Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Звуки та дії у просторі

На Прикарпатті відбувся ювілейний фестиваль «Арт-поле»
19 липня, 2012 - 00:00
ФОТО ВОЛОДИМИРА ПОЛОВСЬКОГО

У мальовничому Дністровському каньйоні в селі Уніж серед старого яблуневого саду розкинулося наметове містечко. Митці з десяти країн — України, Британії, Польщі, Білорусі, Чехії, Індії, Литви, Німеччини, Угорщини та Фінляндії — фестивалили просто неба.

Програма передбачала 13 щоденних майстерень — витинанки, керамічну, ковальську, шиття, плетіння, співу, пластики та різновидів кожного з напрямків. А ще — сім перформансів на нічній сцені, більшість із котрих — прем’єрні експерименти, та п’ять креативних кухонь із авторським меню. У перший день форуму відбувся заплив по Дністру на човнах із пластикових пляшок, котрі активісти екологічного руху виловили у Дністрі. Зроблений із них чи то змій, чи просто оберіг прикрасив галерею арт-проектів.

Постійний учасник фесту білоруське тріо «Порт Моне», крім нової музичної програми, долучився до створення чільного місця подій — головної сцени. На конкурсі проектів з її дизайну, що зазвичай перегукується з образом пташиного гнізда, перемогла ідея барабанщика гурту.

«Арт-поле» — це звуки та дії у просторі. Ленд-арт-програма була дуже насиченою. Об’єктом під назвою «Зіткнення» її відкрили представники вінницької «Лабораторії актуальної творчості». Його особливість — у кінетиці. Рух диску, що обертається завдяки річковій течії, вдало доповнює пір’я, яке реагує на подихи вітру.

Львівський художник Мирослав Вайда надихнувся чарівним яблучним садом і створив 42 дерев’яні домівки для птахів. Їх закріпили на основі, котра за формою нагадує Розп’яття — традиційне для українських придорожніх хрестів, котрі є чи не в кожному селі. Встановили його під найвеличнішим із місцевих дубів.

Завдяки спільній творчій енергії усіх «Арт-поле» — це більше, ніж подія. Тут поєдналися різні культурні традиції, й кожен знаходив натхнення, щоб сказати своє слово про вічне.

Леся ТУГАЙ, Івано-Франківськ
Газета: 
Рубрика: