Особливість сучасного становища України полягає у тому, що в постколоніальній критиці називають потребою відвоювання власного простору. Ідеться, звичайно, не про територію, хоча це теж нині актуально для України, а про культурну й історичну спадщину. Наприклад, 12 липня виповнилося 140 років з дня народження відомого спортсмена, пілота, популяризатора авіації Сергія Уточкіна (1876-1916). Якщо звернутися до Вікіпедії, то у російській версії ми можемо прочитати, що С. Уточкін – «один з перших російських авіаторів і льотчиків-випробувачів». Натомість українська версія пропонує інше тлумачення – «спортсмен Російської імперії». Більш того, є навіть думка, що це український російський авіатор. То де ж правда?
Це питання не нове і стосується не тільки українсько-російських, а ще й, наприклад, українсько-польських взаємин. Бо, для прикладу, Станіслав Оріховський (відомий релігійний діяч, філософ, праці якого за доби Відродження були популярні в Європі) зазначав у своїх студіях, що є русином. Водночас та ж Вікіпедія, тільки тепер польською, взагалі замовчує питання, якому народу належить цей діяч. Звичайно, це тема окремої розвідки, наводимо цю інформацію, щоб розширити межі теми вибудовування власного історико-культурного простору. Тож повернімося тепер до постаті Сергія Уточкіна.
За право називати Сергія Уточкіна своїм авіатором недарма борються два історико-культурні дискурси (український і російський). Сергій Уточкін має прізвисько Академіка спорту, адже він займався понад 15-ма видами спорту. У велосипедних змаганнях спортсмен навіть установив кілька рекордів. Санкт-Петербург, Москва, Одеса, Лісабон, Брюссель – в усіх цих містах С. Уточкін ставав призером мотоциклетних, автомобільних перегонів. Важливий внесок спортсмена і у сфері футболу. Сергій Уточкін став одним із перших футболістів у Російській імперії. У його активі польоти на повітряній кулі, а на аероплані він здійснив політ над 70-ма містами світу і 600-ма містами Російської імперії. Це людина, яка літала над єгипетськими пірамідами і спускалася на дно Чорного моря. Ясна річ, доробок чималий.
Погляньмо детальніше на певні факти, щоб визначити, чи можна називати С. Уточкіна російським авіатором. По-перше, Сергій Уточкін народився в Одесі, вчився в Одеському реальному училищі святого Павла, брав участь в місцевому чемпіонаті Одеси, та й загалом був там надзвичайно відомим. О. Купрін згадує, як майбутній авіатор бігав зі своїми приятелями і вуличними хлопчаками, вгору-вниз Потьомкінскими сходами, готуючись так до змагань з бігу, змагався з паровим трамваєм на швидкість (і переміг цей транспорт!). Cлава С. Уточкіна в Одесі – беззаперечна. У цьому ж місті він заснував два футбольні клуби, здійснив кілька польотів на повітряній кулі, склав екзаменаційний політ на пілота та ін. Більш того, свій 100-й політ Сергій Уточкін здійснив саме над Одесою. Це те, що, як на мене, можна назвати яскравим прикладом самоідентифікації.
Природно, що змагання, польоти спонукали Сергія Уточкіна перебувати на території нинішньої Росії, але він літав над усією Російською імперією, в Азербайджані, наприклад, став першим льотчиком, що, звичайно, не робить його азербайджанським авіатором.
Сергій Уточкін був знайомий з російськими діячами. Наприклад, авіатор мав близьке знайомство з російським письменником Олександром Купріним, той навіть написав про нього невеликий спогад – «Уточкін» (1915). У ньому він, до речі, вказує на ще один аспект особистості С. Уточкіна – що той любив читати, мав гарну пам'ять і навіть познайомив О. Купріна з творами Кнута Гамсуна і Вісенте Бласко Ібаньєса. Однак, знайомство з О. Купріним, іншими теж не дає підстав вважати його російським авіатором.
Справді кілька останніх років Сергій Уточкін прожив у Санкт-Петербурзі. Проте на це він мав певні причини. Сталося так, що у житті одесита почався тяжкий період. Його покинула дружина, існує підозра, що авіатор вживав наркотики. Про це пише в спогадах О. Купрін. Однак не можна сказати, що він був залежним від них. Ключову роль тут зіграли травми С. Уточкіна, проти яких йому назначали морфій, що спричинило трагічні наслідки. Крім того, є відомості, що на авіатора напали і побили, що тільки підсилило його манію переслідування. Друзі стали боятися, що Сергій Уточкін втрачає глузд, а тому відправили до психіатричної лікарні. Природно, що після виходу з неї С. Уточкін захотів відновити свій авторитет перед друзями, прислужитися десь в іншому місці, тому поїхав у Санкт-Петербург. На жаль, там він опинився у дуже складних умовах, особливо під час війни. Це, мабуть, й зумовило те, що відомий авіатор не прожив і 40-ка років.
І останнє. Слід визнати, що Одеса тоді входила до складу Херсонської губернії Російської імперії. Проте саме слово «імперія» означає охоплення кількох народів. Російська імперія не змогла асимілювати усіх своїх жителів у єдиний народ, тому називати Сергія Уточкіна – росіянином, тільки через те, що він жив на території імперії, неправильно.
Таким чином, проживши більшу частину життя в Одесі, а решту провівши у подорожах, Сергій Уточкін має право називатися українським авіатором або хоча б авіатором Російської імперії. Усе залежить від рівня нашої рішучості у ламанні парадигми мислення, нав’язаної нам країною-сусідом. Проте неодмінним є те, що Одесі є ким пишатися. Будемо сподіватися, що паперовий літачок, який тримає бронзова статуя Сергія Уточкіна (пам’ятник авіатору в Одесі) зуміє надихнути нових талановитих українців, які, вирісши в незалежній Україні, не опиняться частиною історично-культурної спадщини, яку потрібно буде повертати.
