Є події, на які перша реакція буває лише чорно-білою, вона чітко розділяє людей на два табори. Без півтонів. Півтони, можливо, будуть потім. А зараз усе просто: ми й вони. Такою подією-вододілом у російському публічному просторі стало звільнення Надії Савченко і тих, на кого її обміняли. До речі, хто така Надія Савченко, в Росії знають усі, хто хоч якось цікавиться політикою, а от на запитання, хто такі Єрофєєв і Александров, без підказки дадуть відповідь небагато росіян.
Якщо порівняти реакцію нечисленних незалежних російських ЗМІ і тієї частини Рунету, що мені доступна, з одного боку, й реакцію російського офіціозу з другого, то може скластися враження, що йдеться про різні події. В одній частині медійного простору тріумфування, в другій злість, бажання наостанок облити Надію гряззю й передрікання їй усіляких бід у діапазоні від стрімкого забуття до запевнень, що Надію Савченко неодмінно вб’ють.
Політолог Сергій Марков у нічній програмі на телеканалі ТВЦ «25 час» розповів аудиторії, що Савченко «соціально недорозвинута», а крім того він, політолог Сергій Марков, бачить у неї «розумову недорозвиненість». Присутність Маркова, за яким міцно закріпився псевдонім Шариков, у суспільному житті, це така ж ганьба Росії, як присутність Ж. у політиці. Його тримають виключно за вміння лизати начальство, а потім цим самим язиком поганити найсвітліше й найчистіше. З його останніх поганок: у ефірі «Эха Москвы» Марков нещодавно переконував, що Бориса Нємцова вбили українські спецслужби.
Персонаж, менш відомий, ніж Марков, співробітник «Комсомолки» Олександр Грибов страшенно обурений, що Надії Савченко вручили Героя України. Грибов так і назвав свою колонку: «Звання Героя за «голодування» під матрацом». Йому, цьому Грибову, дуже хочеться переконати аудиторію, що голодування Савченко були липовими. Аудиторія «Комсомолки» вся має складатися з грибових і маркових, щоб не зметикувати, що з урахуванням понатиканих усюди камер спостереження будь-яка таємна їда під час голодування Савченко була б одразу показана по всіх федеральних каналах з метою її дискредитації.
Це ми пройшлися по самому дну російського океану брехні. Там мешкають прості організми. Піднімаючись трохи вище, зустрічаємо хижаків більших. Цим недостатньо закидати Героя України гряззю. Їм дуже хочеться її крові. Вони пророкують і сподіваються. Ростислав Іщенко в «Известиях» вангує: «Що ж до самої Савченко, то в неї перспективи невеселі. Якби вона залишилася в російській в’язниці, про неї б просто забули (за два роки не лише не забули, її популярність з кожним днем лише зростала! — І.Я.). Але тепер, коли вона опинилася на волі, швидше за все, її вб’ють». Кінець цитати.
Надія Савченко, напевно, не читала «Известий», у неї, на відміну від мене, немає необхідності брати в руки всяку погань, але у своєму блискучому виступі в «Борисполі» наче відгукнулася на цю хвилю лютої злості, що котиться слідом за нею зі сходу. Її слова: «Дуже вигідно, коли герої мертві», — точно відображають настрої й інтерес тих, для кого Савченко являє небезпеку, незалежно від того, де вона, у в’язниці чи на волі.
Подібно до пушкінського «чарівника-улюбленця богів», який у деталях описав обставини грядущої загибелі князя Олега, волхв Іщенко точно знає, від чиїх рук прийме смерть Надія Савченко. «Українські політики церемонитися не звикли — за останні пару років вони вбили десятки тисяч людей, що їм одна Савченко?» — інформує чарівник Іщенко. Дивно, що десятки тисяч — сказав би одразу, що десятки мільйонів, аудиторія «Известий» швидше б повірила. — «Дуже швидко вони зіткнуться з ситуацією, в якій жива Савченко їм просто шкодить. Якщо її приберуть, то наступного ж дня всі засоби масової інформації України заявлять, що кілера прислав Путін».
Таким, як Іщенко, марно пояснювати, що публічно передрікати швидку насильницьку смерть комусь є дією абсолютно непристойною. Але якщо вже ці передбачення з’явилися, на них треба реагувати. Остання процитована фраза Іщенка це справжнісінька підготовка алібі. Для Путіна поява в українській політиці такого харизматика з жорсткою антипутінською позицією, як Савченко, — річ украй неприємна. У його оточенні зараз явний надлишок людей, готових убити будь-кого за наказом свого фюрера або навіть убити без наказу, прагнучи передбачити його невисловлене бажання. Сподіваюся, що спецслужби України це розуміють не гірше за мене й охоронятимуть Савченко ретельніше, ніж Президента Порошенка й усіх депутатів Верховної Ради разом узятих.
