотні історій та свідчень людей які пережили усе це. Ці історії розповідають про поневіряння тих, кого депортували, про перші роки у заслані, коли померла велика кількість людей. Тобто трагедія людей очевидна. Великі демографічні і культурні втрати, фактично була втрачена кримськотатарська мова. Більшого болю додає те, що у 1956 інші депортовані народи змогли повернутись до себе додому, кримських татар обійшла ця милість. У нас виходить геноцид тяглістю у десятиліття. І усе це мають ще довго досліджувати історики і психологи аби осягнути усі наслідки депортації».
Доповнюючи свою співрозмовницю Юлія Тищенко додала, що окремою сторінкою російських історичних міфів є твердження про колаборацію кримських татар. Це виглядає сумнівним, оскільки 9 тисяч військовослужбовців Червоної Армії, які поверталися з фронтів Другої світової, теж були депортовані.
Відповідаючи на запитання про подібності і відмінності ситуації у 1944 та сучасністю пані Тищенко сказала, що тоді, хоч і не довго, але була ілюзія у татар, що їх ще повернуть додому. Нині ж усі тверезо оцінюють окупаційний режим. Спільним же є практика ненасильницького спротиву, що виливався тоді у форми листів та звернень, а нині доповнився пікетами і роботою зі ЗМІ.
«Нині, ті хто залишився в Криму, і ті, хто був змушений виїхати співпрацюють у сфері висвітлення подій, що відбуваються на півострові», - додала Юлія Тищенко.
Окремою темою прес-конференції стало обговорення поводження російської окупаційної адміністрації з кримськими татарами. Говорили про проблему закриття більшості медіа кримськотатарського народу і зменшення освітніх закладів. Не обійшли стороною і заборону Меджлісу, що сильно ударило по кримськотатарській общині Криму. Гульнара Бекірова підкреслила, що нині в Криму панує неофіційна доктрина витіснення татар з їх рідної землі, що стало продовженням першої окупації Криму Росією у 19 столітті.
«Саме ця, перша депортація перетворила кримських татар з більшості в меншість у власному домі», - підкреслила пані Бекірова. Російська влада для зміцнення власних позицій почала говорити про те, що кримські татари не корінне населення півострову. На думку пані Бекірової, це ніщо інше, як політичні махінації, адже до цього наукова спільнота світу, і Росії зокрема, ніколи не ставила під сумнів автохтоність кримських татар.
