Останнім часом інформаційний простір Росії активно піддається новим «правилам гри» на законодавчому рівні, які, на думку експертів, можуть призвести до впровадження цензури у ЗМІ. Як писав «День» (№120-121 від 13 липня 2012 р.), намагаючись боротися з матеріалами, які порушують авторські права, мають ознаки педофілії й загалом є забороненим контентом в Інтернеті, депутати Держдуми Росії 11 липня фактично узаконили блокування інтернет-сайтів без судового рішення, що призвело до протестів російськомовних ресурсів — «Яндекс», Twitter, «ВКонтакте», «ЖЖ» та Google Russia. Не встигли російські і світові ЗМІ обговорити законодавчу спробу тримати на прив’язі інтернет-простір, як через два дні — 13 липня — депутати Державної думи Росії у другому і третьому (остаточному) читанні ухвалили поправки до Кримінального кодексу Росії, якими відновили статтю «Наклеп». За наклеп («поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають його репутацію») російські парламентарі у середньому передбачили штраф до 500 тис. рублів (122 тис. грн). Якщо людина вчинила наклеп, використовуючи службове становище, її оштрафують до двох млн рублів (490 тис. грн), а максимальне покарання — штраф до п’яти млн рублів (1,22 млн грн) — за цією статтею суд може призначити за неправдиве обвинувачення в тому, що особа вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин. Відновлена в Кримінальному кодексі стаття про наклеп не передбачає міри покарання у вигляді позбавлення волі.
За словами російських журналістів, суттєве збільшення штрафів за наклеп дає можливість чиновникам використовувати цю статтю в боротьбі з незалежними медіа. Обурені цим рішенням парламентарів кілька десятків журналістів у Москві 13 липня влаштували біля стін Держдуми поодинокі протестні мітинги, під час яких закликали президента Російської Федерації не підписувати закону.
«Як на мене, метою ухвалення цього документа є насамперед залякування представників ЗМІ, щоб вони, пишучи мало не кожне своє слово, думали про те, чи не засудять їх на п’ять млн рублів. Узагалі ситуація парадоксальна. Із Кримінального кодексу якихось півроку тому цю статтю видалили, а тепер чомусь її туди знову повернули. Із попереднього досвіду існування цієї статті в КК знаємо, що були випадки її використання чиновниками під час боротьби із незручними журналістами та блогерами, — прокоментував «Дню» законодавчу ініціативу один із учасників мітингу протесту, журналіст телекомпанії «Дождь» та радіостанції «Эхо Москвы» Тихон ДЗЯДКО. — Під час акції журналісти досить чітко заявили: повернення статті про наклеп у Кримінальний кодекс — це прямий шлях до повернення цензури в країні. Власне, про це ми написали на плакатах. Хоча акція не мала масового характеру, скоріше це були поодинокі пікети — загалом до 20 журналістів, які змінювали одне одного, важливо, що журналістська спільнота зібралася й заявила, що не миритиметься із репресивним характером законодавчих ініціатив.
За словами Тихона Дзядка, біля приміщення Держдуми проти віднесення до кримінальної відповідальності статті про наклеп протестували представники кількох десятків відомих російських засобів масової інформації — радіостанції «Эхо Москвы», телеканала «Дождь», журналу «Афиша» та інших. Акція відбулася спокійно, сутичок із правоохоронними органами не виникало.
Щойно російські журналісти ознайомилися з новими «особливостями» професійної роботи, як Національна асоціація телерадіомовників Росії від імені провідних телеканалів країни заявила про потенційну можливість ще одного вияву цензури на законодавчому рівні — набуття чинності Закону «Про захист дітей від інформації, що завдає шкоди їхньому здоров’ю та розвитку», яким із 1 вересня цього року передбачено впровадження серйозного моніторингу телевізійного контенту щодо дитячої порнографії, сцен педофілії та загалом шкідливої інформації.
«Деякі норми закону можуть призвести до того, що діти не зможуть дивитися фільм «Пригоди Тома Сойєра», бо його можна розцінити як заклик до жебрацтва, і мультфільм «Ну, постривай!» — через велику кількість сцен тютюнопаління», — йдеться у днями оприлюдненому листі до голови Держдуми Сергія Наришкіна Національної асоціації телерадіомовників, у якому телевізійники просять хоча б на один рік відстрочити набуття чинності цього закону. На їхню думку, закон суперечить принципам професійної роботи журналістів та основам судочинства країни, оскільки рішення про обмеження чи заборону виходу в ефір телепередачі експерти прийматимуть, не враховуючи позиції телеканалів.
«Ці ініціативи б’ють насамперед по регіональній пресі, яка ще більш залежна від керівництва, ніж у столиці, — вважає Тихон ДЗЯДКО. — Звичайно, це стане інструментом для залякування преси, щоб вона почувалася ще незахищенішою та ще більше збитковою».
Зважаючи на неофіційну практику запозичення депутатами Верховної Ради України законодавчих ініціатив у колег із Росії, чимало вітчизняних медіаекспертів, зокрема медіаюрист Ігор Розкладай, вважають, що спроби залякати законодавчими нововведеннями працівників ЗМІ Росії в недалекому майбутньому можуть виявитися і в Україні.