Тим паче що біснування з приводу майбутнього вбивства Савченко почало, мов епідемія, поширюватися російськими медіа буквально в перші ж години після її звільнення. Ось що пише «РИА Новости» в колонці «Перемога чи зрада» Марія Мельник: «Баба з возу — кобилі легше», — починає свої роздуми Марія Мельник. Те, що вона називає Надію Савченко «бабою», вульгарно, звісно, але, зважаючи на негативне ставлення, зрозуміти можна. Але назвати президента Росії кобилою на сайті головного державного інформагентства країни, це вже занадто! А Марія Мельник продовжує міркувати: «Куди Україна тепер діватиме Надію Савченко, яка, напевно, стала тепер для всіх валізою без ручки? Савченко стала героєм, символом боротьби з Росією, довкола неї утворився якийсь безумний культ. А герої, як свідчить досвід Небесної Сотні, мусять вмирати. Отже, може, в російській в’язниці вона була в більшій безпеці...» Про безпеку російських в’язниць Марії Мельник детально міг би розповісти Сергій Магнітський. Якби ще міг щось говорити...
Те, що Надія Савченко на волі й удома, це чудова новина. Але так вже влаштована російська влада, що здатна споганити все, чого торкається. Ну, виявилися ви, нехай вимушено, причетними до хорошої події, але ж треба і в цій ситуації неодмінно виглядати ідіотами і покидьками. Хто є хто, судіть самі. Вранці 25 березня всі незалежні російські ЗМІ і навіть частина залежних повідомляють, що Савченко вже в Ростові-на-Дону й за нею летить літак Порошенка, а Александров і Єрофєєв уже помилувані й прямують до Росії. Як потім стало відомо, Путін уранці вже підписав помилування Савченко. О 11.25 прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков повідомляє, що йому нічого не відомо про це. Після першого повідомлення про обмін минуло півтори години. Спав? Телефон втратив? Баланс забув поповнити?
Потім пішли пояснення, одне іншого непристойніше у своїй брехливості. Ті нечисленні російські ЗМІ, як, наприклад, «Коммерсантъ», які інколи намагаються оберігати свою репутацію, сказали своїй аудиторії цілком очевидну правду. Путін звільнив Савченко під тиском Меркель, який та чинила на нього під час нічних переговорів «нормандської четвірки». Через кілька годин після нічної розмови рішення про звільнення Савченко було вже оформлене юридично й організаційно.
Але не можна ж так і сказати росіянам, що фрау Меркель так боляче прищемила щось таке Путіну по телефону, що він, не припиняючи верещати, за кілька годин зробив те, чого від нього весь світ вимагав два роки. Оскільки все було зроблено в страшенному поспіху, нічого не встигли погодити й нікому не встигли сказати, що треба говорити. Першим сів у калюжу Пєсков. Потім спікер Ради Федерації Матвієнко пояснила, що це ніякий не обмін, а «сталося на підставі... Європейської хартії про передання засуджених за злочини осіб».
І лише потім була оприлюднена офіційна версія, яка виявилася ще ганебнішою. Виявляється, ще 22 і 23 березня (!) сестра загиблого, нібито з вини Савченко, журналіста Маріана Волошина і вдова другого загиблого Катерина Корнелюк, порадившись з українським політиком Медведчуком, який за сумісництвом ходить у кумах у Путіна, написали прохання про помилування Савченко. І от Путін, подумавши два місяці й у нападі гуманізму вирішив помилувати.
Важко сказати, що в цьому балагані огидніше. Те, як використали жінок, які втратили своїх близьких, коли спочатку два роки тягали їх по телешоу для розпалювання ненависті до Савченко й твердили, що Савченко має нести суворе покарання, а тепер викликали і, як ляльок безсловесних, змусили підписати прохання про помилування тієї, що нібито вбила їхніх близьких. Але найбільший блазнівський ковпак з бубонцями напнув на себе «юрист» Путін, який ще зовсім недавно запевняв тих, хто вимагав від нього помилувати політв’язнів, що помилування можливе лише після визнання провини, розкаяння й особистого клопотання засудженого. Виявляється, ні. Можна і так, і сяк, і без прохання, і без вердикту комісії.
У Борисполі Савченко зустрічала вся Україна. У Внуково не було нікого, крім дружин Єрофєєва й Александрова. Президент України вручив Савченко Зірку Героя, її з нетерпінням чекають у Європарламенті. Пєсков повідомив, що у графіку Путіна немає зустрічі з Єрофєєвим і Александровим. Мабуть, це все, що треба знати про Україну і про Росію сьогодні.
