«Здаєтеся собі богами — а помре кожен».
За цей рядок (You think you are gods, but everyone dies), обраний окремим голосуванням літераторів, Джамала одержала спеціальний приз Євробачення.
Про те, що відбувалося колись і відбувається зараз у Криму, краще й не скажеш.
Згадується вершина лицемірства Путіна, котрий невдовзі після захоплення Криму підписав указ про... завершення реабілітації народу киримли. Його поплічники на півострові зрозуміли команду правильно: ось уже третій рік кримських татар «реабілітують» заборонами національних організацій, обшуками, арештами, викраденнями і вбивствами.
В Росії (котра, наприклад, 2005 року послала на Євробачення Наталію Подольську з куплетами в стилі примітивної антиамериканської пропаганди) лепечуть про політичну заангажованість пісні Джамали. Це помилка, адже контекст «1944» — абсолютно не політичний.
Геноцид — це не політика.
Депортація цілого народу — не політика.
Окупація чужої землі — не політика.
Незаконні арешти — не політика.
Викрадення й убивства — також не політика.
Усе це — поза політикою. Це тяжкі злочини. За які винні мають понести відповідальність.
Сьогодні тяжкий день. Чорна дата для киримли і для всіх українців. Знову, як і 72 роки тому, містами і селами Криму вештаються загони карателів, знову незгодним затикають рота або знищують, знову на цій прекрасній землі хазяйнують сірі істоти-спецслужбісти без жалю й совісті. Знову негідники дорвались до влади.
Кремлівський «реабілітатор» поводиться так, ніби збирається жити вічно. Його вісімдесятишестивідсоткова рать, мабуть, теж думає, що він царюватиме завжди. Згуртовані довкола нього чиновництво й бандити, вочевидь, вважають, що в найгіршому разі знайдуть і посадять у Кремль когось подібного.
Вони здаються собі богами. Але зараз уже не 1944-й. І кожен смертний. Навіть наймогутніший, найозброєніший, найбагатший. Кожен.
